Ів Аллегре
| Ів Аллегре | |
|---|---|
| фр. Yves Allégret | |
 | |
| Ім'я при народженні | Ів Едуар Аллегре (фр. Yves Édouard Allégret) |
| Дата народження | 13 жовтня 1905[1] |
| Місце народження | Аньєр-сюр-Сен, Франція[1] |
| Дата смерті | 31 січня 1987[1] (81 рік) |
| Місце смерті | Жуар-Поншартрен[1] |
| Поховання | Жуар-Поншартрен |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Роки активності | 1929—1987 |
| Дружина |
Рене Нав'є Симона Синьйоре (1944-1949) Мішель Корду[fr] |
| Діти | Катрін Аллегреd |
| IMDb | ID 0001905 |
| Почесний «Сезар» (1987) | |
 Ів Аллегре у Вікісховищі | |
Ів Едуа́р Аллегре́ (фр. Yves Édouard Allégret; 13 жовтня 1907, Аньєр-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція — 31 січня 1987, Париж, Франція) — французький кінорежисер та сценарист. Молодший брат кінорежисера Марка Аллегере.
Біографія[ред. | ред. код]
Ів Едуар Аллегре народився 13 жовтня 1907 року в сім'ї пастора Елі Аллегре (1865—1940) та Сусанне Ергардт, молодший брат кінорежисера Марка Аллегре. Навчався в ліцеї Жансон в Сайї, потім вивчав право і, отримавши диплом, поступив на літературний факультет, якого так і не закінчив.
У кіно з 1929 року, починав асистентом режисерів Ж. Ренуара, А. Дженіни і свого брата М. Аллегре. Деякий час був пов'язаний з троцькістами, входив до складу «синьоблузної» групи «Жовтень», з якою в 1933-му гастролював в СРСР. У 1932 зняв короткометражний документальний фільм «Тенерифе», знімав також спільно з Жаном Ораншем рекламні фільми. Свою першу повнометражну стрічку — «Ангел Тобі» (фр. Tobie est un ange) Ів Аллегре зняв у 1941 році, але ця стрічка загинула під час пожежі. У 1942 він під псевдонімом Ів Шамплейн зняв фільм «Двоє боязких» (фр. Les Deux Timides).
Повноцінна режисерська кар'єра Іва Аллегре почалася лише після Другої світової війни у 1946 році, коли він зняв стрічку «Демони світанку», що прославляла подвиги французьких десантників під час Другої світової війни. Наступні фільми режисера — «Деде з Антверпена» (1948), «Такий чарівний маленький пляж» (1949), «Манеж» (1950) — зображували самотніх людей, що переживають трагічний розлад з жорстокою дійсністю. Потім у творчості Аллегре посилюються соціальні та гуманістичні мотиви. У фільмі «Дива трапляються лише раз» (1951) показаний зв'язок особистої драми героїв із загальною драмою війни, у фільмі «Шкіряний ніс» (1951) засуджується лицемірне відношення суспільства до молоді. У 1953 році Аллегре поставив у Мексиці (за оригінальним сценарієм Жан-Поля Сартра «Чума» 1943 року) фільм «Гордії» (1953) — про лікаря, що спився, якому любов і співчуття до бід простих людей допомагають впоратися з недугою. У фільмах «Найкраща доля» (1956) і «Жерміналь» за Емілем Золя (1963) звучить тема солідарності трудящих.
У 1956 році друг Іва Аллегре актор Жан-Клод Бріалі познайомив його з Аленом Делоном, який збирався поїхати за контрактом до Голлівуду, але Аллегре умовив Делона почати акторську кар'єру на батьківщині, запропонувавши йому невелику роль у своєму новому фільмі" Коли втручається жінка[fr]". З приводу кандидатури Делона у Аллегре виник конфлікт з продюсерами фільму: продюсери віддавали перевагу популярному в ті роки Анрі Видалю, Аллегре ж зняв Делона. Конфлікт врешті вирішила виконавиця головної ролі, Едвіж Фейєр. Подивившись проби майбутнього актора, вона зуміла переконати продюсерів у тому, що в Делоні є «щось більше, ніж обіцяла його бездоганна зовнішність», і Делон був затверджений.
