Іда Австрійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іда Австрійська
Markgraefin Ita (Itha) Gemahlin Leopolds II..PNG
Народилася 11 століття
Померла 1101[1]
Мати Агнес де Пуатьє
Брати, сестри  • Matilda of Swabia[d]
У шлюбі з Леопольд II
Діти Леопольд III, Helbirga of Austria[d] і Elisabeth of Austria[d]

Іда Австрійська (Іта, en. Ida von Ratelberg, близько 10551101) або Іда Форнбах-Рательнбергська — імовірно дочка Рапота IV, графа Шам з Пассау і Матильди Кастл або Тьємо II, графа Форнбах.

Біографія[ред. | ред. код]

Після смерті чоловіка красуня-маркграфиня і багатодітна мати, яка мала прекрасне здоров'я і фізичну підготовку, вступила в третю армію хрестоносців у 1101, що прямувала в Палестину через Німеччину, Балкани і Константинополь. В неї входили південнофранцузькі і південнонімецькі лицарі під керівництвом герцога Гильйома IX Аквітанського, Гуго Великого, графа де Вермандуа (1101), герцога Вельфа IV Баварського (1102) та архієпископа Тьємо Зальцбурзького.

Іда Австрийскаа на генеалогічному дереві Бабенберів

У Болгарії їм відмовили в проході через Адріанополь. Ця армія не була дисциплінованою, була обтяжена небоєздатними паломниками і налічувала від шістдесяти до півтораста тисяч чоловік. Вони зробили важкий перехід по Малій Азії, від голоду і спраги втратили багато людей.

При Гераклеї (Іраклії) на початку вересня 1101 вони потрапили в засідку, зроблену султаном Рума Килич-Арсланом I (1107), були оточені і розбиті. Тільки Гільйом Аквітанський, Вельф Баварський і шість чоловік зранені, виснажені, в лахмітті досягли Антіохії.

Іда Австрійська мабудь була вбита в цій сутичці, або потрапила в полон і була відправлена ​​в Хорасан. Згідно пізньої легенди, вона жила в гаремі.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

Чоловік з 1065 р. Леопольд II Гарний (10501095), з 1065 р. маркграф Австрії, син Ернста з династії Бабенбергів й першої дружини Адельхейди Мейсенської (Веттіни). В них народилося семеро дітей:

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Заборов М. А. Крестоносцы на Востоке.
  • Перну Режин. Крестоносцы, Биб-ка истории Гумер.
  • Ришар Жан. Латино-Иерусалимское королевство. — СПб., Евразия, 2002.
  • Успенский Ф. И. История Крестовых походов, Биб-ка истории Гумер.
  • Федоров-Давыдов А. А. Крестовые походы. — АСТ-Москва, 2008.

Посилання[ред. | ред. код]