Ігнатов Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігнатов Микола Григорович
Народився 16 травня 1901(1901-05-16)
станиця Тишанська Хоперського округу Області війська Донського, тепер Нехаєвського району Волгоградської області, Російська Федерація
Помер 14 листопада 1966(1966-11-14) (65 років)
місто Москва
Поховання Кремлівська стіна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Російський економічний університет імені Плеханова
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС і Політбюро ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Григорович Ігнатов (16 травня 1901(19010516), станиця Тишанська Хоперського округу Області війська Донського, тепер Нехаєвського району Волгоградської області, Російська Федерація — 14 листопада 1966, місто Москва, Росія) — радянський державний і партійний діяч. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1941). Член ЦК КПРС (1952—1966). Кандидат у члени Президії ЦК КПРС (1952—1953), член Президії ЦК КПРС (1957—1961). Секретар ЦК КПРС (1952—1953, 1957—1960). Член Бюро ЦК КПРС по РРФСР (1956—1957, 1962—1966). Депутат Верховної Ради СРСР 1—7-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (15.05.1961).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3(16) травня 1901 року в родині робітника-теслі. У 1912 році закінчив церковноприходську школу в станиці Тишанській. У березні 1914 — травні 1916 року — тесля у підрядника Журавльова у станиці Тишанській. У травні 1916 — грудні 1917 року — тесля заводу сільськогосподарських машин Маркова у станиці Урюпинська Хоперського округу.

У грудні 1917 — червні 1918 року — червоногвардієць загону Тамаркіна в Хоперському окрузі. З червня 1918 року — в Червоній армії: у червні 1918 — січні 1919 року — червоноармієць 1-ї Української Особливої бригади РСЧА, у січні 1919 — січні 1920 року — червоноармієць 324-го полку 36-ї стрілецької дивізії РСЧА. Учасник Громадянської війни в Росії.

У січні — жовтні 1920 року — слухач військово-технічних курсів. Член комсомолу з 1920 року.

У жовтні 1920 — травні 1921 року — молодший військовий технік 30-го військово-гідротехнічного загону.

У травні 1921 — липні 1923 року — оперативний співробітник Урюпинського окружного відділу ВЧК-ОДПУ на Дону.

У липні 1923 — січні 1926 року — уповноважений особливого відділу ОДПУ 11-ї кавалерійської дивізії у Середній Азії.

Член РКП(б) з вересня 1924 року.

У січні 1926 — липні 1927 року — уповноважений обласного і окружного відділів ОДПУ в місті Бухарі Узбецької РСР. У липні 1927 — липні 1929 року — начальник відділення районного відділу ОДПУ в місті Ново-Бухарі Узбецької РСР. Причетний до репресій проти козаків, «націоналістів» і «басмачів».

У липні 1929 — травні 1932 року — секретар партійного колективу ВКП(б), уповноважений Повноважного представництва ОДПУ при РНК СРСР по Середній Азії в місті Ташкенті. У травні — жовтні 1932 року — співробітник резерву ОДПУ в Москві.

У жовтні 1932 — серпні 1934 року — слухач курсів марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б).

У серпні 1934 — травні 1937 року — секретар партійного комітету (парторг ЦК ВКП(б)) фабрики «Госзнак» у Ленінграді.

У травні — серпні 1937 року — 1-й секретар Ленінського районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда.

У серпні 1937 — січні 1938 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря Куйбишевського обласного комітету ВКП(б).

У січні — червні 1938 року — виконувач обов'язків 1-го секретаря Куйбишевського обласного комітету ВКП(б).

У червні 1938 — серпні 1940 року — 1-й секретар Куйбишевського обласного комітету ВКП(б).

У вересні 1940 — серпні 1941 року — завідувач відділу машинобудування Орловського обласного комітету ВКП(б).

У серпні 1941 — вересні 1942 року — 3-й секретар Орловського обласного комітету ВКП(б).

У вересні 1942 — липні 1944 року — 2-й секретар Орловського обласного комітету ВКП(б), керував партизанським рухом на території області.

У липні 1944 — листопаді 1948 року — 1-й секретар Орловського обласного комітету ВКП(б).

У грудні 1948 — березні 1949 року — слухач Курсів перепідготовки при ЦК ВКП(б).

У березні 1949 — жовтні 1952 року — 1-й секретар Краснодарського крайового комітету ВКП(б).

16 жовтня 1952 — 5 березня 1953 року — секретар ЦК КПРС. Одночасно, 12 грудня 1952 — 15 березня 1953 року — міністр заготівель СРСР.

1 квітня — 25 листопада 1953 року — 1-й секретар Ленінградського міського комітету КПРС та, одночасно, 2-й секретар Ленінградського обласного комітету КПРС.

У листопаді 1953 — січні 1954 року — інспектор ЦК КПРС.

У січні 1954 — жовтні 1955 року — 1-й секретар Воронезького обласного комітету КПРС.

26 жовтня 1955 — 23 грудня 1957 року — 1-й секретар Горьковського обласного комітету КПРС. Був ініціатором так званого «горьковського методу» будівництва житла. З 27 лютого 1956 по 17 грудня 1957 член Бюро ЦК КПРС по РРФСР. Зіграв велику роль у підготовці Червневого (1957 року) Пленуму ЦК, підтримавши Хрущова.

17 грудня 1957 — 4 травня 1960 року — секретар ЦК КПРС. Одночасно, 16 квітня — 25 листопада 1959 року — голова Президії Верховної Ради Російської РФСР.

4 травня 1960 — 26 грудня 1962 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР і, одночасно, 25 лютого 1961 — 26 грудня 1962 року — голова Державного комітету заготівель Ради Міністрів СРСР. У квітні — грудні 1962 року також працював головою Союзного комітету по сільському господарству.

20 грудня 1962 — 14 листопада 1966 року — голова Президії Верховної Ради РРФСР і одночасно з грудня 1963 року — заступник голови Президії Верховної Ради СРСР. З 23 листопада 1962 по 8 квітня 1966 знову член Бюро ЦК КПРС по РРФСР. Активний учасник змови проти Микити Хрущова в жовтні 1964 року.

Помер 14 листопада 1966 року в Москві. Похований на Красній площі (урна з прахом замурована у Кремлівській стіні).

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]