Ігнатьєв Владислав В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Владислав Ігнатьєв
Vladislav Ignatyev 2011.jpg
Особові дані
Повне ім'я Владислав В'ячеславович Ігнатьєв
Народження 20 січня 1987(1987-01-20) (32 роки)
  Брежнєв, СРСР
Зріст 181 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія «Локомотив» (Москва)
Номер 20
Юнацькі клуби
Росія «Нафтохімік» (Нижньокамськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2004–2006 Росія «Нафтохімік» 39 (6)
2006–2009 Росія «КАМАЗ» 78 (9)
2009–2010 Росія «Крила Рад» (Самара) 25 (1)
2010–2012 Росія «Локомотив» (Москва) 36 (4)
2010–2011   Росія «Кубань» 13 (1)
2012–2013 Росія «Краснодар» 27 (1)
2013–2016 Росія «Кубань» 58 (13)
2016– Росія «Локомотив» (Москва) 64 (3)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
2015– Росія Росія 4 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 5 грудня 2018.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 5 грудня 2018.

Владисла́в В'ячесла́вович Ігна́тьєв (рос. Владислав Вячеславович Игнатьев, нар. 20 січня 1987, Брежнєв) — російський футболіст, півзахисник клубу «Локомотив» (Москва) та національної збірної Росії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

У складі «Крил Рад»

Народився 20 січня 1987 року в місті Брежнєв, нині — Набережні Човни, Республіка Татарстан. Футболом почав займатися в 7 років за пропозицією друга, якого в підсумку з команди відрахували. На дитячому рівні грав практично на всіх позиціях, в тому числі і центрального захисника, проте найбільше Владиславу подобалася позиція нападника[1].

Вихованець футбольної школи клубу «Нафтохімік» (Нижньокамськ). Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2004 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 39 матчах чемпіонату, вилетівши з командою з другого до третього за рівнем дивізіону Росії.

У 2006—2008 роках грав у другому за рівнем дивізіоні в «КАМАЗі» з рідного міста Набережні Челни, а на початку 2009 року перейшов у самарські «Крила Рад». 10 квітня в 4-му турі Прем'єр-ліги Росії провів перший матч у вищому російському дивізіоні, вийшовши на заміну у другому таймі в матчі проти «Хімок»[2]. У цій грі Ігнатьєв зробив гольову передачу на Тимофія Калачова, з якою був забитий третій гол. Гра, що проходила на домашньому стадіоні, закінчилася перемогою «Крил» — 3:0.

Провівши рік в Самарі, Ігнатьєв відмовився залишатися в «Крилах Рад», незважаючи на пропозицію продовжити співробітництво на покращених умовах, оскільки довго не отримував зарплату і хотів грати у більш стабільній команді[3]. У грудні Ігнатьєв вирішив домогтися розірвання контракту з «Крилами Рад». 14 грудня Палата з вирішення суперечок РФС задовольнила його заяву і дозволила перехід футболіста в будь-який інший клуб[4].

«Локомотив»[ред. | ред. код]

25 грудня того ж року Ігнатьєв підписав п'ятирічний контракт з московським «Локомотивом», керівництво якого вже протягом року придивлялося до нього[5]. До цього, крім «залізничників», на гравця претендували «Зеніт», «Рубін» та «Москва». Півзахисник був дуже радий опинитися в «Локомотиві», сказавши в інтерв'ю, що мріяв грати за цю команду з дитинства і навіть відхилив більш економічно вигідну пропозицію «Зеніту», не виключивши, однак, що міг би перейти в ЦСКА до Леоніда Слуцького, якщо б був запрошений армійцями[3]. У новій команді взяв ігровий номер «18», пояснивши вибір наступним чином: «Коли ми обговорювали це питання з друзями, то вирішили так: 1 — це означає перший, а вісімка — символ нескінченності. Виходить завжди перший».

Ігнатьєв у складі «Кубані»

Ігнатьєв вважав, що виступатиме за «Локомотив» як фланговий півзахисник, і розраховував потрапити в збірну Росії, визнаючи, втім, що йому необхідно прогресувати[3].

