Івін Борис Іванович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Борис Іванович Івін | |||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 1909 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Санкт-Петербург, Російська імперія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 1942 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Ленінград, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник, півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||||||
| 1934 1938 |
ЛМЗ «Сталінець» (Лн)
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||
Борис Іванович Івін (нар. 1909, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 1942, Ленінград, СРСР) — радянський футболіст і тренер, виступав на позиції нападника або півзахисника.
Життєпис[ред. | ред. код]
Дитинство Бориса Івіна пройшло у дачному селищі під Санкт-Петербургом (нині мікрорайон Шувалово-Озерки). Захоплювався футболом, важкою атлетикою, лижами та стрибками з трампліну. Серйозно грати у футбол почав у команді Виборзького району у першості Ленінграда. З липня 1929 року виступав за другий склад збірної міста. 1930 року грав за збірну СРСР, став її капітаном.
На початку 1930-х Івін перейшов у команду заводу «Червоний Виборжець», де виділявся великими організаторськими здібностями, що призвело до конфлікту, і на початку 1934 року Івін перейшов у команду ЛМЗ «Сталінець». Туди він запросив групу сильних футболістів, сам став тренером[1] та капітаном команди[2], багатьма фахівцями вважався одним із найкращих хавбеків СРСР. На початку сезону 1938 року в команді стався конфлікт із головним тренером Петром Філіпповим, який подав у відставку, і виконувачем обов'язків тренера був призначений Борис Івін. Домашній матч 4 червня з московським «Спартаком» «Сталінець» програв 0:4, і команду прийняв Костянтин Єгоров. У червні 1940 року «Зеніт» знову очолив Філіппов, а Івін пішов з команди, але залишився працювати на ЛМЗ.
Кількість зіграних за «Сталінець»/«Зеніт» поєдинків та забитих м'ячів відповідно до різних джерел різне:
- 55 матчів, 7 голів у групі «А» (1938—40), понад 20 матчів, 3 голи у групі «Б» (1936—37).
- 69 матчів (55 — у чемпіонаті, 14 — у кубку СРСР), 8 голів (7 — у чемпіонаті та 1 — у кубку СРСР)[3].
- 87 матчів (55 — у чемпіонаті, 14 — у кубку СРСР та 18 у групі «Б»), 8 голів (7 (1 — з пенальті) у чемпіонаті та 1 у кубку СРСР)[4].
- 56 матчів, 7 голів у групі «А».
Загинув на початку 1942 року, намагаючись затримати злочинця у військовому Ленінграді.
Досягнення[ред. | ред. код]
Кубок СРСР
Фіналіст (1): 1939
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ленинградские «Металлисты» [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.], «PROЗенит», 21.03.2010
- ↑ Все капитаны «Зенита». Часть 1 – довоенные годы. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Ивин Борис Иванович. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ 33 лучших игрока в истории Зенита. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 12 січня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль на сайті footbook.ru (рос.)
- Профіль [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.] на сайті «Збірна Росії з футболу» (рос.)
- Статистика на сайте ФК «Зенит» [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
| |||||