Ігнацій Гавран

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігнацій Гавран
Ignacije Gavran
Народився14 лютого 1914(1914-02-14)
Вареш
Помер24 листопада 2009(2009-11-24) (95 років)
Високо
ГромадянствоХорватія
Діяльністьфілософія, теологія
Галузьісторія[1], католицьке богослов'я[1] і перекладацтво[d][1]
Науковий ступіньдоктор філософії
Знання мовгрецька, латинь, німецька, англійська, французька, італійська, словацька, російська, польська
Magnum opusSuputnici bosanske povijesti. Sedam stoljeća djelovanja bosanskih franjevaca
Конфесіякатоліцизм

Ігнацій Гавран (хорв. Ignacije Gavran; 14 лютого 1914 — 24 листопада 2009) — хорватський науковець і письменник, францисканський чернець[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1914 року у м. Вареш (Боснія та Герцеговина).  

У 1925 році закінчив початкову школу у Вареші, після чого навчався у середній школі у Високо (Хорватія)[3].

У 1931 році І. Гавран вступив до ордену францисканців. З 1934 по 1937 роки навчався філософії, теології та історії у Сараєво, з 1937 по 1939 — у Вроцлаві.

У 1941 році здобув ступінь доктора філософії.

Працював у францисканській школі богослов'я у Сараєво та францисканській класичній середній школі у Високо, де з 1941 по 2006 рік також завідував бібліотекою. Завдяки йому бібліотечний фонд збільшився з 15 000 до 50 000 книг. Став засновником шкільних археологічної та етнографічної колекцій.

Автор багатьох творів з історії, теології, мистецтвознавства та філософії; перекладів з латини, німецької, італійської. Співавтор Хорватського біографічного лексикону, Лексикону хорватських францисканців, Енциклопедії Югославії, Енциклопедії образотворчого мистецтва, Лексикону письменників Югославії.

Як науковець, брав участь у кількох наукових національних та міжнародних симпозіумах (Оксфорд-Едінбург, Загреб, Сараєво, Спліт).

Помер 24 листопада 2009 року у Високо[4].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Нотатки з подорожі до Італії, 1960;
  • Нецензурна лексика: історико-психологічне дослідження, 1962;
  • Нотатки з подорожі по Австрії, Німеччині, Бельгії і Англії, 1964;
  • Великі постаті мистецтвознавства, 1969;
  • Lucerna lucens? 1978;
  • Супутники боснійської історії: сім століть боснійських францисканців, 1990;
  • Врата до життя, 2000[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Gavran, Ignacije - Hrvatska enciklopedija. www.enciklopedija.hr. Процитовано 15 серпня 2024.
  3. Gavran, Ignacije. www.bosnasrebrenaarhiv.ba. Процитовано 15 серпня 2024.
  4. GAVRAN, Ignacije - Hrvatski biografski leksikon. hbl.lzmk.hr. Процитовано 15 серпня 2024.
  5. Pranjković, Ivo. In memoriam fra Ignaciju Gavranu. https://hrcak.srce.hr (хорватською) . Процитовано 15.08.2024.