Івер Розенкранц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івер Розенкранц
дан. Iver Rosenkrantz
Івер Розенкранц
Прапор
1-й Міністр у справах держави Данії
20 червня 1721 — 17 жовтня 1730 року
Монарх: Кристіан VI
Попередник: Ульрік Адольф Голштейн
як великий канцлер
Наступник: Йоган Людвіг Голштейн-Ледреборг
 
Народження: 5 грудня 1674(1674-12-05)
Розенгольм
Смерть: 13 листопада 1745(1745-11-13) (70 років)
Розенгольм
Громадянство: Данія
Батько: Erik Rosenkrantz[d]
У шлюбі з: Charlotte Amalie Skeel[d]
Діти: Birte Rosenkrantz[d] і Frederik Christian Rosenkrantz[d]
Нагороди:
Орден Слона

Івер Еріксен Розенкранц (5 грудня 1674 — 13 листопада 1745) — данський державний діяч і землевласник.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Був сином Еріка Розенкранца, члена Таємної ради, та його третьої дружини Маргарет Краббе. Батько помер, коли Іверу було 7 років. Видається, що він отримав гарну освіту, втім невідомо де саме. 1691 вступив до щойно створеної Лицарської академії в Копенгагені. За три роки вирушив до обов'язкової подорожі за кордон, повернувшись 1697. У січні 1698 був призначений на пост камерюнкера принцеси Софії Гедвіг.

Дипломатична кар'єра[ред. | ред. код]

король Фредерік IV відрядив Розенкранца з дипломатичною місією до Карла XII, утім вона виявилась невдалою. 1702 року він отримав посаду радника, служив послом Данії в Англії у 1702-1706 та 17101714 роках. Після повернення очолив Комерцколегіум. Невдовзі зіпсувались його відносини з королем та його дружиною Анною Софією, після чого втратив титули та був призначений губернатором Віборга. Утім Розенкранц залишався у гарних відносинах з братами й сестрами короля.

Міністр у справах держави[ред. | ред. код]

Коли Фредерік IV помер, новий король Кристіан VI одразу ж покликав Розенкранца до Копенгагена, де той став лицарем ордена Слона й очолив два данських канцлерства. Під час ворожнечі між Англією та Францією підтримав Англію. Також відзначився своєю підтримкою Копенгагенського університету. Звільнений з посади 1735 року.

У червні 1713 був обраний членом Лондонського Королівського товариства[1].

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений двічі: спочатку з Бригітою, дочкою Фредеріка Герсдорфа, головного церемоніймейстера Равнгольта й Теллеса; вдруге — з Шарлоттою Амалією, дочкою Крістена Скіла, префекта Вальо. Від другого шлюбу народився син на ім'я Фредерік Кристіан.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Library and Archive Catalogue. The Royal Society. Процитовано 2014-11-02. [недоступне посилання з травень 2019]