Ігностицизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігностицизм або ігтеїзм — погляд на теологію, за яким будь-яка точка зору на теологію, включно з агностицизмом, робить надто багато необґрунтованих припущень щодо концепції Бога/богів та деяких інших теологічних концепцій. Термін «ігностицизм» запровадив засновник гуманістичного юдаїзму Шервін Вайн.

Деякі філософи ставляться до ігностицизму як до різновиду атеїзму або агностицизму, в той час як інші вважають його самостійним принципом. Ігностик притримується думки, що не може навіть сказати, атеїст він чи теїст доти, доки не отримає адекватне визначення теїзму.

Ігностицизм та теологічний нонкогнітивізм вважались іноді синонімами, співвідношення між ігностицизмом та іншими нетеїстичними поглядами менш однозначне. Американський скептик Пол Куртц вважає його сумісним з негативним атеїзмом і агностицизмом.

«

Я ввів поняття 'ігтеїзм' тому, що теїстичне створіння, яке обговорюється теологами та філософами, не є умосяжним. Тут частина 'іг-' (ig-) походить від слова 'той, що не відає' (ignorant), так як ми ніяк не можемо взнати, що розуміється під словом 'теїзм', коли використовуємо поняття 'Бог', щоб позначити з його допомогою трансцендентну істоту або 'основу' буття. Той аргумент, який використовують теологи (наприклад, Тілліх), що 'мова Бога' повинен розглядатись символічно чи метафорично, з моєї точки зору, є хитрим прийомом. Семантичний туман заставляє вбачати в ньому щось двозначне, що в ході прояснення виявляється хибним.[1]


»

— Пол Куртц, «Новый скептицизм»

В книзі «Мова, істина та логіка» Альфред Еєр стверджує, що ніхто не може говорити про існування Бога чи навіть про саму можливість його існування, оскільки це поняття не піддається верифікації і тому безглузде. Еєр ставить його поза атеїзмом, агностицизмом та теїзмом, тому що всі ці позиції припускають наявність сенсу у висловлюванні «Бог існує». Враховуючи безглуздість теїстичних домагань, Еєр висловлює думку, що «немає логічної підстави для антагонізму між релігією та досвідним знанням», оскільки теїзм не тягне за собою жодних суджень, які міг би спростувати науковий метод.

Слідом за Еєром, Теодор Дранж теж вважає, що атеїзм та агностицизм ставляться до судження «Бог існує» як до осмисленого: атеїсти оцінюють його як «хибне або ймовірно хибне», а агностики залишають питання відкритим, доки не буде представлено вирішальний доказ. Якщо прийняти визначення Дранжа, ігностики не є ні атеїстами ні агностиками, а різниця між ними спрощено може бути виражена як:[2]

Атеїст: «Я не вірю, що Бог існує»
Агностик: «Я не знаю, існує Бог чи ні»
Ігностик: «Я не розумію, що ви маєте на увазі, коли говорите „Бог існує/не існує“».

Попри самовизначення себе як атеїста, Американський публіцист Сем Гарріс висловлює незадоволення цим означенням і часто використовує ігностичні аргументи, критикуючи неоднозначність та непослідовність визначень Бога.

Ігностицизм не слід плутати з апатеїзмом, позицією байдужості стосовно питання про існування Бога. Апатеїсту заява «Бог існує» може здаватися як безглуздою, так і осмисленою, можливо навіть істинною.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]