Колтунов Ігор Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігор Сергійович Колтунов (1986) — український журналіст, кореспондент програми «Гроші» на каналі «1+1».З листопада 2020 — депутат Київської обласної ради[1]

Колтунов Ігор Сергійович
Народився 17 червня 1986(1986-06-17) (37 років)
Україна Харків, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність тележурналістика
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада Кореспондент телеканалу 1+1
Нагороди

2012 — премія Асоціації правників України PRAVISSIMO в номінації «Відеорепортаж» 2012 — переможець конкурсу журналістських розслідувань, організованого сайтом «Українська Правда» і Посольством США в Україні

2013 — переможець конкурсу «Честь Професії» у номінаціях «Найкраща подача резонансного матеріалу» та «Найкращий матеріал про захист прав людини в Україні».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1986 року в Харкові. 2008 року закінчив відділення журналістики Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Працював кореспондентом, випусковим редактором і ведучим новин на харківських телеканалах.

У жовтні 2020 — обраний до Київської обласної ради від партії «Слуга народу»[2].

Внесений до бази сайту "Миротворець". Його звинувачують у маніпулюванні суспільно значущою інформацією, свідомому поширенні хибної інформації, агресивному переслідуванні невинного на замовлення невстановлених осіб, а також у грубому порушенні правил журналістської етики.

Зокрема, Колтунов зводив наклеп на колишнього нардепа Олега Барну, який загинув, захищаючи Україну від агресора. Суд визнав Колтунова винним і ухвалив рішення публічно вибачатися перед сім'єю покійного.

Постанова набула чинності півроку тому, але Колтунов її досі ігнорує.

Крім того, 17 жовтня під час голосування облрадою щодо призупинення повноважень депутатів від проросійської партії ОПЗЖ та усунення їх від прийняття рішень, який був присутній у сесійній залі Колтунов під час голосування раптово "зник", чим фактично підтримав проросійську політсилу. Роздруківки результатів голосувань [1] та фото у його соцмережах [2] показують, що до та після розгляду цього питання він справно голосував.[3]

Резонансні матеріали[ред. | ред. код]

Нейтральність цього розділу під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (квітень 2021)
Цей розділ написано переважно за джерелами, які тісно пов'язані з предметом статті. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. Будь ласка, допоможіть, додавши надійні, незалежні авторитетні джерела та змінивши на їхній основі цей розділ. (квітень 2021)

2013 року на знак протесту через бездіяльніяльність Національної спілки журналістів України спалив своє посвідчення члена НСЖУ[4].

Автор документального фільму «Автомаразм»[5], що вийшов на каналі 1+1 і був присвячений порівнянню цін на вживані авто в Польщі, Литві та Україні. Фільм, разом з аналогічним сюжетом програми «Гроші»[6], подивилися понад мільйон телеглядачів та близько 150 тисяч інтернет-користувачів в youtube.

Громадський резонанс сюжету Ігоря Колтунова[6] та наполеглива робота небайдужих українців сприяла тому, що Верховна Рада України проголосувала у другому читанні законопроект 3251[7] щодо зниження акцизу на вживані іномарки з Європи. Проте закон був заблокований. На прес-конфернції Президента України Ігор Колтунов[8] про можливість накладання вето на «автозакон». Згодом закон був підписаний Петром Порошенком та вступив у дію 1 серпня 2016 року.

Навесні 2016 року в ефір каналу 1+1 виходить проект «Секретні матеріали», присвячений декомунізації та східноєвропейському досвіду боротьби з комуністичним спадком. Одним із експертів у фільмі[9] виступає українська письменниця Оксана Забужко.

Відеоблог «70 % українців за межею бідності»[10] Також втілив у життя скандальний експеримент[11] із роздаванням «гуманітарної допомоги» від партії «Єдина Росія» в Києві. Соціальний експеримент мав на меті продемонструвати поведінку людей, перед якими постало питання вибору між патріотизмом та можливістю безкоштовно отримати їжу. Сюжет переглянуло понад 270 тисяч інтернет-глядачів.

Автор сюжету з Героєм України Надією Савченко. В матеріалі йдеться про готовність нардепа Савченко мати спільні справи з ватажками невизнаних сепаратистських республік.

Розслідування про аграрне лобі в Парламенті та мільярди гривень, втрачених на дотаціях аграрним олігархам. Матеріал про бізнес-імперію Юрія Косюка.

У 2018 автор матеріалу про контрабанду цигарок. Один з фігурантів, людина, наближена до «родини Балог», народний депутат України Василь Петьовка.

Автор розслідування про незадеклароване майно нардепа Євгена Рибчинського. Будинок в Місті Істон, штаті Коннектикут. Після сюжету нардеп стане фігурантом справи НАБУ.

