Ігнацій Гавран
Ігнацій Гавран | |
---|---|
Ignacije Gavran | |
Народився | 14 лютого 1914 Вареш |
Помер | 24 листопада 2009 (95 років) Високо |
Громадянство | Хорватія |
Діяльність | філософія, теологія |
Галузь | історія[1], католицьке богослов'я[1] і перекладацтво[d][1] |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Знання мов | грецька, латинь, німецька, англійська, французька, італійська, словацька, російська, польська |
Magnum opus | Suputnici bosanske povijesti. Sedam stoljeća djelovanja bosanskih franjevaca |
Конфесія | католіцизм |
Ігнацій Гавран (хорв. Ignacije Gavran; 14 лютого 1914 — 24 листопада 2009) — хорватський науковець і письменник, францисканський чернець[2].
Народився 14 лютого 1914 року у м. Вареш (Боснія та Герцеговина).
У 1925 році закінчив початкову школу у Вареші, після чого навчався у середній школі у Високо (Хорватія)[3].
У 1931 році І. Гавран вступив до ордену францисканців. З 1934 по 1937 роки навчався філософії, теології та історії у Сараєво, з 1937 по 1939 — у Вроцлаві.
У 1941 році здобув ступінь доктора філософії.
Працював у францисканській школі богослов'я у Сараєво та францисканській класичній середній школі у Високо, де з 1941 по 2006 рік також завідував бібліотекою. Завдяки йому бібліотечний фонд збільшився з 15 000 до 50 000 книг. Став засновником шкільних археологічної та етнографічної колекцій.
Автор багатьох творів з історії, теології, мистецтвознавства та філософії; перекладів з латини, німецької, італійської. Співавтор Хорватського біографічного лексикону, Лексикону хорватських францисканців, Енциклопедії Югославії, Енциклопедії образотворчого мистецтва, Лексикону письменників Югославії.
Як науковець, брав участь у кількох наукових національних та міжнародних симпозіумах (Оксфорд-Едінбург, Загреб, Сараєво, Спліт).
Помер 24 листопада 2009 року у Високо[4].
- Нотатки з подорожі до Італії, 1960;
- Нецензурна лексика: історико-психологічне дослідження, 1962;
- Нотатки з подорожі по Австрії, Німеччині, Бельгії і Англії, 1964;
- Великі постаті мистецтвознавства, 1969;
- Lucerna lucens? 1978;
- Супутники боснійської історії: сім століть боснійських францисканців, 1990;
- Врата до життя, 2000[5].
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Gavran, Ignacije - Hrvatska enciklopedija. www.enciklopedija.hr. Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ Gavran, Ignacije. www.bosnasrebrenaarhiv.ba. Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ GAVRAN, Ignacije - Hrvatski biografski leksikon. hbl.lzmk.hr. Процитовано 15 серпня 2024.
- ↑ Pranjković, Ivo. In memoriam fra Ignaciju Gavranu. https://hrcak.srce.hr (хорватською) . Процитовано 15.08.2024.