Ідентифікаційний номер фізичної особи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера

Реєстраційний номер облікової картки платника податків — елемент Державного реєстру фізичних осіб України (ДРФО), який надається фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів та зберігається за ними протягом усього їхнього життя.

У документі зазначається десятизначний номер з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків.

Фізична особа, що має об'єкти оподаткування чи обов'язки зі сплати податків й інших обов'язкових платежів, має зареєструватися у Державному реєстрі фізичних осіб і отримати реєстраційний номер облікової картки. Він є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі, укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів, відкриття рахунків в установах банків. Обов'язкове використання реєстраційного номера облікової картки необхідне фізичній особі, якщо вона є засновником юридичної особи, а також, при оформлені податкового кредиту.

Присвоєння номера[ред.ред. код]

Внесення громадян у ДРФО і отримання реєстраційного номера облікової картки, тобто реєстрація фізичних осіб-платників податків й інших обов'язкових платежів, здійснюється органами державної податкової служби за місцем постійного проживання платників. Підставою для такої реєстрації є облікова картка за формою № 1ДР, яка має бути підписана власне особою та подана до органу державної податкової служби за Інструкцією[1] про порядок і умови передачі державним податковим інспекціям інформації для реєстрації фізичних осіб у державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.

Для реєстрації у ДРФО громадянин України пред'являє до податкового органу за місцем проживання паспорт або паспортний документ, що містить необхідні відомості, а саме:

  • прізвище, ім'я, по батькові;
  • дату народження;
  • місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт),

та заповнює облікову картку за формою № 1ДР, яку можна безкоштовно отримати у державних податкових інспекціях і в електронному вигляді на сайті Державної податкової адміністрації України.

Отримання реєстраційного номера облікової картки здійснюється Державною податковою адміністрацією України у двотижневий термін від дня подання форми № 1ДР.

Після реєстрації в ДРФО особа отримує в органі державної податкової служби документ з реєстраційним номером облікової картки. До 21 лютого 2002 року таким документом була довідка про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків, а після — картка фізичної особи — платника податків на паперовому носії[2]. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера вважається такою, що має силу картки фізичної особи — платника податків..

Картки неповнолітніх громадян, незалежно від віку, видаються одному з батьків при наявності свідоцтва про народження дитини та особистого паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з визначеним місцем проживання і відміткою про реєстрацію дитини. У виняткових ситуаціях (хвороба, відпустка, відрядження, перебування в іншому регіоні країни тощо) за бажанням громадянина можлива видача картки іншій особі при наявності особистого паспорта цієї особи або її паспортного документа, паспорта громадянина, для якого здійснюється видача, або його паспортного документа чи ксерокопії цього паспорта або паспортного документа (з чітким зображенням) та нотаріально засвідченого доручення на отримання картки.

Фізична особа у разі зміни своїх реєстраційних даних (прізвища, імені, по батькові або адреси проживання) зобов'язана в місячний термін подати інформацію про це до підрозділу з ведення Державного реєстру органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.

Присвоєння номера іноземцям[ред.ред. код]

Іноземні громадяни реєструються і отримують картку в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі при поданні паспортного документа.

Обмеження присвоєння номера[ред.ред. код]

В ДРФО не вносяться та реєстраційний номер облікової картки не надається особам, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Таким громадянам вноситься відповідна відмітка до паспорту[3].

Структура номера[ред.ред. код]

Ідентифікаційний номер складається з десяти цифр.

