Ігнац Земмельвейс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігнац Філіп Земмельвейс
нім. Ignaz Philipp Semmelweis
Ignaz Semmelweis.jpg
Народився 1 липня 1818(1818-07-01)[1][2]
Буда, Будапешт, Угорщина
Помер 13 серпня 1865(1865-08-13)[3][1][…] (47 років)
Oberdöbling[d], Деблінг, Відень, Німецький союз
·Pyaemia[d]
Поховання
Громадянство Австрія Австрія
Діяльність лікар, ботанік, викладач університету, гінеколог, акушер
Alma mater Віденський університет
Заклад Будапештський університет
Відомий завдяки: один з основоположників асептики

Ігнац Земмельвейс у Вікісховищі?

Ігна́ц Фі́ліп Зе́ммельвейс (нім. Ignaz Philipp Semmelweis, угор. Semmelweis Ignác Fülöp; 1 липня 1818, Буда — 13 серпня 1865, Деблінг під Віднем) — угорський акушер-гінеколог, професор, один із засновників асептики.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Віденський університет зі спеціалізацією з хірургії й акушерства. У 1846—1850 роках працював у Відні в пологовому будинку. У 1851 р. переїхав до Пешту, де очолив лікарню Святого Роха. З 1855 року також професор Будапештського університету.

У 1847 році, намагаючись зрозуміти причини післяпологової гарячки (сепсису) у багатьох породіль — і, зокрема, того факту, що летальність при пологах у лікарні на 30—50 % перевершувала летальність при домашніх пологах. Земмельвейс припустив, що інфекцію приносять з інфекційного та патологоанатомічного відділень лікарні. Лікарі в той час багато практикували в прозекторській, і приймати пологи часто прибігали просто від мерця, витерши руки носовими хустками. Земмельвейс зобов'язав персонал лікарні перед маніпуляціями з вагітними і породіллями знезаражувати руки зануренням їх в розчин хлорного вапна. Завдяки цьому смертність серед жінок та новонароджених впала більш ніж усемеро — з 18 до 2,5 %.

Однак гіпотеза Земмельвейса не знайшла швидкого визнання. Більше того, впрова́дження його відкриття зустрічало всілякі перешкоди. Відкриття Земмельвейса викликало різку хвилю критики як проти його відкриття, так і проти нього самого — колеги підіймали Земмельвейса на сміх і навіть цькували його. Директор клініки, доктор Кляйн, заборонив І. Ф. Земмельвейсу публікувати статистику зменшення смертності після впровадження стерилізації рук і вигнав його з роботи, незважаючи на те, що смертність у клініці різко впала. Більше того, Кляйн заявив, що «вважатиме таку публікацію доносом». Земмельвейс писав листи провідним лікарям, виступав на лікарських конференціях, на власні кошти організовував навчання лікарів свого методу, видав окрему працю «Етіологія, сутність і профілактика пологової гарячки» (нім. Die Aetiologie, der Begriff und die Prophylaxis des Kindbettfiebers) у 1861 році. Однак за життя його метод так і не заслужив скільки-небудь широкого визнання, а по всьому світові тривала загибель породіль через сепсис.

Ідея Земмельвейса викликала таке сильне несприйняття, що лікарське співтовариство не переконало навіть самогубство німецького лікаря Ґустава Міхаеліса, який одним із перших застосував на практиці ідеї Земмельвейса і домігся зниження смертності серед своїх пацієнток, але наклав на себе руки через усвідомлення власної нездатності змінити загальну думку лікарської спільноти і смерть близької людини від пологової гарячки.

Могила Земмельвейса в Будапешті

Протягом кількох років Земмельвейс страждав на психічне захворювання. Є дані, що його колега з Пештського університету і сімейний лікар Янош Баласса склав документ, згідно з яким було рекомендовано направити Земмельвейса в психіатричну лікарню. 30 липня 1865 року Фердинанд Ріттер фон Гебра обманом заманив його відвідати божевільню в Деблінгу під Віднем. Коли Земмельвейс усе зрозумів і спробував утекти, співробітники лікарні побили його, одягли в гамівну сорочку і помістили в темну кімнату. Як лікування йому записа́ли проносне і обливання холодною водою.

Зацькований Земмельвейс закінчив своє життя в психлікарні, де на тлі загострення захворювання був жорстоко побитий медичним персоналом і помер від того ж сепсису (зараження крові), від якого помирали жінки-породіллі до його відкриття[5]. Похований на будапештському цвинтарі Керепеші.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Своє відкриття Ігнац Земмельвейс зробив на 18 років раніше від Лістера. Піонерська роль Земмельвейса у винаході та впровадженні асептики була визнана тільки після його смерті.

  • Ім'ям Земмельвейса названий Будапештський університет медицини і спорту.
  • У 1906 році в Будапешті на пожертви лікарів усього світу Земмельвейсу був встановлений пам'ятник, на якому написано «Рятівникові матерів» (скульптор Алайош Штробль).
  • У будинку, де в Будапешті жив Земмельвейс, працює Музей історії медицини Земмельвейса.
  • У психології є термін Рефлекс Земмельвейса, яким позначають заперечення нових даних на підставі того, що вони суперечать усталеним уявленням. 
  • Зображений на поштових марках Угорщини 1965, ФРН 1956 і Австрії 1965 року.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Біографію Земмельвейса аналізує у своїй книзі Франтішек Пахнер «За життя матерів. Трагедія життя І. Ф. Земмельвейса» (рос. За жизнь матерей. Трагедия жизни И. Ф. Земмельвейса), виданій у Москві в 1963 році.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]