Ідеальне місто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Филарете. Ідеальне місто Сфорцинда

Ідеальне місто — архітектурна і містобудівна ідея створення міста, досить бездоганного в планах безпеки, архітектурного образу, соціального устрою, гармонічно поєднаного з навколишнім середовищем. Існує в проектах, теоретичних працях, в візуальних відтвореннях ( картини, гравюри). Було зроблено декілька спроб відтворити ідеальні міста в реальності, але повної реалізації ідеї досягти не вдалося нікому.

Історія[ред.ред. код]

Архітектор Гіпподам. Ідеальний Мілет?[ред.ред. код]

Модель міста Мілет, запроектованого Гіпподамом, Пергамон музей Берлін.

Він жив в місті Мілет на узбережжі Егейського моря. Колонії греків воювали з тодішньою Персією, дістались міста Сарди, пограбували і спалили його. Відповіддю була навала перського війська, а розгніваний цар Дарій наказав зруйнувати Мілет. Так трагічний випадок дав змогу архітектору запроектувати нове місто майже на звільненому від споруд і історичної пам'яти місцевості. Сучасні науковці назвали Гіпподама творцем першого ідеального міста, а його першим утопістом.

Гіпподам спроектував новий Мілет. Той мав би 10 000 мешканців і був поділений на три частини : 1) для військових, 2) для ремісників,3) для землеробів. План міста нагадував шахову дошку, де все підкорялось симетрії і геометрії. Цей план набув популярності і за схемою Гіпподама будували в різних грецьких містах.

Ідеальне місто Платона[ред.ред. код]

Про план міста Гіпподама добре знав і філософ Платон (427—347 рр. до н. е.) Він і переніс його в свій твір «Держава». Бо план Гіпподама нічим не був схожим на тогочасні Афіни — вузькі і криві вулиці, незграбні домівки, відсутність приватних садів, бруд і сміття тощо. Ідеальне місто Платона поділене на 12 частин, вулиці прямі, заокруглені площі,будинки ошатні, але схожі один на одного, щоб не викликати заздрість і змагання перевершити сусіда. Афіняни мріяли про багатство, волали богатства і діяли заради багатства. Платон же волав скасувати усі протиріччя в своєму ідеальному місті, що вже виходило за межі чисто архітектурних і містобудівних ідей. Страшна реальність і красива теорія вкотре не збігались і не підпорядковувались одна одній. Але ідея виявилась живою.


Доба Відродження[ред.ред. код]

Ідеальне місто за італійцем анонімом 15 століття (П'єро делла Франческа або Мелоццо да Форлі або Леон-Баттіста Альберті або Лучано да Лаурана).
Худ. П.Веронезе . Архітектор Вінченцо Скамоцци

Мода на вивчення античного спадку в Італії доби Відродження не обійшла і ідею створення ідеального міста. Невідомий італійський художник створив картини з краєвидами трьох ідеальних міст.Їх вулиці регулярно сплановані, а будинки архітектурою нагадують тогочасні італійські.

До проектів розпанування ідеального міста звернулись і теоретики і архітектори Італії.Серед них

Останньому навіть вдалося побудувати ідеальне місто неподалік від Венеції на межі з Альпами — Пальма Нуова. Постійні війни і небезпека спричинили проектування саме міст-фортець, де ідеальне розпланування починалось за фортечними мурами і вежами. Ідея міст-фортець була перенесена італійськими архітекторами і військовими інженерами в інші країни. За схемами ідеальних міст-фортець зроблене розпланування міст Жовква , Броди ( сучасна Україна).

