Ізабелла Августа Грегорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізабелла Августа Грегорі
Lady gregory.jpg
Народилася 15 березня 1852(1852-03-15)[1][2][3]
Лохрей[d], Голвей, Ірландія
Померла 22 травня 1932(1932-05-22)[1][2][3] (80 років)
Кул-Парк[d], Ірландія
рак молочної залози
Громадянство (підданство) Flag of Ireland.svg Ірландія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Ім'я при народженні Isabella Augusta Persse
Діяльність мовознавець, поет, драматург, перекладач, автобіограф[d], автор щоденника[d] і письменник
Діти Роберт Грегорі[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ізабелла Августа (Огаста), леді Грегорі (англ. Isabella Augusta, Lady Gregory, уроджена Персе, англ. Persse; 15 березня 1852 — 22 травня 1932) — ірландська драматургиня, фольклористка і керівниця театру. Разом з Вільямом Батлером Єйтсом та Едвардом Мартіном[en] є співзасновницею Ірландського літературного театру[en] і театру Еббі[en]. Написала безліч коротких творів для обох театрів. Леді Грегорі видала ряд книг переказів на основі ірландської міфології. З народження вона належала до класу, тісно пов'язаного з британською короною, однак змінила погляди. Її перехід до культурного націоналізму, про що свідчать її твори, став символом політичної боротьби, що відбувалася в Ірландії упродовж її життя.

Леді Грегорі, в основному, знана за її роботу щодо Ірландського літературного відродження[en]. Її дім у Кул-Парку[en] у графстві Голвей слугував важливим місцем зустрічі для провідних діячів Відродження. Рання робота в якості члена ради театру Еббі була не менш важливою, ніж її творчі праці для розвитку театру. Девіз Леді Грегорі є цитатою з Аристотеля: «Думати як мудра людина, але виражати себе як звичайні люди».[4]

Ранні роки і шлюб[ред.ред. код]

Грегорі народилася в Роксборо, графство Голвей, і була наймолодшою донькою англо-ірландської нетитулованої дворянської сім'ї Персе. Мати, Френсіс Баррі, була родичкою віконта Гілмора[en]. Родинний дім у Роксборо був маєтком площею 6000 акрів (24 км²), розташованим між містечками Горт[en] і Лохрей[en]; пізніше, однак, головний будинок маєтку спалили під час Ірландської громадянської війни.[5] Вона виховувалася вдома, і на її подальшу кар'єру дуже вплинула її няня, Мері Шерідан, католичка, для якої ірландська мова була рідною; вона познайомила юну Августу з історією та легендами краю.[6]

Заміж вийшла за сера Вільяма Генрі Грегорі[en], вдівця з маєтком у Кул-Парку[en] поряд з Гортом 4 березня 1880 року. Вінчання відбулося в церкві святого Матіаса в Дубліні.[7] Сер Вільям, на 35 років старший за неї, щойно пішов у відставку з посади губернатора Цейлону (нині Шрі-Ланка), а перед тим упродовж кількох термінів був членом парламенту від графства Голвей. Він був добре освіченою людиною з безліччю літературних і художніх інтересів, і будинок в Кул-Парку містив велику бібліотеку та обширну колекцію творів мистецтва. Мав також будинок у Лондоні, де подружжя проводило значну частину часу, даючи щотижневі салони. Будинок відвідували багато провідних літературних та мистецьких діячів, у тому числі Роберт Браунінг, Альфред Теннісон, Джон Еверетт Мілле і Генрі Джеймс. Їхня єдина дитина, Роберт Грегорі[en], народився в 1881 році. Він загинув під час Першої світової війни, проходячи службу як пілот; це стало поштовхом для Вільяма Б. Єйтса до написання віршів An Irish Airman Foresees His Death («Ірландський льотчик передбачає свою смерть»), In Memory of Major Robert Gregory («У пам'ять про майора Роберта Грегорі») та Shepherd and Goatherd («Пастух і козар»).[8][9]

Ранні твори[ред.ред. код]

Сім'я Грегорі чимало подорожувала, відвідавши Цейлон, Індію, Іспанію, Італію і Єгипет. Будучи в Єгипті, леді Грегорі мала роман з англійським поетом Вілфрідом Сковеном Блантом[en], що надихнуло її на серію віршів про кохання A Woman's Sonnets («Жіночі сонети»).[10] Вілфрід Блант пізніше видав їх під своїм іменем.

