Перейти до вмісту

Ів Буассе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ів Буассе
фр. Yves Boisset
Ім'я при народженніфр. Yves Félix Claude Boisset
Дата народження14 березня 1939(1939-03-14)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняV округ Парижа, Франція[1][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті31 березня 2025(2025-03-31)[5][4] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіЛеваллуа-Перре, О-де-Сен, Франція[5][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист
Alma materІнститут перспективних досліджень кінематографуd і Lycée Voltaired Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1966 наш час
Жанрполітичний детектив
IMDbID 0092372
Нагороди та премії
Ів Буассе у Вікісховищі

Ів Фелікс Клод Буассе́ (фр. Yves Félix Claude Boisset; 14 березня 1939, Париж 31 березня 2025, Леваллуа-Перре, О-де-Сен) французький кінорежисер та сценарист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1939 року у Парижі. Освіту здобув в Інституті вищої кіноосвіти (IDHEC, зараз La femis). Працював асистентом режисера Іва Чампі (фільм «Хто ви, доктор Зорге»?), потім Жана-П'єра Мельвіля, Рікардо Фредди, Клода Соте, Вітторіо Де Сіка, Рене Клемана. Займався кінокритикою, співпрацюючи з низкою журналів (Cinéma, Midi Minuit Fantastique, тижневик Les Lettres françaises), працював з Жаном-П'єром Курсодоном та Бертраном Таверньє у першому виданні (1960) «Двадцять років Американському кіно» (Vingt Ans de Cinéma Américain). Крім того Ів Буассе писав сценарії, працював на радіо і телебаченні.

У 1968 році Ів Буассе дебютував як режисер шпигунським трилером «Коплан рятує свою шкуру». Надалі присвячує себе політичному кінематографу з неодмінними елементами кримінальної інтриги (фільми «Стопор» (1970), «Охоронець законності» (1970), «Стрибок ангела» (1971)). Популярність Іву Буассе принесла політична трагедія «Замах» (1972), в центрі якої історія підготовки терористичного акту проти алжирського президента Бен Барки, в якому були замішані французькі спецслужби.

Значним в творчості Іва Буассе став антимілітаристський фільм про алжирську війну «Нічого не сталося» (1973). У 1975 році Буассе поставив фільм про алжірських іммігрантів у Франції та їх складних стосунках з простими французами — «Дюпон Лажуа», що викликав серйозні дискусії у французькій пресі та навіть звинувачення режисера у расизмі. За цю стрічку Ів Буассе отримав «Срібного ведмедя» 25-го Берлінського кінофестивалю.

Наприкінці 1970-х політична складова у детективних фільмах Іва Буассе потроху сходить нанівець, поступаючись місцем професійно скроєним чисто кримінальним сюжетам. Проблемі корупції у сфері правосуддя присвячений його фільм «Слідчий Файяр на прізвисько „Шериф“» (1977). Тема жінки у суспільстві, піднята режисером у фільмі «Ключ до дверей» (1978), особливо гостро поставлена ним у фільмі «Жінка-поліцейський» (1980). У центрі фільму «Вперед, сини вітчизни» (1981; премія Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, 1982) — доля хлопця, що став жертвою амбіції ура-патріотизму свого батька.

З початку 1990-х років Буассе років працював виключно на телебаченні.

У 2011 році опублікував свою автобіографію «Життя є вибір» (фр. La Vie est un choix).

Ів Буассе помер 31 березня 2025 року у лікарні міста Леваллуа-Перре, департамент О-де-Сен, в 86-річному віці[6][7].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Режисер
РікУкраїнська назваОригінальна назваПримітки
1968Коплан рятує свою шкуруCoplan sauve sa peau
1970Стопорний вирізCran d’arret
1970ПоліцейськийUn conde
1971Стрибок ангелаLe saut de l’ange
1972ЗамахL’attentat у радянському прокаті «Викрадення у Парижі»
1973R.A.S.R.A.S. у радянському прокаті «Нічого не сталося»
1975Дюпон ЛажуаDupont Lajoie у радянському прокаті «Це сталося на свято»
1975Убити психопаткуFolle a tuer
1976Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф»Le Juge Fayard dit Le Sheriff
1977Бузкове таксіUn taxi mauve
1978Ключ у дверяхLa cle sur la porte
1979Жінка-поліцейськийLa femme flic
1981Вперед, сини вітчизниAllons z’enfants
1983Ціна ризикуLe prix du danger
1982Шпигун, встаньEspion, leve-toi
1983ОблаваCanicule
1986Блакитний колір пеклаBleu comme l’enfer
1988ТравестіLa travestie
1989Вороняче радіоRadio Corbeau
ПідозрюванийLe suspect телевізійний
1991Плем'яLa tribu
1991ХижакиLes carnassiers телевізійний
1993Справа СезнекаL’affaire Seznec телевізійний
Вільне падінняChute libre телевізійний
МорлокMorlock серіал
1995Справа ДрейфусаL’affaire Dreyfus телевізійний
1996Морлок: ТунельMorlock: Le tunnel телевізійний
1997Особливий урокUne lecon particuliere телевізійний
ШтаниLe pantalon телевізійний
La fine equipe телевізійний
1999СемSam телевізійний
2001НебезпечніLes Redoutables серіал
Покойся з дияволомDormir avec le diable телевізійний
2002Казас[fr]Cazas телевізійний
Жан МуленJean Moulin телевізійний
2005Вони хочуть клонувати ХристаIls veulent cloner le Christ телевізійний
2009Справа СаленгроL’affaire Salengroтелевізійний

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації Іва Буассе[8]
РікКатегоріяФільмРезультат
Московський кінофестиваль
1973 Золотий приз «Замах» Номінація
Срібний приз Перемога
Берлінський кінофестиваль
1975 Золотий ведмідь «Дюпон Лажуа» Номінація
Срібний ведмідь Перемога
Приз Інтерфільм — Рекомендація Перемога
Приз журі читачів «Berliner Morgenpost» Перемога
Приз Луї Деллюка
1976 Найкращий фільм «Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» Перемога
Каннський кінофестиваль
1977 Золота пальмова гілка «Бузкове таксі» Номінація
7 d'Or Night
1994 Найкращий режисер «Справа Сезнека» Перемога
Найкращий сценарист Перемога

Джерела

[ред. | ред. код]
  • М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 27. — ISBN 5-85646-077-4.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]