Ідеальне місто Леонардо[ред.ред. код]

Малюнок Леонардо з дворівневою фортечною забудовою

Є відомості про звернення до проекту ідеального міста самим Леонардо да Вінчі. Серед його збережених малюнків віднайдені зображення центричного храму та якихось галерей. За припущенями, архітектурні проекти Леонардо брався робити ще у Мілані. Чотири останні роки життя він провів у фактичній еміграції у Франції. Там і був створений проект ( чи то начерк проекту ) ідеального міста, названого Ромолонтіно ( « маленький Рим » ). За цим начерком ідеальне місто мало два рівні. Перший - поземний - був призначений для шляхів і підвозу матеріалів, вулиць, торгівельних лавок та комор, ремісничих майстерень. Житла ( багатоповерхові палаци )на пілонах були розплановані на другому поверсі серед галерей, призначених для прогілянок на свіжому повітрі. Але Ромолонтіно так і залишився тільки начерком.

18 століття[ред.ред. код]

Фаланстер Шарля Фурьє .

Утопічні ідеї про побудову ідеального міста дожили до 18 століття. Протиріччя доби і умови промислового перевороту спонукали пошуки ідеї справедливого (ідеального )суспільства. Акцент був перенесений з архітектури на суспільний устрій, ідею справедливості, рівності громадан тощо. Архітектурі відведена підкорена, функціональна роль, хоча деякі проекти нагадують велетенські палаци і не позбавлені казкової гігантоманії ( Фаланстер Шарля Фурьє ).

19-20 століття[ред.ред. код]

В 19 столітті відбувся перший етап так званого « дикого капіталізму», через який пройшла більшість країн Європи. Важкий історичний етап супроводжувався загибеллю багатьох дворянських садиб, масовим вивільненням селян з кріпацтва, спустошенням сіл, появою дешевої робочої сили, що подалася в міста, перенаселення міст і поява трущобних районів.По Европі покотилася хвиля урбанізму.

Індія, Чандігарх, палац Юстиції на 2007 рік.

До пошуку виходу з кризової ситуації залучились політики, філософи, суспільні і благодійницькі спілки. Свій засіб вирішення проблем нездорового урбанізму представили і архітектори. Не змінюючи суспільних інститутів і приватної власності, архітектори запропонували хибні містобудівні проекти типу «місто-сад»(Эбенезер Говард, 1902), «індустріальне місто», «місто-смуга, тобто линійне місто», «соцмісто». Місто-смугу навіть почали будувати в передмісті Мадриду у 1882 р.


Ідея була такою привабливою, що некритично була перенесена в 20 століття, коли в різних регіонах світу збудували декілька міст на порожньому місці- без історичної пам'яті, у вигаданих формах функціоналізму, без урахування національних традицій, клімату тощо. Щвейцарець за походженням, Ле Корбюзьє ( Шарль Эдуард Жаннере, 1887—1965) будує у Франції, Росії, Індії. В Індії він і вибудував місто Чандігарх — надзвичайно близьке до так званих ідеальних міст — без історичної пам'яті, у вигаданих формах функціоналізму, без урахування національних традицій.

Нова Столиця Бразилії[ред.ред. код]

План нової столиці
Центр Бразиліа вночі

Усі ознаки «ідеального міста» мала і побудова нової столиці Бразилії.Уособленням усього нового мало стати місто Бразиліа, яке за планом повинно було спонукати до розвитку і включення в промисловий обіг необжиті райони півночі країни.

Незважаючи на поклоніння авторитету Ле Корбюзьє і дотримання стилістики функціоналізму,виявились і важливі відмінності. Авторський колектив архтекторів на чолі з Оскаром Німейєром планували ідеальне місто — без історичної пам'яті, на порожній теріторії тощо. Але могутня історична містобудівна традиція Бразилії, вирощена на колоніальному бароко,проривалася через засилля геометричних і спрощених форм. Нове обличчя столиці формував центр ( площа Трьох Влад ) з парадоксально простими, геометричними формами, композиція яких почала сприйматися як символ і формула новітньої архітектури. Футуристична захопленість зайшла настільки далеко, що новітність мали випромінювати навіть назви :

  • резиденція президента — Палац Алворада ( Світанку ),
  • будівля уряду -палац Планалту ( Бразильського Плоскогір'я — саме тут побудована нова столиця )
  • будівля Національної металургійної компанії — палац Розвитку тощо.