Ів Аллегре знімав також фільми популярних жанрів: «Мадемуазель Нітуш» (1954), «Оазис» (1954), «Джонні Банко» (1967), «Не кусайся, тебе люблять» (1976).
Особисте життя[ред. | ред. код]
Ів Аллегре був одружений на Рене Нав'є (розлучилися), у цьому шлюбі в нього був син, Жиль Аллегре (1936—1955), який почав зніматися в кіно під псевдонімом Жиль Галліон, загинув у 1955 році в автокатастрофі.
З 1944 по 1949 роки Аллегре був одружений з Симоною Синьоре, в цьому шлюбі у них народилася донька, Катрін Аллегре[fr], яка також стала кіноакторкою.
Остання дружина Іва Аллегре — акторка Мішель Корду[fr] (1920—1987), знімалася в декількох його фільмах, у тому числі «Гордії» (1953). Ів Аллегре і Мішель Корду поховані разом в Жуар-Поншартен (у департаменті Івлін біля Парижа), де вони мешкали.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1937 | Вам нічого сказати? | Vous n'avez rien à déclarer? | 
| ||
| 1937 | к/м | Ардеш | L'Ardèche | |
|
| 1937 | Той, хто виграє | Le gagnant | |
||
| 1939 | к/м | Дівчата Франції | Jeunes filles de France | |
|
| 1940 | Ангел Тобі | Tobie est un ange | |
||
| 1943 | Двоє боязких | Les deux timides | |
||
| 1945 | Скринька снів | La boîte aux rêves | |
| |
| 1946 | Демони світанку | Les démons de l'aube | |
||
| 1948 | Деде з Антверпена | Dédée d'Anvers | |
| |
| 1948 | Такий красивий маленький пляж | Une si jolie petite plage | |
||
| 1950 | Манеж | Manèges | |
||
| 1951 | Дива трапляються лише раз | Les miracles n'ont lieu qu'une fois | |
||
| 1952 | Шкіряний ніс | Nez de cuir | |
||
| 1952 | Сім смертних гріхів (новела «Хіть») | Les sept péchés capitaux | |
||
| 1952 | Божевілля молодості | La jeune folle | |
||
| 1953 | Гордії | Les orgueilleux | |
| |
| 1954 | Мадемуазель Нітуш | Mam'zelle Nitouche | |
| |
| 1955 | Оазис | Oasis | |
||
| 1955 | Найкращі роки | La meilleure part | |
| |
| 1957 | Бережіться, дівчатка! | Méfiez-vous, fillettes! | |
||
| 1957 | Коли втручається жінка | Quand la femme s'en mêle | |
||
| 1958 | Дівчина з Гамбурга | La fille de Hambourg | |
| |
| 1959 | Амбітний | L'ambitieuse | |
||
| 1960 | Собачий пікнік | Chien de pique | |
| |
| 1962 | Терор у савані | Konga Yo | |
| |
| 1963 | Жерміналь | Germinal | |
||
| 1967 | Джонні Банко | Johnny Banco | |
| |
| 1967-1990 | т/с | Розслідування комісара Мегре | Les enquêtes du commissaire Maigret | |
|
| 1970 | Вторгнення | L'invasion | |
||
| 1973 | т/с | Насіння кропиви | Graine d'ortie | |
|
| 1976 | Не кусайся, тебе люблять | Mords pas, on t'aime! | |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1948 | Міжнародний Гран-прі | Деде з Антверпена | Номінація |
| 1953 | Золотий лев | Гордії | Номінація |
| Бронзовий лев | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах | |||
| 1956 | Приз за найкращу режисуру | Найкращі роки | Перемога |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1962 |  Золота пальмова гілка
|
Терор у савані | Номінація |
| Премія «Сезар» | |||
| 1987 | Почесний «Сезар» (посмертно) | Перемога | |
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- АЛЛЕГРЕ, Ив // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 58 (рос.)
- Лепроон, Пьер. Современные французские режиссёры, перевод с французского. — М. : Издательство иностранной литературы, 1960.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ів Аллегре на сайті IMDb (англ.)
- Ів Аллегре на сайті AlloCiné (фр.)
|
