Калиниченко Ігор Олександрович
| Ігор Калиниченко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 січня 1983 (41 рік) м. Запоріжжя |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання |
Україна, Івано-Франківськ |
| Діяльність | поет |
| Відомий завдяки | митець, автор сайту «Золотий фонд української естради», поет |
| Alma mater | Запорізький національний університет |
Ігор Олександрович Калиниченко (народився 1 січня 1983 у місті Запоріжжі) — український колекціонер і популяризатор ретро-музики, керівник проекту «Золотий фонд української естради», поет.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у сім'ї робітників заводу «Мотор Січ». До 19-ти років кожне літо жив у Лідії Горпинич, бабусі по матері, у селі Любицьке Новомиколаївського району Запорізької області, що мало вплив на його творчість та розвиток особистості.
З 1990 по 2000 навчався у загальноосвітній школі № 60 м. Запоріжжя.
У 2000 вступив на історичний факультет Запорізького національного університету, який закінчив 2005 з освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» і спеціалізацією «Новітня історія України».
Протягом 10 років змінив кілька професій, зокрема працював страховиком, продавцем, комірником, охоронцем, експедитором і навіть робив надгробні пам'ятники.
У 2014 році за сімейними обставинами переїхав до Івано-Франківська.
Золотий фонд української естради[ред. | ред. код]
У 2011 Ігор Калиниченко заснував проект «Золотий фонд української естради», в рамках якого проводяться:[1][2]
- збір, систематизація і реставрація записів, а також фото-відео матеріалу;
- збір інформації про співаків, композиторів, поетів-піснярів, музикантів і про музичні гурти XX століття;
- наукові дослідження з історії української естради 1930-1990-х;
- популяризація української пісенної спадщини.
Інтернет-частина проекту включає:[3]
- сайт «Золотий Фонд української естради» [Архівовано 23 серпня 2015 у Wayback Machine.], присвячений найкращим українським співакам, композиторам, поетам-піснярам та колективам (ансамблям, гуртам, хорам, дуетам, тріо) 1950-1990-х років;
- сайти пам'яті Назарія Яремчука [Архівовано 31 липня 2010 у Wayback Machine.] та Раїси Кириченко [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.];
- інтернет-радіо [Архівовано 23 серпня 2015 у Wayback Machine.];
- відеоканал на Youtube;
- клуби любителів ретро-естради в соціальних мережах «Фейсбук» і «Вконтакте».
У 2014 році Ігор Калиниченко заснував сайт «Music Ocean» [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.], на якому періодично розміщує інформацію про платівки естрадних ансамблів СРСР і гуртів української діаспори.
Поет[ред. | ред. код]
Пише вірші з 1996 року. Є чи не єдиним молодим поетом Запорізького краю, у творчості якого переважає сільська тематика. Головний ліричний герой його віршів — людина, яка приїхала з великого індустріального міста до глухого села і насолоджується красою і величчю природи, відпочиває від міської суєти, але водночас бачить всю трагедію незворотнього процесу вимирання південноукраїнських сіл. У творчості Ігоря Калиниченка також присутні патріотичні мотиви і любовна лірика.
У 2008 році у видавництві запорізької «Просвіти» вийшла його перша збірка «Зоряна дорога», до якої увійшли поезії періоду 1998–2008 рр.
У 2015 році розпочав підготовку другої збірки «Вино з диких яблук», яка поки що буде доступною лише в електронному варіанті.
Друкувався у запорізьких та київських виданнях, зокрема в альманахах «Вілаг почуттів», «Яблуко спокуси», «Слава нації! Смерть ворогам!», «Зачаруй мене тремом кохання», «Махаон», у газеті «Верже» та в журналі «Хортиця», в Інтернеті: сайти «Поетичні майстерні» [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.], «Севама», «Гоголівська академія», «Хата-читальня» та інші.
Був членом Запорізького обласного літературного об'єднання, тривалий час відвідував літературний клуб «99» при Запорізькому національному університеті.[4]
Частина віршів покладена на музику. На слова Ігоря Калиниченка писали пісні запорізький композитор Валерій Томченко, співачка з Сімферополя Яна Моісеєва (пісня «Моя Україна»), дніпропетровський композитор Володимир Ярцев («Квітка-Євгенія»), американський композитор українського походження Гамма Скупинський («Чарівні мальви»), канадська композиторка Наталія Колач-Кулинич («Згадай мене»).
Ігор веде персональну поетичну сторінку Ігор Калиниченко [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреат премії Запорізької облдержадміністрації для обдарованої молоді у галузі літератури (2012)
- Почесна грамота Івано-Франківської ОДА «За вагомий особистий внесок у розвиток культури Прикарпаття» (2013)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ігор КАЛИНИЧЕНКО: "МУЗИЧНУ КУЛЬТУРУ, ЯК І ФІЗИЧНУ, МОЖНА І ТРЕБА ПРОПАГУВАТИ".
- ↑ Стара українська естрада – це те, чим Україна буде виправдовувати своє існування перед Богом: Ювілей унікального проекту. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 1 вересня 2015.
- ↑ Золотий фонд української естради: інформація. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 31 серпня 2015.
- ↑ Письменницький портал Пилипа Юрика.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ігор Калиниченко — історик, поет, колекціонер і популяризатор ретро-музики. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 5 вересня 2015.
- Ігор Калиниченко: персональна поетична сторінка. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 5 вересня 2015.
- Ігор Калиниченко (1983). «Поетичні майстерні». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 вересня 2015.
- Ігор Калиниченко - молодий запорізький поет. «ЗапоВики». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 вересня 2015.
- Сторінка про Ігоря Калиниченка на сайті «Українські пісні». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 31 серпня 2015.
- Ігор Калиниченко - молодий запорізький поет [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Калиниченко [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.]