Іго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

І́го — система владарювання іноземних феодалів над завойованими землями, що мала на меті регулярну експлуатацію завойованої країни шляхом різних поборів і грабіжницьких набігів. І́го - ярмо, тягар; у вузькому сенсі - гніт завойовників над переможеними (в цьому сенсі воно вживається, наприклад, у словосполученні татарське ярмо). Походить від праіндоевр. «З'єднання». Тобто, «ярмо» - об'єднання, з'єднання (наприклад, «Татаро - Монгольська ярмо»). Стародавні римляни змушували іноді проходити «під ярмо» ворожі війська, які здалися в полон. Для цього на місці, де військо склало зброю, встромляли 2 списи і прив'язували нагорі 3-е, поперек. Під ним поодинці, зі своїми воєначальниками на чолі, без зброї і військових відзнак, проходили всі воїни на увазі переможної армії. Однак і самі римляни неодноразово піддавалися тому ж безчестя: у війнах з самнітянамі (Кавдінском ущелини), нумантійцамі і Югуртой. При написанні цієї статті використовувався матеріал з Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1890-1907).


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.