Іво Бобул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іво Бобул
Бобул із сином та Кучма.jpg

З рідним сином та Леонідом Кучмою

Інші імена Иво Бобул (рос.)
Народився 17 червня 1953(1953-06-17) (64 роки)
УРСР Порубне Глибоцького району Чернівецької області
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Проживання Київ
Ім'я при народженні Бобул Іван Васильович
Діяльність композитор, співак
Відомий композитор, співак
Посада викладач Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв
Нагороди

Заслужений артист України (1995), Народний артист України (1998), Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2003), Орден «За заслуги» (Україна) (2013).

Заслужений артист України
Народний артист України
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

І́во Бо́бул, справжнє ім'я — Іван Васильович Бо́бул (*17 червня 1953, Порубне, нині Тереблече Глибоцького району Чернівецької області) — радянський та український співак (баритон), композитор, педагог, народний артист України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в багатодітній сім'ї. 1968 закінчив восьмирiчну школу та вступив до ПТУ № 76 в місті Слов'янськ Донецької області. 1969 взяв участь у конкурсі художньої самодіяльності між училищами, де завоював звання лауреата. 1972 Бобула призвано до лав Радянської армії. Під час служби їздив із концертами по військових частинах. Став лауреатом Конкурсу військової пісні. В журналі «Військо України» опубліковане інтерв'ю заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова з Іво Бобулом про роки військової служби видатного співака[1][2].

1979 Бобула запросив композитор В. Громцев у ВІА «Море» Севастопольського відділення Кримської державної філармонії.

1980 — робота у ВІА «Черемош» Чернівецької обласної філармонії. 1981 переведено солістом ВІА «Жива вода» Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в колективі записав першу платівку з піснями композитора Л. Дутківського, які потім стали шлягерами: «Якщо любиш, кохай», «Зоряна ніч», «Краю мій, край», «Я побачив гори».

1984 працював у Тернопільській філармонії солістом та керівником ВІА «Віватон». Від 1997 — соліст Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в цих колективах узяв участь у багатьох конкурсах та фестивалях.

  • 1980 — конкурс «Молоді голоси» (Тернопіль).
  • 1982 — конкурс на найкраще виконання пісень країн соціалістичної співдружності (Ялта);
  • 1983 — Конкурс радянської пісні (Сочі).

Багато пісень з репертуару Іво Бобула стали народними шлягерами: «Душі криниця», «Місячне колесо», «Якщо любиш, кохай», «На Україну повернусь», «Скрипалю», «Одна єдина» та багато інших. 2002 студія «6 секунд» випустила чотири компакт-диски: «Золота колекція», «Емігрантка», «Небеса очей твоїх», «Тополина любов».

На професійну естраду Іво Бобул вийшов 1979 в складі сімферопольського ВІА Валерія Громцева «Море» (до того він навчався в чернівецькому музучилищі та співав у ресторанах). За рік повернувся на рідну Буковину — в чернівецькій філармонії співав з ВІА «Черемош», потім перейшов у «Живу воду» (де замінив Лілію Сандулесу). В 1983 році новий керівник філармонії Левко Дутківський зацікавився співаком і написав для нього цикл пісень («Зоряна ніч», «Якщо любиш, кохай», «Я побачив гори», «Мій край»), які досить оперативно видрукувала «Мелодіяю» на міньйоні. Потім довгий час Івана Бобула (як його тоді йменували) не було чути — в 1988 році його перевели в Тернопільську філармонію, де він і співав у супроводі ВІА «Віватон» та зажив лише регіональної популярності.

До всеукраїнського слухача він повернувся лише в 1990 році з найвідомішою зі своїх пісень «На Україну повернусь» Остапа Гавриша. На Бобула звернув увагу московський композитор Олександр Морозов і запросив у свій музичний центр, що тоді містився в Черкасах. Пісні «Старе джерело», «Рідна хата», «Голуба вода», «Місячне колесо» вивели Іво Бобула в лідери серед виконавців традиційної української естради. В Черкасах таки й знято перший відеоальбом Іво Бобула «Душі криниця». В 1991 році Іво повернувся до Чернівців і почав співати в парі з Лілією Сандулесу: «Берег любові», «А липи цвітуть», «Промінь мого серця». В 1992 році Бобул перебрався під дах київського театру «Етюд». Щоправда, співали вони тоді частіше в Америці, ніж удома, в Україні. В 1995-му Іво Бобулу присвоєно звання заслуженого артиста України, а на початку 1998 року він став уже народним артистом. До співакового 50-ти річчя лейбл Artur Records видав одразу три компакт-диски з дібраним доробком: «Емігрантка», «Тополина любов», «Небеса твоїх очей».

