Ів Аллегре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аллегре.
Ів Аллегре
фр. Yves Allégret
Ім'я при народженніІв Едуар Аллегре (фр. Yves Édouard Allégret)
Дата народження13 жовтня 1905(1905-10-13)[1]
Місце народженняАньєр-сюр-Сен, Франція[1]
Дата смерті31 січня 1987(1987-01-31)[1] (81 рік)
Місце смертіЖуар-Поншартрен[1]
ПохованняЖуар-Поншартрен
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист
Роки активності1929—1987
ДружинаРене Нав'є
Симона Синьйоре (1944-1949)
Мішель Корду[fr]
ДітиКатрін Аллегре
IMDbID 0001905
Нагороди та премії
Почесний «Сезар» (1987)
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Ів Аллегре у Вікісховищі

Ів Едуа́р Аллегре́ (фр. Yves Édouard Allégret; 13 жовтня 1905, Аньєр-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція — 31 січня 1987, Париж, Франція) — французький кінорежисер та сценарист. Молодший брат кінорежисера Марка Аллегере.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ів Едуар Аллегре народився 13 жовтня 1907 року в сім'ї пастора Елі Аллегре (1865—1940) та Сусанне Ергардт, молодший брат кінорежисера Марка Аллегре. Навчався в ліцеї Жансон в Сайї, потім вивчав право і, отримавши диплом, поступив на літературний факультет, якого так і не закінчив.

У кіно з 1929 року, починав асистентом режисерів Ж. Ренуара, А. Дженіни і свого брата М. Аллегре. Деякий час був пов'язаний з троцькістами, входив до складу «синьоблузної» групи «Жовтень», з якою в 1933-му гастролював в СРСР. У 1932 зняв короткометражний документальний фільм «Тенерифе», знімав також спільно з Жаном Ораншем рекламні фільми. Свою першу повнометражну стрічку — «Ангел Тобі» (фр. Tobie est un ange) Ів Аллегре зняв у 1941 році, але ця стрічка загинула під час пожежі. У 1942 він під псевдонімом Ів Шамплейн зняв фільм «Двоє боязких» (фр. Les Deux Timides).

Повноцінна режисерська кар'єра Іва Аллегре почалася лише після Другої світової війни у 1946 році, коли він зняв стрічку «Демони світанку», що прославляла подвиги французьких десантників під час Другої світової війни. Наступні фільми режисера — «Деде з Антверпена» (1948), «Такий чарівний маленький пляж» (1949), «Манеж» (1950) — зображували самотніх людей, що переживають трагічний розлад з жорстокою дійсністю. Потім у творчості Аллегре посилюються соціальні та гуманістичні мотиви. У фільмі «Дива трапляються лише раз» (1951) показаний зв'язок особистої драми героїв із загальною драмою війни, у фільмі «Шкіряний ніс» (1951) засуджується лицемірне відношення суспільства до молоді. У 1953 році Аллегре поставив у Мексиці (за оригінальним сценарієм Жана-Поля Сартра «Чума» 1943 року) фільм «Гордії» (1953) — про лікаря, що спився, якому любов і співчуття до бід простих людей допомагають впоратися з недугою. У фільмах «Найкраща доля» (1956) і «Жерміналь» за Емілем Золя (1963) звучить тема солідарності трудящих.

У 1956 році друг Іва Аллегре актор Жан-Клод Бріалі познайомив його з Аленом Делоном, який збирався поїхати за контрактом до Голлівуду, але Аллегре умовив Делона почати акторську кар'єру на батьківщині, запропонувавши йому невелику роль у своєму новому фільмі" Коли втручається жінка[fr]". З приводу кандидатури Делона у Аллегре виник конфлікт з продюсерами фільму: продюсери віддавали перевагу популярному в ті роки Анрі Видалю, Аллегре ж зняв Делона. Конфлікт врешті вирішила виконавиця головної ролі, Едвіж Фейєр. Подивившись проби майбутнього актора, вона зуміла переконати продюсерів у тому, що в Делоні є «щось більше, ніж обіцяла його бездоганна зовнішність», і Делон був затверджений.

