Іващук Віктор Олегович
| Віктор Олегович Іващук | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
14 березня 1995 Червоноград, Львівська область, Україна |
| Смерть |
13 листопада 2022 (27 років) Бахмут, Донецька область, Україна (загинув у бою) |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma Mater | Червоноградський професійний гірничо-будівельний ліцей |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2019, 2022 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Гірська піхота |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Віктор Олегович Іващук (14 березня 1995, м. Червоноград, Львівська область — 13 листопада 2022, поблизу м. Бахмут, Бахмутський район, Донецька область) — військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади (2022), кавалер ордену «За мужність» III ступеня (2023).
Біографія[ред. | ред. код]
Віктор Іващук народився 14 березня 1995 року у місті Червоноград на Львівщині.
Протягом 2010—2013 років здобував фах слюсаря-ремонтника та електрогазозварювальника у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї. Згодом ремонтував автівки та реставрував старі автомобілі.
У 2019 році був військовослужбовцем Збройних сил України, воював у складі об'єднаних сил під час російсько-української війни на Донбасі.
У січні 2022 року Віктор Іващук підписав контракт та став військовиком 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
З початком широкомасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року Віктор воював на Київщині, брав участь у її звільнені, пізніше брав участь у боях на Харківщині. Після цього у складі свого підрозділу воював на Донеччині.
Віктор Іващук загинув 13 листопада 2022 року у бою з російськими військами поблизу м. Бахмут Донецької області[1]. 16 листопада 2022 року заупокійне богослужіння та прощання із загиблим військовослужбовцем відбулося у церкві Святого Володимира у Червонограді. Поховали Віктора Іващука 17 листопада 2022 року.[2]
Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]
- Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади (22 грудня 2022) «зважаючи на значний внесок у захист національної безпеки, з метою вшанування пам'яті загиблих в російсько-українській війні»[3]
- орден «За мужність» III ступеня (6 червня 2023) «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку»[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт пам'яті. Герої професійно-технічної освіти Львівщини. Загиблі Герої, Російське вторгнення в Україну. Віктор Олегович Іващук. Процитовано 16 лютого 2023.
- ↑ Софія Білик (17 листопада 2022). 17 листопада у Червонограді попрощаються із загиблим захисником. Lviv.Media. Процитовано 16 лютого 2023.
- ↑ Рішення Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області від 22 грудня 2022 року № 1576 «Про присвоєння звання „Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади“». Процитовано 16 лютого 2023.
- ↑ Указ Президента України від 6 червня 2023 року № 318/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Сайт пам'яті. Герої професійно-технічної освіти Львівщини. Загиблі Герої, Російське вторгнення в Україну. Віктор Олегович Іващук. Процитовано 16 лютого 2023.
- Солдати (Україна)
- Народились 14 березня
- Народились 1995
- Уродженці Червонограда
- Померли 13 листопада
- Померли 2022
- Померли в Бахмуті
- Військовики 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські автомеханіки
- Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022
- Почесні громадяни Червоноградської міської територіальної громади
- Учасники боїв за Київ
- Учасники боїв за Бахмут