Восени 2018 автор резонансного експерименту. Народним депутатам України відправлялися СМС нібито з номера Ігоря Кононенко з пропозицією отримати 50 тисяч доларів за потрібне голосування. За твердженням ведучих з десятка адресатів відповіло троє. Олександр Бакуменко, Олександр Герега та Олег Барна і останній погодився на пропозицію. Згодом картка Барни голосуватиме в Раді [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.] і в той час, коли фізично він буде знаходитися за кордоном. Ігор Колтунов фізично перешкоджав Олегу Барні потрапити до будівлі Верховної Ради і після запитання Ігоря Колтунова про «кнопкодавство» Олег Барна, використовуючи ненормативну лексику, в грубій формі відповів журналісту. Випадок мав великий резонанс у суспільстві. Барну неодноразово запитували про причини його поведінки. Було скликано регламентний комітет Верховної Ради України та комітет зі Свободи Слова ВРУ. Барна неодноразово пробував ініціюівати позбавлення акредитації у ВР журналіста Ігоря Колтунова,[12] проте його вимоги було відкинуто колегами-нардепами.

Після скандалу І.Колтунова з О.Барною Володимир Зеленський оголошує всеукраїнський флешмоб «Ідіть у ср*ку» проти хамства у політиці.

У Парламент 9 скликання Олег Барна не потрапив. Вже після загибелі у бою [13], Олег Барна виграв суд за позовом щодо захисту честі, гідності та ділової репутації проти Ігоря Колтунова.[14]

Центр дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Центр «Миротворець», який у своїй роботі особливу увагу приділяє проявам терористичної та сепаратистської діяльності на території України, вніс Колтунова Ігоря Сергійовича до своєї бази [15], як провокатора, що маніпулює суспільно значущою інформацією.

Автор електронної петиції на сайті ВРУ щодо обов'язкового проходження чиновниками та народними депутатами психіатричної експертизи.

Прихильник легалізації вогнепальної зброї.

Учасник акції на підтримку полонених українських моряків під будівлею ООН у Нью-Йорку (26 листопада, 2018)

14 червня 2021 Під час пресконференції завдав тілесних ушкоджень речниці радника київського міського голови з правових питань Олексія Шевчука Олені Ларіній[16].

 Сюжети[ред. | ред. код]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2012 — лауреат премії Асоціації правників України PRAVISSIMO в номінації «Відеорепортаж»[17].
  • 2012 — переможець конкурсу журналістських розслідувань, організованого сайтом «Українська Правда» і Посольством США в Україні[18].
  • 2013 — переможець конкурсу «Честь професії» у номінаціях «Найкраща подача резонансного матеріалу» та «Найкращий матеріал про захист прав людини в Україні»[19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Колтунов Ігор Сергійович. kor.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  2. ↑ Депутатами Київоблради стали Ігор Колтунов, Володимир Тимофійчук, Марія Кисельова з «1+1 media» та Володимир Горковенко. Вибори та ЗМІ (укр.). 29 листопада 2020. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  3. ↑ Провокатор и лжец: Игоря Колтунова отправили в "Чистилище" сайта "Миротворец".
  4. ↑ Игорь Колтунов сжег свое удостоверение члена НСЖУ
  5. ↑ Автомаразм. Українські сенсації — 110 випуск. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 30 серпня 2016.
  6. ↑ а б Як і де придбати авто у чотири рази дешевше? — Гроші. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 30 серпня 2016.
  7. ↑ Проект Закону про внесення змін до підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  8. ↑ ПОРОШЕНКО: б/у авто: ВЕТО?
  9. ↑ Декомунізація по-українськи — Секретні матеріали. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 30 серпня 2016.
  10. ↑ 70 процентов населения Украины — за чертой бедности… Блог Игоря Колтунова. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 30 серпня 2016.
  11. ↑ Гроші. Гуманітарка від РФ. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  12. ↑ Колтунов Ігор Сергійович. Чесно.
  13. ↑ Барна загинув як герой. Перший пішов на штурм ворожих позицій, вів бій на відстані метру. Позицію взяли, але він залишився в ній навічно, - 68-ма бригада. Цензор.нет.
  14. ↑ Олег Барна посмертно виграв суд у журналіста програми “Гроші” “1+1”. Новинарня.
  15. ↑ Колтунов Ігор Сергійович Провокатор та брехун. Маніпулювання суспільно значущою інформацією. Центр «Миротворець».
  16. ↑ На речницю радника Кличко напав депутат Київоблради Ігор Колтунов близький до Олександра Дубінського. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  17. ↑ Журналіст «Агентів впливу» Ігор Колтунов став лауреатом нагороди Асоціації правників України PRAVISSIMO. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  18. ↑ Журналісти вибороли премію УП і посольства США з розслідувань. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 19 січня 2015.
  19. ↑ Ігор Колтунов: «Місія українського журналіста — ухитритися, сказати правду і не втратити роботу». Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.

 Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колтунов_Ігор_Сергійович&oldid=40721454