Ів Аллегре знімав також фільми популярних жанрів: «Мадемуазель Нітуш» (1954), «Оазис» (1954), «Джонні Банко» (1967), «Не кусайся, тебе люблять» (1976).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Ів Аллегре був одружений з Рене Нав'є (розлучилися), у цьому шлюбі мав сина Жиля Аллегре (1936—1955), який почав зніматися в кіно під псевдонімом Жиль Галліон, загинув у 1955 році в автокатастрофі.

З 1944 по 1949 роки Аллегре був одружений з Симоною Синьоре, донька Катрін Аллегре також стала кіноакторкою.

Остання дружина Іва Аллегре — акторка Мішель Корду[fr] (1920—1987) знімалася в кількох його фільмах, у тому числі «Гордії» (1953). Ів Аллегре і Мішель Корду поховані разом в Жуар-Поншартен (у департаменті Івлін біля Парижа), де вони мешкали.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1937 Вам нічого сказати? Vous n'avez rien à déclarer? Так
1937 к/м Ардеш L'Ardèche Так
1937 Той, хто виграє Le gagnant Так
1939 к/м Дівчата Франції Jeunes filles de France Так Так
1940 Ангел Тобі Tobie est un ange Так
1943 Двоє боязких Les deux timides Так
1945 Скринька снів La boîte aux rêves Так Так
1946 Демони світанку Les démons de l'aube Так
1948 Деде з Антверпена Dédée d'Anvers Так Так
1948 Такий красивий маленький пляж Une si jolie petite plage Так
1950 Манеж Manèges Так
1951 Дива трапляються лише раз Les miracles n'ont lieu qu'une fois Так
1952 Шкіряний ніс Nez de cuir Так
1952 Сім смертних гріхів (новела «Хіть») Les sept péchés capitaux Так
1952 Божевілля молодості La jeune folle Так
1953 Гордії Les orgueilleux Так Так
1954 Мадемуазель Нітуш Mam'zelle Nitouche Так Так
1955 Оазис Oasis Так
1955 Найкращі роки La meilleure part Так Так
1957 Бережіться, дівчатка! Méfiez-vous, fillettes! Так
1957 Коли втручається жінка Quand la femme s'en mêle Так
1958 Дівчина з Гамбурга La fille de Hambourg Так Так
1959 Амбітний L'ambitieuse Так
1960 Собачий пікнік Chien de pique Так Так
1962 Терор у савані Konga Yo Так Так
1963 Жерміналь Germinal Так
1967 Джонні Банко Johnny Banco Так Так
1967-1990 т/с Розслідування комісара Мегре Les enquêtes du commissaire Maigret Так
1970 Вторгнення L'invasion Так
1973 т/с Насіння кропиви Graine d'ortie Так
1976 Не кусайся, тебе люблять Mords pas, on t'aime! Так Так

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Іва Аллегре[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1948 Міжнародний Гран-прі Деде з Антверпена Номінація
1953 Золотий лев Гордії Номінація
Бронзовий лев Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1956 Приз за найкращу режисуру Найкращі роки Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
1962 Золота пальмова гілка Терор у савані Номінація
Премія «Сезар»
1987 Почесний «Сезар» (посмертно) Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д https://archives.hauts-de-seine.fr/ark:/74903/vta33fc0e47f5347966/dao/0/1/idsearch:RECH_0abc6bd35209ca4704e7d8017cc884d4?id=https%3A%2F%2Farchives.hauts-de-seine.fr%2Fark%3A%2F74903%2Fvta33fc0e47f5347966%2Fcanvas%2F0%2F125
  2. ↑ Нагороди та номінації Іва Аллегре на сайті IMDb (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • АЛЛЕГРЕ, Ив // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Й. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 58 (рос.)
  • Лепроон, Пьер. Современные французские режиссёры, перевод с французского. — М. : Издательство иностранной литературы, 1960.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ів Аллегре
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ів_Аллегре&oldid=43800100