Ідіотія
Ідіоті́я[1] (від грец. ἰδιωτεία (idioteia) — «невігластво»[2]) — найсильніший ступінь розумової відсталості, що характеризується майже повною відсутністю мови і мислення.
У повсякденній мові ідіот — лайлива назва людини, дурень, недоумкувата людина[3].
Рівень IQ нижче 20. Люди з ідіотією не можуть ходити, у них порушена будова внутрішніх органів. Їм недоступна осмислена діяльність. Мова не розвивається. Люди з ідіотією вимовляють лише окремі нечленороздільні звуки й слова, часто не розуміють мови довколишніх, не відрізняють родичів від сторонніх. Вони не здатні до самостійного життя: не володіють елементарними навичками самообслуговування, не можуть самостійно їсти, іноді навіть не пережовують їжу, неохайні, потребують постійного догляду і нагляду. Мислення не розвивається, реакція на довкілля різко знижена. Емоційне життя вичерпується примітивними реакціями задоволення і невдоволення. В одних переважають спалахи невмотивованого гніву, в інших — млявість і байдужість до всього навколишнього. Діти з ідіотією не піддаються навчанню і традиційно перебувають (за згодою батьків) у спеціальних установах (дитячих будинках для глибоко розумово відсталих).
- Коефіцієнт інтелекту (IQ)
- ↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 12.
- ↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 262.
- ↑ ІДІОТ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
Це незавершена стаття з психіатрії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |