Петров Ігор Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Петров)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Петров.
Ф
Ігор Петров
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Григорович Петров
Народження 30 січня 1964(1964-01-30) (60 років)
  Горлівка, Донецька область, УРСР, СРСР
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1982—1991
1991—1993
1993—1994
1994—1996
1996—1998
1997—1998		 СРСР «Шахтар» (Донецьк)
Ізраїль «Бейтар» (Тель-Авів)
Ізраїль «Іроні» (Ашдод)
Україна «Шахтар» (Донецьк)
Україна «Металург» (Донецьк)
Україна «Шахтар» (Донецьк)
223 (52)
63 (20)
34 (8)
53 (18)
48 (7)
5 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)

1994 		СРСР СРСР (юн.)
Україна Україна
3 (0)
Тренерська діяльність**
1998—1999 Україна «Шахтар» (Донецьк) (тренер)
2005—2012 Україна «Олімпік» (Донецьк)
2013 Україна «Славутич» (Черкаси) (асист.)
2013 Україна «Славутич» (Черкаси)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Петров Ігор.

Ігор Григорович Петров (нар. 30 січня 1964, Горлівка, Донецька область) — колишній радянський і український футболіст та тренер. Виступав за молодіжну збірну СРСР і національну збірну України. Майстер спорту СРСР (1983 рік). Підтримав російську окупацію Донецької області та влітку 2015 року очолив футбольний союз «ДНР»[1].

Один з найрезультативніших півзахисників за всі часи українського футболу — забив 112 голів.

Біографія[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Розпочав свій шлях у футболі в 1973 році в Горлівці. Перший тренер, його батько — Григорій Матвійович Петров. Пройшов всі етапи кар'єрного росту, від дитячої футбольної школи, до національної збірної. Завжди був лідером атак в командах, де виступав. Мав неабияку технічну підготовку, гарно орієнтувався на полі. Володів відмінним пасом та ударом по воротах з обох ніг. Потім грав в команді шахти «Кочегарка» (Горлівка, з 1979).

З 1982 року виступав за донецький «Шахтар». Був у списку 33-х найкращих футболістів УРСР (1988 — № 2) і одним з кращих бомбардирів в історії українського футболу та донецького «Шахтаря» (84 забитих м'ячі в офіційних турнірах у складі «гірників»).

В середині 1991 року поїхав грати за ізраїльський клуб «Бейтар» (Тель-Авів). Команду тренував Іцхак Шум, який і запримітив Петрова під час травневої гри 1991 року між «Спартаком» і «Шахтарем» в Москві, а партнером був В'ячеслав Сукристов[2]. За підсумками сезону клуб зайняв 5-е місце в чемпіонаті, а Петров забив 10 м'ячів. Однак влітку 1992 року практично всі провідні гравці покинули команду, оскільки керівництво клубу так і не виконало перед ними зобов'язань. Пішов і головний тренер Іцхак Шум, очоливши молодіжну збірну Ізраїлю.

У сезоні 1992/93 «Бейтар» грав погано, ставши найгіршою командою ліги. При цьому Петров як і раніше був одним з кращих в команді, знову забивши 10 м'ячів за сезон. Залишатися в команді, яка вилетіла з Вищої ліги він не схотів і сезон 1993/94 провів у клубі-дебютанті вищої ліги «Іроні» (Ашдод). У новій команді також був лідером, провів 34 гри чемпіонату, забив 8 м'ячів.

Влітку 1994 року повернувся до України, де грав за донецькі клуби «Шахтар» та «Металург» аж до завершення ігрової кар'єри..

Збірна[ред. | ред. код]

Виступав за юнацьку збірну СРСР, у складі якої став бронзовим призером юнацького чемпіонату Європи 1982 року та учасником фінального турніру чемпіонату світу серед юніорів 1983 року.

За збірну України зіграв 3 матчі. Дебютував 7 вересня 1994 року в рамках відбіркового циклу до чемпіонату Європи 1996 року проти збірної Литви, ставши першим капітаном збірної України в офіційних матчах.