Оренда до «Кубані»[ред. | ред. код]

Втім пропустивши початок сезону через травму, Ігнатьєв так і не зміг пробитися до основного складу «Локомотива», виступаючи за молодіжний. Така ситуація, за словами гравця, «пригнічувала» його, і 28 серпня 2010 року офіційний сайт «Локомотива» повідомив, що Владислав на правах оренди з правом викупу до кінця сезону перейшов в «Кубань»[6]. В інтерв'ю «Спорт-Експресу» Владислав підкреслив, що ставлення головного тренера «Локомотива» Юрія Сьоміна йому «лестило», але він вдячний президенту «Локомотива» Ользі Смородській, яка «зуміла зрозуміти» і вирішила відпустити його в Краснодар. Гравець сказав, що більше не міг сидіти в запасі «Локомотива» і в результаті пішов на значне зниження зарплати заради можливості знову виходити на поле. На Кубані ж йому «подобається все — клімат, команда, головний тренер, ставлення до футболу жителів краю». Зі свого боку, Сьомін публічно висловив невдоволення відходом Владислава, сказавши, що розраховував на нього і дізнався про його уход вже 29 серпня[7][8].

Отримавши номер 87, дебютував у складі «Кубані» 3 вересня в виїзному матчі 28-го туру другого за рівнем дивізіону країни проти одного зі своїх колишніх клубів — «КАМАЗу». «Кубань» виграла — 2:1. Зустріч примітна тим, що переможний гол у ній забив воротар «Кубані» Олександр Будаков[9]. У третьому матчі за «Кубань», коли вона приймала на своєму полі «Урал», Ігнатьєв вийшов на заміну на 80-й хвилині і за час, що залишився, встиг віддати свою першу гольову передачу у складі краснодарського клубу — на нападника Сергія Давидова, який забив другий і третій голи «Кубані» в цьому матчі. У підсумку «Кубань» перемогла — 3:0[10].

14 жовтня на першій доданій хвилині першого тайму матчу 35-го туру першості проти клубу «Краснодар» Ігнатьєв забив свій перший гол за «Кубань»[11]. Цей м'яч у підсумку став єдиним у грі і, тим самим, приніс «Кубані» перемогу в дербі. Сам Ігнатьєв присвятив цей гол рідним і близьким, а також людям, які допомогли відбутися його переходу в клуб[1]. Після гри він зізнався, що в його житті до цієї зустрічі не було матчів такого напруження, і він докладе всі зусилля, щоб грати ще краще, оскільки йому є кому і що доводити[12]. За результатами опитування уболівальників «Кубані» Ігнатьєв був визнаний найкращим гравцем команди в жовтні[13]. Всього в тому сезоні провів за клуб 13 матчів, забив один гол і став разом з командою переможцем Першого дивізіону. 6 грудня з'явилося повідомлення про те, що Ігнатьєв покинув клуб через завершення терміну оренди, однак керівництво команди веде непрості переговори про продовження трудових відносин[14]. При цьому 9 грудня в заяві прес-служби «Локомотива» було оголошено, що керівництвом клубу прийнято рішення відмовити «Кубані» викуп трансферу Владислава Ігнатьєва[15].

Повернення в «Локомотив»[ред. | ред. код]

Після повернення з оренди Ігнатьєв почав підготовку до нового сезону у складі «Локомотива»[15]. Після старту першості забив три м'ячі, по одному у ворота «Ростова», «Краснодара» і «Томі». Ще один м'яч забив у Кубку Росії, вразивши ворота «Єнісея». Після матчу проти ЦСКА, що відбувся 6 листопада, змушений був протягом кількох днів відновлюватися через отриманий струс головного мозку та гематому вушної раковини[16]. Після відновлення знову став стабільним гравцем основи. Загалом провів за сезон 36 матчів у чемпіонаті, забивши 4 голи.

Владислав Ігнатьєв у «Локомотиві». 2018 рік.

«Краснодар» та «Кубань»[ред. | ред. код]

29 травня 2012 року перейшов у футбольний клуб «Краснодар», де теж провів лише один сезон і 28 травня 2013 року було повідомлено, що досягнута домовленість про перехід Ігнатьєва в «Кубань», за яку він вже виступав раніше на правах оренди[17]. У новій команді теж був основним гравцем, але у грудні 2015 року розірвав контракт через борги по зарплаті[18].

Третій прихід у «Локомотив»[ред. | ред. код]

10 лютого 2016 року знову став гравцем «Локомотива»[19]. З командою у 2017 році виграв Кубок Росії, а у наступному сезоні став чемпіоном країни. Станом на 5 грудня 2018 року відіграв за московських залізничників 64 матчі в національному чемпіонаті.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

14 листопада 2015 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Росії в товариському матчі проти збірної Португалії, замінивши на 77 хвилині Павла Мамаєва[20].

11 травня 2018 року він був включений до розширеного складу збірної на домашній чемпіонат світу 2018 року[21], втім не був включений у фінальну заявку на турнір[22].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2004 Росія «Нафтохімік» (Нижньокамськ) 1Д (ІІ) 4 0 КР 0 0 - - - - 4 0
2005 2Д (ІІІ) 35 6 КР 1 0 - - - - 36 6
Усього за «Нафтохімік» (Нижньокамськ) 39 6 1 0 - - - - 40 6
2006 Росія «КАМАЗ» 1Д (ІІ) 15 3 КР 0 0 - - - - 15 3
2007 1Д (ІІ) 30 1 КР 2 0 - - - - 32 1
2008 (ІІ) 33 5 КР 2 1 - - - - 35 6
Усього за «КАМАЗ» 78 9 4 1 - - - - 82 10
2009 Росія «Крила Рад» (Самара) ПЛ 25 1 КР 1 0 ЛЄ 2 0 - - 28 1
2010 Росія «Локомотив» (Москва) ПЛ 0 0 КР 0 0 - - - - 0 0
2010 Росія «Кубань» 1Д (ІІ) 13 1 КР 0 0 - - - - 13 1
2011–12 Росія «Локомотив» (Москва) ПЛ 36 4 КР 3 1 ЛЄ 8 2 - - 47 7
2012–13 Росія «Краснодар» ПЛ 27 1 КР 1 0 - - - - 28 1
2013–14 Росія «Кубань» ПЛ 14 2 КР 0 0 ЛЄ 4 1 - - 18 3
2014–15 ПЛ 27 4 КР 5 1 - - - - 32 5
2015–16 ПЛ 17 7 КР 0 0 - - - - 17 7
Усього за «Кубань» 71 14 5 1 - - - - 76 15
2015–16 Росія «Локомотив» (Москва) ПЛ 7 1 КР 0 0 - - - - 7 1
2016–17 ПЛ 17 2 КР 3 0 - - - - 20 2
2017–18 ПЛ 16 0 КР 0 0 ЛЄ 7 0 СР 1 0 24 0
Усього за кар'єру 316 38 18 3 21 3 1 0 356 45

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Росія Росія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
14-11-2015 Краснодар Росія Росія 1 – 0 Португалія Португалія товариський матч - Вийшов на заміну на 77-ій хвилині 77'
16-11-2015 Ростов-на-Дону Росія Росія 1 – 3 Хорватія Хорватія товариський матч - Вийшов на заміну на 65-ій хвилині 65'
14-11-2017 Санкт-Петербург Росія Росія 3 – 3 Іспанія Іспанія товариський матч - Вийшов на заміну на 87-ій хвилині 87'
20-11-2018 Стокгольм Швеція Швеція 2 – 0 Росія Росія Ліга націй УЄФА 2018-2019 - 1-й етап -
Усього Матчів 4 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Локомотив» (Москва): 2017–18
«Локомотив» (Москва): 2016–17, 2018-19
«Локомотив» (Москва): 2019

Особисте життя[ред. | ред. код]