Переніс операцію з видалення нирки.[3]

Весною 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.[4]

Станом на 2016 р., є помічником (на громадських засадах) народного депутата України Федорука Миколи Трохимовича (фракція «Народний фронт»).[5]

Варто відзначити композиторів та поетів, з якими, на протязі усього творчого шляху співпрацює співак: О.Гавриш, В.Домшинськи, О.Злотник, М.Гаденко, Г.Татарченко, П.Мага, О.Вратарьов, О.Високий, С.Галябарда та ін.

    У репертуарі Іво Бобула можна знайти й перлини світової класики, яким він надає власного стилю. Це  такі пісні, як: «Крістина», «Пам’яті Карузо», «Yesterday», «Luna Tu», «Минає день минає ніч», «Как молоды мы были», «Foll in iove», «Espera», «Liberta» та багато ін. 

 Загалом на сьогодні у творчому доробку Іво Васильовича вже близько сотні власних пісень різними мовами.

У пісенній творчості маестро привертає увагу той факт, що Іво Васильович дуже тонко поєднує слова і музику, а така їх співзвучність  дає змогу творити справжні пісенні шедеври. У своїх нових творах Іво Васильович залишається вірним сам собі: це, здебільшого пісні про кохання та пісні в яких маестро створює образ України, яку він хотів би бачити.

Серед яких: «Пой моя гитара», «Мій шлях», «Primavara», «Я упаду к твоим ногам», «Люблю тебя», «Твои глаза», «Де ти моя любов», «Дівоча молитва», «Україна», «Ми патріоти» та багато ін..

[6][7]

Концертна діяльність[ред.ред. код]

Концертна та гастрольна діяльність Маестро відзначена концертними програмами, які відбуваються в Національному палаці мистецтв “Україна”. 

У 2004 р. відбувся перший великий сольний концерт.

У 2008 р. Маестро порадував слухачів своїми піснями у концертній програмі "Осінній сад».

Багато відомих артистів приймали участь у концерті.

У 2012 р. - концерт «Крила мрій моїх» . 

19 грудня 2013 р. ювілейний концерт до 35 річчя творчого шляху "Берег любові". 

Окрім відомих друзів, які прийшли привітати Маестро з ювілеєм, на сцені вперше виступили учні Іво Бобула.

29 квітня 2015 р. відбувся концерт, який мав назву «Liberta».

[1][2]

Режисер концерту та запрошенний гість концерту випускниця КМАЕЦМ Анастасія Лавриненко.

30 березня 2016 р. відбувся концерт «Про любов».

[3][4]

31 травня 2017 р. концертна програма «Бо ти одна».

Низка концертів Іво Бобула відбулася по всій України. Так, у січні 2015 р. відбувся гастрольний тур «Дороги любові» , а у березні того ж року відбувся тур містами України, присвячений темі «Одна Єдина Україна». У Маестро і його команди було завдання – максимально охопити виступами всі регіони України. При цьому назва туру говорить сама за себе. Послідовний прихильник класичної української естрадної пісні маестро вважає, що такі заходи є необхідною ланкою у популяризації і підтримці української культури.

У 2016 році проходив гастрольний тур містами україни під назвою «Про любов…».

Також, Іво Васильович з вдячністю згадуючи співавторів свої пісень, часто стає гостем на їхніх ювілейних та творчих концертах.

Співак часто гастролює за кордоном: Канада, Португалія, Польша, Румунія,США, Іспанія, Італія та ін.. Найчастіше Маестро їде з концертами до США (Нью-Йорк, Чикаго, Бостон), де популяризує українську культуру та українську пісні.

Отже, на сьогодні Іво Бобул знаходиться на піці своєї  творчої та педагогічної кар’єри. Прикметно, що серед сучасних українських співаків у класичному естрадному  стилі він є єдиним успішним артистом в українській поп-музиці, який вже досить тривалий час залишається на пісенному Олімпі. 

Педагогічна діяльність[ред.ред. код]

Творчо-педагогічна діяльність Іво Бобула пов’язана з навчанням вокалу в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва.

   Сам він у 2006 р. отримав червоний диплом магістра музично-педагогічного факультету Чернівецького університету імені Юрія Федьковича.

