Іджеван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іджеван
вірм. Իջևան

Герб
герб
Іджеван
Іджеван
Основні дані
40°52′32″ пн. ш. 45°08′57″ сх. д. / 40.87556° пн. ш. 45.14917° сх. д. / 40.87556; 45.14917Координати: 40°52′32″ пн. ш. 45°08′57″ сх. д. / 40.87556° пн. ш. 45.14917° сх. д. / 40.87556; 45.14917
Країна Вірменія Вірменія
Регіон Тавуш
Столиця для Тавуш і Q4197905?
Статус міста 1961
Площа 4,6 км²
Населення 20 509 (2008)
Висота НРМ 732  м
Офіційна мова Вірменська
Міста-побратими Валанс, Руставі (1996)
Телефонний код (+374) +374 (263)
Часовий пояс UTC+4
Номери автомобілів 57
GeoNames 616627
Поштові індекси 4001, 4002
Міська влада
Веб-сторінка ijevancity.am
Мапа


CMNS: Іджеван на Вікісховищі
Іджеван. Карта розташування: Вірменія
Іджеван
Іджеван

Іджева́н (вірм. Իջևան) — місто на північному сході Вірменії, адміністративний центр марзу (області) Тавуш. Діяв найбільший у Закавказзі килимоткацький комбінат.

Тут народився Нікол Пашинян — Прем'єр-міністр Вірменії.

Географія[ред. | ред. код]

Розташований у підніжжя Іджеванського хребта і хребта Нальтекет на обох берегах гірської річки Агстев. Зі сходу до міста підступають відроги Міапорських гір, із заходу — хребта Гугарац. Це — гори з м'якими обрисами, суцільно вкриті лісами. Частина міста розташована на схилах цих гір, інша — в достатньо рівній долині річки Агстев. На цій долині проходив один із древніх торговельних шляхів Вірменії і Закавказзя. Іджеван розташовується в тому місці, де Агстев виходить з ущелини і стає спокійною. Наприкінці весни і на початку літа Агстев виходить з берегів, часто змінюючи русло, інколи завдаючи значні руйнування. Під час зливових дощів річка за кілька хвилин перетворюється на бурхливий і небезпечний потік. Так було, наприклад, у 1931, 1933, 1940 роках: потік виривав з корінням вікові дерева, котив величезні уламки скельної породи діаметром до 4-5 м. Був навіть випадок, коли незначна річка, що розбушувалися, розбила і знесла залізний міст.

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто розташовувалося на шосе Єреван — Тбілісі, яке частково проходило територією Азербайджану, однак у зв'язку з блокадою Вірменії, через вірмено-азербайджанський конфлікт траса діє лише до кордону, звідки є розгалуження вліво в напрямку Ноемберяну та вправо — Берду. Залізнична гілка Єреван — Казах на ділянці Раздан — Казах діє лише до станції Іджеван, рух лише вантажний. Відстань до Єревану по автомагістралі — 142 км.

Промисловість[ред. | ред. код]

Харчова промисловість раніше була представлена в місті сироробним заводом, який випускав сир, масло, морозиво, кисломолочні продукти. В Іджеванському районі було розвинене плодівництво і частково виноградарство. Крім того, ліси багаті дикорослими плодовими деревами: грушею, яблунею, черешнею, кизилом, аличею, мушмулою. Тому в Іджевані збудували консервний завод, який, однак зруйнували.

У місті працювали механічний завод, килимоткацький та бентонітові комбінати, які також нині перебувають у неробочому стані. Іджеванський килимоткацький комбінат був найбільшим у Закавказзі і третім — в Радянському Союзі.[1] Єдині підприємства, які ще продовжують діяльність — це деревообробний та виноробний заводи.

Поблизу Іджевану і Діліжану функціонує понад 20 джерел мінеральної води і кожен рік тут випускають 15-20 мільйонів пляшок мінеральної води.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

В околицях міста є досить велика кількість корисних копалин. Тут є родовища мармуру, вапняку, доломіту, глини, агату.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат тут тепліший і м'якший, ніж у Діліжані. Середньорічна температура — близько 10 °C. Сильні морози трапляються рідко, середня температура січня — 0 °C. Сніг випадає щороку, але стійкий покрив утворюється раз на кілька років. Літо — тепле: середня температура серпня близько 23 °C, опадів випадає до 563 мм на рік.

Історія[ред. | ред. код]

Засновано в XVIII столітті. Через околиці сучасного Іджевану проходила велика дорога торгових караванів, на якій був заїжджий двір — ночівля, вірменською «Іджеван». Дослідження показали, що древній Іджеван розташовувався на 10 км південніше від сучасного міста, на лівому березі річки Агстев, де й донині збереглися залишки стародавньої лазні.

Близько 1604—1605 рр. населення старого Іджевану було частково вирізано, частково викрадено під час перського набігу.[1] Наприкінці XVIII століття жителі околиць засновують нове поселення на місці сучасного міста, населення якого починає поступово поповнюватися за рахунок переселенців з Карабаху і кількох сіл Єреванського ханства.

29 листопада 1920 року Іджеван був зайнятий вірменськими більшовиками за допомогою сил Радянського Азербайджану та 11-ої Червоної Армії. Офіційно було проголошено, що в Іджевані відбулося повстання трудящих проти дашнакського уряду, в результаті якого створено революційний комітет, який звернувся за допомогою до «братської» Радянської Росії. У будинку, де містився революційний комітет, в радянські часи облаштували історико-революційний музей. Там в окремому ящику зберігався телеграфний апарат, на якому була передана телеграма голови ревкому Вірменії С. Касьяна Леніну про встановлення у Вірменії Радянської влади. У Кривого мосту через Агстев, по якому до міста вступила 11-я Червона армія, потім була побудована гідроелектростанція.

У 1958 році Іджеван став селищем міського типу, в 1961 — містом, а в 1970-му — містом республіканського підпорядкування. У 1964 році в Іджеван було проведено природний газ.

Культура[ред. | ред. код]

Північний схід республіки, зокрема Іджеванській район, здавна славився своїми майстрами-килимарями: виткані ними килими «Карпет», «хурджини» виділяються соковитими фарбами і тонкістю малюнка. У Державному історичному музеї Вірменії експоновані прекрасні зразки старовинних іджеванських килимів. У місті діє історико-етнографічний музей.

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Нікол Пашинян (нар. 1975) — вірменський журналіст, редактор, громадсько-політичний та державний діяч, лідер Вірменської революції 2018 року, Прем'єр-міністр країни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Словник топонімів Вірменії та прилеглих областей («Հայաստանի և հարակից շրջանների համառոտ տեղանունների բառարան»). Том 2. 1988 рік.(вірм.)