Івченко Владислав Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івченко Владислав Валерійович
Vladyslav Ivchenko 03.JPG
На презентації у Книгарні Є, грудень 2015
Народився 11 грудня 1976(1976-12-11) (45 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменник, журналіст
Мова творів українська, російська

CMNS: Івченко Владислав Валерійович у Вікісховищі

Владислав Валерійович Івченко (*11 грудня 1976 р.)  — український письменник, журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Батько  — Івченко Валерій Семенович, працював інженером на заводі, матір  — Івченко Ірина Іванівна, працювала в легкій промисловості. Одружений з Івченко Вікторією Дмитрівною, кандидаті технічних наук. Має доньку Мальву.

Освіта[ред. | ред. код]

За освітою економіст (закінчив СумДУ), за фахом журналіст. Працює заступником головного редактора міської газети «Данкор». (www.dancor.sumy.ua).

Творчість[ред. | ред. код]

Пише з 1998 року, від 2004-го  — переважно українською. Дипломант конкурсу «Коронація слова-2009» за роман «Яскраве життя та надзвичайні пригоди Зоряної Мальви», володар третьої премії «Коронації слова-2011» за роман «Стовп самодержавства, або П'ятнадцять справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві з Юрієм Камаєвим), дипломант конкурс «Коронація слова-2012» за кіносценарій українського вестерну «Одного разу на Дикому Сході». Володар премії гостросюжетної літератури «Золотий пістоль» конкурсу «Коронація слова-2013» за книгу «Найкращий сищик імперії на службі у приватного капіталу». У 2013 році став літературним стипендіатом Благодійного фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Отримав третю премію конкурсу «Коронація слова-2014» за роман «Паничі». Влітку 2014 року став переможцем конкурсу «Новела по-українськи» з оповіданням «Стоїмо!». Роман «2014» став переможцем премії «Літакцент року-2015» у номінації «Проза». На конкурсі «Коронація слова-2020» оригінальний сценарій «Криваві танці в Кутах» був нагороджений спецвідзнакою жюрі. Роман "Чемпіонський бій Мері Дяків" (входить до книги "Три битви з Левіафаном") став одним з переможців конкурсу "Book Pitch-2021", якій проводять Одеський міжнародний кінофестиваль та Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» . Оповідання "Саша в кризі" зайняло друго місце на Міжнародному конкурсі прози "Без меж-2021" (Одеса).

За мотивами циклу книг про пригоди Івана Карповича Підіпригори, телеканалом ICTV у 2020-му році був знятий пілот серіалу «Найкращий сищик імперії».

Видані книжки[ред. | ред. код]

Цикл пригод Івана Карповича Підіпригори[ред. | ред. код]

  • «Стовп самодержавства або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві з Юрієм Камаєвим, КСД, 2011);
    • «Стовп самодержавства або 13 справ Івана Карповича Підіпригори» (перевидання, перероблене та доповнене, першої книги пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2020).
  • «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» (друга книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2013);
  • «Найкращий сищик імперії на Великій війні» (третя книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2015);
  • «Найкращий сищик та падіння імперії» (четверта книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2015);
  • «Одісея найкращого сищика республіки» (п'ята книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2016);
  • «Найкращий сищик та помста імперії» (шоста книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2017);
  • «Битва за Одесу» (сьома книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2018);
  • «Найкращий сищик та битва з імперією» (восьма книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2022);

Інші видання[ред. | ред. код]

  • «Івченко об'єднує Україну» (збірка оповідань, видавництво «Ізда», 2009 р.);
  • «Химери Дикого поля» (КСД, 2014);
  • «Ліхіє дев'яності: як не сумували Суми» (нон-фікшн, Темпора, 2015);
  • «2014» двотомник (Темпора, 2015);
  • «Третій фронт» (Темпора, 2016);
  • «Одного разу на Дикому Сході» (Фоліо, 2016);
  • "Детективна агенція «Буря і Натиск» (Темпора, 2017);
  • «Два пасинки Митрополита» (Discursus, 2017);
  • «Ігри пам'яті» (збірка оповідань, Темпора, 2018);
  • «Ноги» (Темпора, 2019);
  • «Три битви з Левіафаном» (Темпора, 2021).

Джерела[ред. | ред. код]