    На сьогодні Іво Васильович навчає вокалу багатьох студентів. Він радить молодим виконавцям насамперед берегти свій голос, щоб він завжди був у формі. «А якщо його немає, то навіть тренування не допоможуть» - говорить Маестро. Крім того, основна порада маестро – знайти гарного викладача вокалу, який розуміє весь процес викладання з залученням технічних моментів для збереження голосу. Іво Васильвич, на базі методики свого викладача з вокалу Онуфрієвої Сільви Йосипівни, розробив власну методику викладання.

Важливо зазначити, що лише незначна частина  викладачів з вокалу є практиками.Ті,хто може, не тільки теоретично, а й практично продемонструвати та роз’яснити особливості вокального естрадного виконання. Та не кожний практик зможе правильно сформулювати та донести це до студента. У Іво Васильовича поєднується практика, теорія та власний досвід. Він,за свій довгий творчий шлях знає, що таке власний стиль, правильно підібранний репертуар, як співати в естрадній, класичній, народний манері, (до речі, йому пророкували та пропонували бути оперним співаком) і ще дуже багато того, що співак випробував на власному досвіді, що дає змогу зараз чітко, конкретно, правильно, професійно пояснювати студентам та ставити перед ними чіткі завдання, і, звісно отримувати необхідний  результат. 

Основне кредо маестро – допомагати молодим виконавцям, які намагаються домогтися чогось у житті. Постійна важка праця і наполегливість ніколи не зашкодять формуванню таланту і творчим перспективам у професії. Відтак, у своїй співпраці з молодими співаками Іво Васильович намагається органічно поєднати  високий професійний рівень виконавства та неперервність музично-вокальних традицій, що дає змогу говорити про формування тих якостей, які можна вважати основними критеріями і для самого маестро, і для його виконавської школи.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Не залишається Іво Бобул осторонь громадської діяльності. Досить активна життєва позиція і небайдужість до суспільно-політичного життя, це мабуть, результат становлення особистості митця у період складних і неоднозначних суспільно-політичних трансформацій, які переживала і, на жаль, продовжує переживати наша країна.

Відомий Іво Васильович і своїми поїздками в зону АТО. Так, разом з своєю командою він упродовж трьох тижнів виступав у 16 військових підрозділах, побував у 12 ти населених пунктах Донецької і Луганської обл., де у сільських клубах, на міських площах та польових військових таборах дав благодійні концерти на підтримку духу українських захисників. Саме зараз, як ніколи, на думку артиста, народ зрозумів, що є своя культура: пісні, книги, кіно, телебачення, конкурси, які можуть підняти дух і народу, і солдатам і допомогти зрозуміти, що ми є УКРАЇНЦІ!

Відзнаки[ред.ред. код]

За вірність та відданість пісні, за великий унесок в українську культуру Бобула нагороджено:

  • 1995 — званням «Заслужений артист України»;
  • 1998 — званням «Народний артист України»[8];
  • 2000 — іменною зіркою на Алеї Зірок (Чернівці);
  • 2001 — Хрестом пошани «Закон. Честь. Мужність»;
  • 2002 — пам'ятною медаллю «10 років МВС України»;
  • 2002 — орденом Миколи Чудотворця І ступеня Фонду міжнародної премії;
  • 2003 — орденом Ярослава Мудрого V ступеня[9];
  • 2004 — Хрестом пошани Святого князя Олександра Невського;
  • 2013 — орденом «За заслуги» III ступеня[10].

Дискографія[ред.ред. код]

  • 2002 — Тополина любов
  • 2002 — Небеса очей твоїх
  • 2002 — Емігрантка
  • 2004 — Песни для тебя
  • 2004 — Ріка життя
  • 2006 — Ты мой сон

Цікаво[ред.ред. код]

  • До 60-річного ювілею Іво Бобулу вишили хрестиком його портрет, який складався з 63600 хрестиків і 112 кольорів. Роботу вручну виконала чернівецька вишивальниця Ірина Репка.[11]
  • Іво Бобул став дуже відомий серед молоді, коли гурт «Танок на майдані Конґо» створив саркастичну пісню «Іво Бобул», де співака подано у вигляді супергероя. 14 червня 2015 року відбувся концерт з приводу дня народження гурту «Танок на майдані Конґо», на якому виконали наживо пісню «Іво Бобул» за участю самого співака[12][13].