У 2011 році за величезний внесок у розвиток і популяризацію футболу нагороджений державною нагородою України — медаллю «За працю і звитягу»[3]

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри футболіста на запрошення Ріната Ахметова у 1998—1999 роках працював у тренерському штабі донецького «Шахтаря». З 2005 року був головним тренером в донецькому «Олімпіку». У 2011 році під керівництвом Ігоря Петрова «Олімпік» вперше в історії завоював право виступати в Першій лізі чемпіонату України. У вересні 2012 року залишив «Олімпік»[4].

У 2012 році з групою українських футболістів отримав «Про-диплом» УЄФА[5].

З січня 2013 року помічник головного тренера Сергія Пучкова у черкаському «Славутичі», а після його звільнення з 11 червня[6] по 19 грудня 2013 року[7] Петров сам був головним тренером черкаського клубу[8].

З 2015 року — президент футбольного союзу «ДНР».

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Суперкубок Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Шахтар 1982 24 6 4 2 - - - - 28 8
1983 9 1 3 0 3 0 - - 15 1
1984 30 3 4 0 1 0 1 0 36 3
1985 20 1 1 0 - - - - 21 1
1986 29 12 2 0 - - - - 31 12
1987 20 4 4 1 - - - - 24 5
1988 23 10 3 2 - - - - 26 12
1989 22 6 3 1 - - - - 25 7
1990 23 4 4 2 - - - - 27 6
1991 23 5 - - - - - - 23 5
Бейтар 1991-92 31 10 - - - - - - 31 10
1992-93 32 10 - - - - - - 32 10
Іроні 1993-94 34 8 - - - - - - 34 8
Шахтар 1994-95 28 14 7 3 2 2 - - 37 19
1995-96 25 4 4 1 4 0 - - 33 5
Металлург Д 1996-97 39 7 3 0 - - - - 42 7
1997-98 9 0 - - - - - - 9 0
Шахтар 1997-98 5 0 - - - - - - 5 0
Всього за Шахтар 281 70 39 12 10 2 1 0 331 84
Всього за кар'єру 426 105 42 12 10 2 1 0 479 119

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Перший капітан збірної України в офіційних матчах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Симонян и Толстых одобрили кандидатуру главы Футбольного союза ДНР (рос.)
  2. ↑ Юрис Ю. Игорь Петров: За журавлем в небе я не гонюсь // Спорт-экспресс. — 1993. — № 137 (25 июня). — с. 2.
  3. ↑ «Ветерани „Шахтаря“ отримали ордени і медалі від держави»
  4. ↑ «„Олімпік“ Д змінив головного тренера»
  5. ↑ «Кардаш, Орбу і Попов отримали „ПРО“-дипломи УЄФА»
  6. ↑ "Славутич" отримав нового головного тренера - UA-футбол
  7. ↑ Ігор Петров пішов у відставку з посади головного тренера Славутича - UA-футбол
  8. ↑ «Ігор Петров — головний тренер „Славутича“»

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

СРСР

Кармелюк (2004–2005) · Петров (2005–2012) · Пилипчук (2012–2013) · Санжар (2013–2018) · Шевчук (2018–2019) · Климовський (в.о.) (2019) · Сезар (2019) · Климовський (в.о.) (2019) · Гомес (2019–2020) · Климовський (в.о.) (2020) · Климовський (2020–2021) · Калитвинцев (2021) · Санжар (2021) · Літовченко (2021–2022)

«Черкащина» – Тренери

Кирилюк (2010–2012) · Дейнеко (2012–2013) · Пучков (2013) · Петров (2013) · Бакалов (2014) · Столовицький (2014–2016) · Кирилюк (2016) · Кобзар (2016) · Євтушенко (2016–2017) · Кирилюк (2017) · Столовицький (2017–2018) · Кирилюк (2018–2019) · Кобзар (2019) · Кирилюк (2019–2020) · Маринчук (2020) · Безсмертний (2020–2021) ·

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петров_Ігор_Григорович&oldid=42167615