Ігнац Брюлль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігнац Брюлль
нім. Ignaz Brüll
Ignaz Brüll.jpg
Основна інформація
Дата народження 7 листопада 1846(1846-11-07)[1][2][…]
Місце народження Простейов, Простейов
Дата смерті 17 вересня 1907(1907-09-17)[1][2][…] (60 років)
Місце смерті Відень, Австро-Угорщина[1]
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина і Австрійська імперія
Професії піаніст, композитор, педагог
Освіта Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Вчителі Julius Epsteind
Жанри опера
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ігнац Брюлль (також Ігнатій Брюлль, нім. Ignaz Brüll; 7 листопада 1846, Простейов — 17 вересня 1907, Відень) — австрійський композитор, піаніст і музичний педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Ігнац Брюлль народився в містечку Просніце (нині Простейов) в заможній єврейській родині; з боку батька був у родинних стосунках з рабином і талмудистом Нехем'єю Брюллем[4][5].

З 1850 сім'я жила у Відні. Тут Брюлль навчався грі на фортеп'яно y Юліуса Епштейна, a композиції y Йоганна Руфіначі, а потім у Отто Дессоффа. Перші твори композитора для фортепіано і струнних інструментів з'явилися вже в 1860 році, a вже в наступному році Епштейн виступив з концертом, написаним його юним учнем[5][4].

Ігнац Брюлль

Закінчивши в столиці Австрії свою музичну освіту, Ігнац Брюлль багато років з успіхом виступав як піаніст-віртуоз в різних європейських столицях і в різних куточках Німеччини і Австро-Угорщини. У 1864 році в Штутгарті була вперше виконана його серенада для оркестру, що поклала початок його світовій популярності. У тому ж році була написана його перша опера «Жебрак із Самарканда» (нім. Die Bettler von Samarkand) планувалася до постановки в Штутгарті, але цього так і не відбулося, партитура втрачена) і кілька фортепіанних і камерних творів[5]. З 1872 по 1878 рік Брюлль працював викладачем фортепіанно в школі Едуарда Хорака у Відні (нині Консерваторія імені Шуберта), a з 1881 року став одним з її директорів.

Квінтесенція композиторської діяльності Ігнаца Брюлля лежить в його оперних творах. У 1875 році з'явилася друга його опера — «Золотий хрест» (нім. Das goldene Kreuz) текст до якої написав Соломон Герман фон Мозенталь, автор знаменитої «Дебори». Ця невелика опера з чисто народними мелодіями швидко завоювала міцні симпатії публіки і обійшла багато сцен світу. Успіх опери сприяв і зростанню популярності Брюлля-піаніста — так, його британські гастролі 1878 року приурочені до лондонській прем'єри «Золотого хреста», викликали настільки великий інтерес, що замість двох запланованих концертів довелося дати двадцять[6]. Однак з 1882 року Брюлль помітно знизив виконавську активність, зосередившись на композиції. Крім того, в тому ж році він одружився, і будинок сімейства Брюлль у Відні став центром музичного життя, де найбільшою фігурою був Йоганнес Брамс, виключно цінував співробітництво з Брюллем: досить сказати, що всі чотири симфонії Брамса сам композитор вперше виконав для вузького кола друзів разом з Брюллем, на двох фортепіано.

Серед творів Брюлля опери «Der Landfried», 1877; «Bianca», 1879; «Königin Mariette», 1883; «Das steinerne Herz» (казка), 1888; «Gringoire», 1892; «Schach dem König», 1893; «Gloria», 1896; «Der Husar», 1898 і «Herr Hor» (текст Густава Кастрота). З інших творів композитора найбільш відомі: «Champagnermärchen» — балет, симфонія, увертюра до «Макбета», тв. 46, і мисливська увертюра «Im Walde», два фортепіанні концерти (записані в 1998 році Мартіном Роскоу), рапсодія для фортеп'яно з оркестром, скрипковий концерт, соната і чотири сюїти для фортеп'яно, соната для двох фортеп'яно, віолончельна соната, дві скрипкові сонати, фортепіанне тріо, сюїта для фортеп'яно та скрипки, тв. 42, фортепіанні п'єси, романси, хори[7][5].

Ігнац Брюлль помер 17 вересня 1907 року та був похований на Старому єврейському цвинтарі у Відні.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ріман, «Музичний словник»;
  • Baker, Biograph, dict. of. musicians;
  • Hanslick, Die moderne Oper;
  • "Jew. Enc. ", 111, с. 402.