Ігельстром Костянтин Густавович
| Ігельстром Костянтин Густавович | |
|---|---|
 Ігельстром Костянтин Густавович, грудень 1832 р. — січень 1833 р.Акварельний портрет художника-декабриста Бестужева Миколи Олександровича. Автограф Ігельстрома. | |
| Псевдо | Ігельстром Костянтин Густавович (Євстахійович) |
| Народився |
19 (30) травня 1799 Шумськ, Тернопільська область, СРСР |
| Помер |
25 листопада (7 грудня) 1851 (52 роки) Таганрог, Область Війська Донського, Російська імперія[1] |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Відомий завдяки | Організатор виступу Литовського піонерного батальйону |
| Alma mater | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) |
| Військове звання | капітан |
| Батько | Gustav Igelströmd |
| Мати | Q112288167? |
| Брати, сестри | Heinrich von Igelstromd |
Ігельстром Костянтин Густавович (Євстахійович) (8 (19) травня 1799, Шумськ Кременецького повіту Волинської губернії — 13 (25) листопада 1851) — член таємного Товариства військових друзів у Росії, капітан Литовського пионерного (саперного) батальйону.
Біографія[ред. | ред. код]
З сім'ї генерал-майора, командира 2-ї бригади Литовської уланської дивізії Густава (Євстафій) Густавовича Ігельстрома. Виховувався в 1 кадетському корпусі, звідки випущений прапорщиком у Перший піонерний батальйон в 1816 році. Переведений у Литовський піонерний батальйон — 30 червня 1823 року, капітан — 28 лютого 1825 року.
Член таємного Товариства військових друзів, яке за своєю ідеологією було близько до декабристів. У грудні 1825 року намагався підняти повстання у військах Окремого литовського корпусу. 24 грудня роти повинні були присягнути Миколі I. Ігельстром умовляв офіцерів і солдатів піонерного батальну, а також Самогитського гренадерського полку і Білостоцького піхотного полку не присягати Миколі I, а присягати Костянтину Павловичу.[2]
Заарештований 27 грудня 1825 року разом із Вегеліним, утримувався у Білостоці. У квітні 1827 року військовим судом засуджений до смертної кари через повішення, по найвищій конфірмації 15 квітня 1827 року після позбавлення чинів і дворянства засуджений до каторжних робіт терміном на 10 років з подальшим поселенням у Сибіру. Вирок приведений у виконання в Бранську — 20 травня 1827 року. В 1828—1832 роках відбував каторгу в Читинському острозі і Петровському Заводі разом з декабристами. У 1836 році височайше дозволено поступити на службу в Окремий кавказький корпус рядовим. Зараховано піонером 2 класу в Кавказький саперний батальйон в травні 1835 року, де служив до 1843 року і був звільнений у відставку в чині поручика. Перебував під секретним наглядом поліції за місцем проживання в Гродненській або Харківській губернії з забороною в'їзду в Санкт-Петербург і Москву. Жив у станиці Каменської та був керуючим Донецькими питущими зборами. З травня 1847 року — чиновник особливих доручень із берегового нагляду Таганрозького митного округу в чині губернського секретаря. Помер у військовому поселенні Кремінній.
Наречена (до засудження) — Рукевич Корнелія Іванівна. Вона проходила у справі Товариства військових друзів. 22 травня 1827 року Корнелія була заточена в Бригітський дівочий монастир в м. Гродно.
Дружина (з весни 1842) — Берта Борисовна Ельзінгк, мав сина, який помер 10 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Игельстром Константин Густавович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Общество военных друзей. Извлечение из выписи, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 356—357
- ↑ Общество военных друзей. Извлечение из выписи, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 364
Джерела[ред. | ред. код]
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с. 73 — 74 (рос.)
- Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988 (рос.)
- Записки княгини Волконской. — Чита, 1991, (рос.)
- Ольшанский П. Н., Декабристы и польское национально-освободительное движение, М., 1959. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Эльвира Каменщикова. Дело о монастырском заключении [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)