  • Перші п'ять цифр кодують дату народження власника номера — зазвичай, це п'ятизначне число є кількістю днів від 31 грудня 1899 року до дати народження особи. Однак, якщо однакову дату народження мають більше 5000 чоловіків (або жінок), то в деяких із них перші п'ять цифр будуть іншими. Наприклад, для дати народження 1 січня 1947 року реєстраційний номер може починатися як із цифри «1», так і з цифри «8»[4].
  • Наступні 4 цифри (включаючи передостанню) — означають порядковий номер людини, що народилася в цей день.
    • Передостання цифра позначає стать власника:
      • якщо цифра непарна, стать — чоловіча
      • парна — жіноча стать.
  • Десята цифра — контрольна. Алгоритм для її розрахунку такий[джерело?] (вважатимемо, що код має вигляд АБВГҐДЕЄЖЗ):
    • Розраховуємо контрольну суму Х = А*(-1) + Б*5 + В*7 + Г*9 + Ґ*4 + Д*6 + Е*10 + Є*5 + Ж*7
    • Остача від ділення контрольної суми на одинадцять буде контрольним числом: Кч = Х - (11 * ціла частина від (Х/11)) (для Microsoft Excel виглядає наступним чином =X-ROUND(X/11; 0)*11) або =ОСТАТ(X;11), для англомовних версій та OpenOffice/LibreOffice Calc =MOD(X;11)).
    • Контрольне число може мати значення від нуля до десяти. У разі залишку 10 старша одиниця відкидається. Контрольною цифрою буде остання цифра контрольного числа (тобто, контрольне число за модулем 10):
    • З = (Х%11)%10 або З = MOD(MOD(X;11);10).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У ЗМІ України проходила інформація про надання одній особі двох різних ідентифікаційних номерів. Колишній заступник міністра МВС Володимир Петрович Хоменко перший податковий номер отримав, працюючи начальником податкової міліції Чернівецькій області. Цей податковий номер був йому призначений за помилковою датою народження. Але через 2 роки Хоменко, працюючи першим заступником голови Державної податкової адміністрації — начальником податкової міліції Автономної Республіки Крим отримав другий ідентифікаційний податковий номер, вже «за правильною» датою народження[5].
  • Колишній перший віце-прем'єр-міністр України Сергій Арбузов відмовився від ідентифікаційного коду за «релігійними переконаннями»[6].
  • Якщо в один день народилося більше 5000 осіб чоловічої (або жіночої) статі, алгоритм формування ідентифікаційного номера передбачає, що таким особам призначатимуться номери, в яких перші п'ять цифр будуть різними, тобто, перші п'ять цифр не завжди відповідають даті народження особи. Наприклад, для дати народження 01.01.1947 реєстраційний номер може починатися як з цифри "1", так і цифри "8"[7].
  • Особи, які за своїми релігійними переконаннями відмовились від призначення номера, мають код у вигляді серії та номера паспорта громадянина України[джерело?].
  • Номери близнюків не послідовні (як можна було б очікувати):
— дві дівчинки: [ХХХХХ 00740] та [ХХХХХ 00762]
— хлопчик і дівчинка: [ХХХХХ 00653] та [ХХХХХ 00402]
Літерами «ХХХХХ» замінено перші п'ять цифр номера (у кожній парі вони зазвичай однакові й позначають дату народження).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інструкція про порядок і умови передачі державним податковим інспекціям інформації для реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України Міністерства фінансів України від 31 липня 1995 року № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 року за № 289/825). Наказ утратив чинність 01.03.2009.
  2. Наказ Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2001 року № 512 «Про затвердження змін та доповнень до Положення про картку фізичної особи — платника податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 січня 2002 року за № 48/6336. Наказ утратив чинність 21.01.2011.
  3. Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944. Наказ утратив чинність 21.01.2011.
  4. Лист ДФСУ N 118/5 / 99-99-18-02-02-16 (24.07.2014). Про реєстраційні номери облікових карток платників податків. Профі Вінс. Процитовано 17.09.2015. 
  5. Податкова підтвердила: на ім'я генерала Хоменка було зареєстровано два ідентифікаційні коди
  6. Арбузов відмовився від ідентифікаційного коду через віросповідання
  7. Про реєстраційні номери облікових карток платників податків (ЛИСТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ N 118/5/99-99-18-02-02-16). 24.07.2014. Процитовано 2017-11-21. 


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.