Нижник Ігор Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нижник Ігор Йосипович
Народження 26 квітня 1935(1935-04-26)
  Добрівляни
Смерть 28 вересня 2013(2013-09-28) (78 років)
Поховання Борислав
Мова творів українська
Рід діяльності письменник

Ігор Нижник (*26 квітня 1935(19350426), Добрівляни - †28 вересня 2013) — український поет, письменник.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селі Добрівляни, Дрогобицький район, Львівська область. Закінчив місцеву школу, Дрогобицьке музичне училище, після армії — Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка.

Працював викладачем у Бориславській музичній школі (нині — Бориславська школа мистецтв). Деякий час очолював міський відділ культури, працював кореспондентом-організатором Спілки письменників України. Пізніше перйшов на творчу роботу.

Перші літературні кроки Ігор Нижник робив на сторінках газети «Нафтовик Борислава». Багато літ очолював Бориславське літературне об'єднання імені Стефана Коваліва.

Особисте життя[ред.ред. код]

Ігор Йосипович був двічі одружений, мав двох дітей - доньку Людмилу та сина Олега.

Здоров'я письменника похитнула у 2008 році страшна втрата - смерть сина Олега, якому він присвятив свою поетичну збірку "Рубаї" після цього потрясіння. Помер Ігор Йосипович 28 вересня 2013 року за 9 днів до 5-ї річниці з дня смерті сина. Поет заповів поховати себе у місті Бориславі на Тустановецькому кладовищі, поряд з могилою сина Олега.

На день смерті Ігоря Нижника автор Микола Турківський створив вірша «Осиротіло Прикарпаття»

Журбу принесли хмари в гори, -

Осиротіло Прикарпаття!

Усіх, мов камінь, тисне горе:

Хоронимо митця ми, браття.

Хоронимо любов до слова,

Яка була у віршах, в прозі…

І в кожного понурі брови,

В очах – печальні сльози.

Немає Легіня… Поета,

Що так у рубаях кохався…

Немов той князь, був у сонетах,

Із їхніми «вінками» знався.

Важке прощання для родини.

Лежать в краю у ріднім буде…

У Бориславі, біля сина, -

Так заповів поет наш, люди.

І хоч він жив давно в столиці

/В свій час розпорядилась доля…/

Йому яскріли тут зірниці,

Й цього не забував ніколи.

Він – син Карпат! З орлиним летом…

Він обходив не раз ці гори.

Хоронимо творця-поета,

Та будуть жити вічно твори!

(http://www.boryslavmvk.gov.ua/1353-pamyati-igorya-nizhnika)

Творчий доробок[ред.ред. код]

Поетичні збірки[ред.ред. код]

  • «Нива»
  • «Живиця»
  • «Місячне коло»
  • «Оновлення»
  • «Коріння гір»
  • «Вічний рух»
  • «Сійся-родися»
  • «Право на сльозу»
  • «Білі вівці на Чорній горі»
  • «Корона»
  • «Рубаї»
  • «Ліра»
  • «Дзвін»

Прозові твори[ред.ред. код]

  • Повість «Бескиди»
  • Повість «Доброслав»
  • Повість «Галайда»
  • Роман «Хліб і кров»
  • Роман «Чорний легінь»
  • Дилогія «Легенди гір»

Джерела[ред.ред. код]

  • Газета «Нафтовик Борислава», № 40 (8056), 28 квітня 2010 р.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.