У сім'ї Владислава Ігнатьєва займався спортом батько, який брав участь в лижних гонках на аматорському рівні. Владислав з дитинства вболіває за «Манчестер Юнайтед» і за рідний «КАМАЗ», крім того, цікавиться хокеєм, переживаючи за «Ак Барс» та «Вашингтон Кепіталз». Вільний час воліє проводити за переглядом кіно, грою в боулінг. З музики слухає R'n'b. Своїм кумиром у футболі вважає Андрія Тихонова[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Владислав Ігнатьєв: «Хочу побачити аншлаг на стадіоні „Кубань“». Офіційний сайт ФК «Кубань» (8 листопада 2010). Перевірено 9 листопада 2010. Архівовано з першоджерела 29 березня 2012.
  2. Game report on RFPL. Архів оригіналу за 28 червень 2009. Процитовано 10 грудень 2018. 
  3. а б в Григорій Телингатор. (26 грудня 2009). Владислав Ігнатьєв: «...І тут ми перезирнулися з Торбинским». Спорт-Експрес. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2011-11-14. 
  4. «Крильям Совєтов» заборонено реєструвати нових футболістів. Чемпіонат.ру. 14 грудня 2009. Архів оригіналу за 2009-12-17. Процитовано 28 грудня 2009. 
  5. Владислав Ігнатьєв став гравцем «Локомотива». Архів оригіналу за 28 грудень 2009. Процитовано 10 грудень 2018. 
  6. Павло Новіков. (28 серпня 2010). Владислав Ігнатьєв відданий в оренду «Кубані». Офіційний сайт московського«Локомотива». Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2010-8-28. 
  7. Андрій Анфіногентов. (15 вересня 2010). Владислав Ігнатьєв: «Моя відрядження в Краснодар — рішення Смородської». Спорт-Експрес. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2011-11-14. 
  8. Дмитро Симонов. (30 серпня 2010). Лучано Спаллетті: «Стартовий склад вибираю не я, а гравці». Спорт-Експрес. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2011-11-14. 
  9. Статистика матчу «КАМАЗ» — «Кубань». championat.ru. 3 вересня 2010. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2010-9-3. 
  10. Артур Каратай. (15 вересня 2010). Кубанці покінчили з недоброю традицією. Спорт-Експрес. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2011-11-14. 
  11. Статистика матчу «Краснодар» — «Кубань». championat.ru. 14 жовтень 2010. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2010-10-15. 
  12. Владислав Ігнатьєв: «Мені є що доводити». Офіційний сайт ФК«Кубань». 15 жовтня 2010. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2010-10-15. 
  13. Кращим у жовтні став Ігнатьєв. Офіційний сайт ФК «Кубань». 1 листопада 2010. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2010-11-2. 
  14. У складі «Кубані» відбулися зміни. Офіційний сайт ФК«Кубань». 6 грудня 2010. Архів оригіналу за 2012-02-19. Процитовано 2010-12-7. 
  15. а б Заяву прес-служби ФК «Локомотив». Офіційний сайт ФК«Локомотив». 9 грудня 2010. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2010-12-10. 
  16. Андрій Лялин. (7 листопада 2011). Лазарет команди поповнився трьома гравцями. прес-служба ФК «Локомотив». Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2011-11-07. 
  17. Ігнатьєв поповнить «Кубань». Офіційний сайт ФК «Кубань». 2013-05-28. Архів оригіналу за 2013-05-29. Процитовано 2013-5-28. 
  18. Профсоюз: футболист Владислав Игнатьев расторг контракт с "Кубанью" (ru). tass.ru. 2016-01-14. Процитовано 2016-02-15. 
  19. Ігнатьєв повернувся в «Локомотив»
  20. rПолузащитник Игнатьев дебютировал за сборную РФ по футболу в матче с португальцами (Russian). R-Sport. 14 November 2015. Процитовано 14 November 2015. 
  21. Расширенный состав для подготовки к Чемпионату мира (Russian). Russian Football Union. 11 May 2018. 
  22. Заявка сборной России на Чемпионат мира FIFA 2018 (Russian). Russian Football Union. 3 June 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]