Примітки[ред.ред. код]

  1. C. 45 журналу «Військо України» № 08(98) 2008. Початок інтерв'ю про Іво Бобула позаштатного кореспондента В. Мельникова
  2. С. 46-47 журналу «Військо України» № 08(98) 2008. Завершення інтерв'ю про Іво Бобула позаштатного кореспондента В. Мельникова
  3. Кунгурцева, Ольга (2007-03-13). Иво БОБУЛ: "После того как на президентских выборах я поддержал Виктора Януковича, увидел свои перечеркнутые афиши с надписью: "Зрадник народу". Бульвар Гордона (ru). Процитовано 2016-11-10. 
  4. Іво Бобул - Я люблю свою країнуна YouTube (2016-04-25). Перевірено 2016-10-16.
  5. Федорук Микола Трохимович на сайті ВРУ. Перевірено 2016-11-10.
  6. Anastasia Lavrinenko (2016-10-15). Концерт "Про любов..." І відділення. Процитовано 2017-08-24. 
  7. Anastasia Lavrinenko (2016-10-15). Концерт "Про любов..." II відділення. Процитовано 2017-08-24. 
  8. Указ Президента України від 22.01.1998 № 43/98 на сайті ВРУ. Перевірено 2016-11-10.
  9. Указ Президента України від 16.06.2003 № 530/2003 на сайті ВРУ. Перевірено 2016-11-10.
  10. Указ Президента України від 24.08.2013 № 448/2013 на сайті ВРУ. Перевірено 2016-10-16.
  11. Чернівецька майстриня для Іво Бобула вишила його портрет / О. Шупеня; — Чернівці: Погляд. Від і до, 2013. — С. 7. (Перевірено 2016-10-16).
  12. Кейн, Сергій (2015-06-19). Музичний тиждень: ТНМК співають з Іво Бобулом, фестиваль фестивалів та інше. Українська правда. Життя. Процитовано 2016-11-10. 
  13. ТНМК & Іво Бобул - Іво Бобул (Live)на YouTube (2015-06-16). Перевірено 2016-11-10.

Джерела[ред.ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 68–69.
  • Злотник О. Й. Бобул Іво // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 3. — К., 2004. — С. 109.
  • Бобул Іван // Мистецтво України: біографічний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — Київ, 1997. — С. 68–69.
  • Бобул Іво (Іван) Васильович // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М. А. Богайчук. — Чернівці: Букрек, 2005. — С. 31. — ISBN 966-8500-64-4.
  • Алея Зірок. Бобул Іво: [пл. Театральна у Чернівцях] // Гусар Ю. С. Буковинський календар. Ювілеї — 2008: словник-довідник / Автор-упорядник Ю. С. Гусар. — Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 117.
  • Бобул Іво (Іван) Васильович // Видатні діячі культури та мистецтв Буковини: бібліографічний довідник / Автори-укладачі Ю. В. Боганюк, О. О. Гаврилюк, Г. В. Добровольська, М. М. Довгань, А. С. Іваницька. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. Випуск І. — С. 21–22. — ISBN 978-966-2147-82-7.
  • 55 років народному артисту України Іво (Івану) Васильовичу Бобулу (1953): [17 червня] // Гусар Ю. С. Буковинський календар. Ювілеї — 2008: словник-довідник / Автор-упорядник Ю. С. Гусар. — Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 57.
  • Іво Бобул // Новітня історія України. Імена, звершення, творчість. — Київ, 2004. — Випуск 2. — С. 208—209.
  • Іво Бобул: [про співака] // Лепша І. Д. 100 облич української естради / І. Д. Лепша. — Чернівці: Молодий буковинець, 2010. — С. 82–86. — ISBN 966-7109-36-4.
  • Іво Бобул навчає вокалу Марічку Яремчук // Чернівці. — 2010. — 24 черв. — С. 22.
  • Марія Матіос, Іво Бобул та Павло Бажерін стали почесними громадянами міста // Чернівці. — 2008. — 26 верес. — С. 4.
  • Почесними чернівчанами стали Іво Бобул, Марія Матіос і Павло Бажерін // Буковина. —2008. — 26 верес. — С. 1.
  • [Іво Бобул] // Пам'ятаймо! (Знаменні та пам'ятні дати Буковини в 2008 році) бібліографічний покажчик. — Чернівці: Рута, 2008. — С. 146—148. — ISBN 966-568-942-3.

Посилання[ред.ред. код]