Але грандіозний національний проект, втілений в реальність без урахування попередніх помилок реалізованих «ідеальних міст», втілив і їх помилки : монотонність стандартних житлових масивів, неприємну порожнечу площ, акцент на новітніх, позбавлених багатогранності, формах архітектури, скульптури.

Найнеприємніше почалося після заселення. Місто довго не сприймали рідним. Бюрократія приїзлила, працювала скільки вимагали, але у відпустку чи канікули масово виїжджала в історично значущий Ріо-де-Жанейро. Для неї змінилися лише декорації. В місті запанували приватна власність, корупція, схильність до махінацій, агресивності і цинізму.

Столиця швидко стала закритим клубом для багатих верств населення, куди не пустили простих робітників. Мерія добилася, щоб тих виселили за передмістя столиці, де виникли звичні трущобні райони з біднотою, антисанітарією і безнадійністю. Виразна архітектура ідеального міста вкотре виявилися нездатною вирішити проблеми буржуазного суспільства.

Посилання[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • Статья «Мечта об идеальном городе»: http://www.newacropolis.ru/magazines/3_2001/Mecht_o_ideal_gorode
  • Статья «Город в четырёх измерениях», д-р архитектуры Иконников А.С.( ж «Знание-сила», №10, 1979 )(рос)
  • Саваренская Т.Ф. «Западноервопейское градостроительство 17-19 веков», М, Стройиздат, 1987 (рос)
  • August Buck: Die Idealstadt der italienischen Renaissance. In: Wilhelm Wortmann (Hrsg.): Deutsche Stadtgründungen der Neuzeit, Wiesbaden 1989, S. 17-30.ISBN 3-447-02970-6
  • Claus Bernet: Gebaute Apokalypse. Die Utopie des Himmlischen Jerusalem in der Frühen Neuzeit, Mainz: Zabern 2007. ISBN 978-3-8053-3706-9.
  • Claus Bernet: Die Gründung von Freudenstadt: Neue Ansätze zur wichtigsten deutschen Idealstadt, in: Blätter für deutsche Landesgeschichte, 143, 2007, S. 107-131.
  • August Gebeßler: Freudenstadt — Geschick und Geschichtlichkeit einer Idealstadt, in: Die Alte Stadt, 23, 1996, S. 46-55.
  • Gerhard Eimer: Die Stadtplanung im schwedischen Ostseereich 1600-1715. Mit Beiträgen zur Geschichte der Idealstadt, Stockholm 1961.
  • Ehrenfried Kluckert: Auf dem Weg zur Idealstadt. Humanistische Stadtplanung im Südwesten Deutschlands, Stuttgart 1998 (Veröffentlichungen des Archivs der Stadt Stuttgart 78). ISBN 3-608-91962-7
  • Hanno Walter Kruft: Städte in Utopia. Idealstadt vom 15. bis zum 18. Jahrhundert zwischen Staatsutopie und Wirklichkeit, München 1989. ISBN 3-406-33909-3.
  • Kersten Krüger: Die Idealstadt in der frühen Neuzeit, in: Frank Braun (Hrsg.): Städtesystem und Urbanisierung im Ostseeraum in der Frühen Neuzeit, Münster 2004, S.11-47.
  • Michaela Marek: Die Idealstadt im Realsozialismus, in: Christiane Brenner (Hrsg.): Sozialgeschichtliche Kommunismusforschung, München 2005, S. 425-480.
  • Helen Rosenau: The Ideal City. Its Architectural Evolutions, London 1974. ISBN 0289702011
  • Badisches Landesmuseum Karlsruhe (Hrsg.): Klar und lichtvoll wie eine Regel: Planstädte der Neuzeit vom 16. bis zum 18. Jahrhundert. Eine Ausstellung des Landes Baden-Württemberg veranstaltet vom Badischen Landesmuseum Karlsruhe, Karlsruhe 1990. ISBN 3-7650-9026-3