Перша робота, що з'явилася під її власним іменем, — памфлет Arabi and His Household («Арабі і його господарство», 1882 рік). Спочатку це був лист у Таймс на підтримку Ахмеда Орабі-паші, лідера націоналістичного повстання Урабі[en] 1879 року проти деспотичного режиму Хедива і європейського панування в Єгипті. Пізніше вона сказала про цей лист так: «Які б політичні гнів чи енергія не зародилися в мені, вони проявилися того єгипетського року і вичерпали себе».[11] Незважаючи на це, в 1893 році вона опублікувала A Phantom's Pilgrimage, or Home Ruin («Паломництво привида, або Домашня руїна»), антинаціоналістичний памфлет проти запропонованого Вільямом Гладстоном другого Акту про гомрул.[12]

Продовжувала писати прозу в період шлюбу. Взимку 1883 року, поки чоловік був на Цейлоні, працювала над серією спогадів про дім свого дитинства. Планувала видати їх під назвою An Emigrant's Notebook («Щоденник емігранта»),[13] однак згодом відмовилась від ідеї. У 1887 написала серію памфлетів під назвою Over the River («Понад річкою»), в якій зверталася по кошти для приходу святого Стефана в Сатерку[en] на півдні Лондона.[14] Також написала ряд оповідань у 1890 і 1891 роках, хоча вони теж ніколи не були надруковані. Збереглися декілька неопублікованих віршів з цього періоду. Коли сер Вільям Грегорі помер у березні 1892 року, леді Грегорі занурилася в траур і повернулася в Кул-Парк; там вона редагувала автобіографію чоловіка, яку опублікувала в 1894 році.[15] Пізніше вона напише: «Якщо б я не одружилася, я б не дізналася, як швидко людина збагачує свої речення в розмові; якби я не овдовіла, я б не знайшла тої відстороненості розуму, відпочинку спостереження, потрібних, щоб дати уявлення про характер, передати й інтерпретувати його. Самотність зробила мене багатою, „повною“, як каже Бекон».[16]

Культурний націоналізм[ред.ред. код]

Поїздка в Інішир[en] на Аранських островах у 1893 році розбудила в леді Грегорі цікавість до ірландської мови[17] і до фольклору місцевості, в якій вона жила. Вона організувала уроки ірландської в школі в Кулі і почала збирати казки з місцевості довкола її будинку, особливо від жителів робітничого дому[en] в Горті. Однією з найнятих нею вчителів була Норма Бортвік[en], яка відвідувала Кул багато разів.[18] За результатами роботи опубліковано кілька томів фольклорних матеріалів, у тому числі A Book of Saints and Wonders («Книга святих і чудес», 1906), The Kiltartan History Book («Історія Кілтартана», 1909) і The Kiltartan Wonder Book («Чудеса Кілтартана», 1910). Також видано ряд колекцій «кілтартанських» версій ірландських міфів, у тому числі Cuchulain of Muirthemne («Кухулін з Муйрхемне»1902) і Gods and Fighting Men («Боги і воїни», 1904). («Кілтартанська» — це термін леді Грегорі для англійської мови з гельським синтаксисом, заснованої на діалекті, яким говорять у Кілтартані). У передмові до першої Єйтс писав: «Думаю, ця книжка — найкраще, що вийшло з Ірландії за моє життя».[19] Джеймс Джойс спародіював цю заяву у розділі «Сцилла і Харибда» свого роману «Улісс».[20]

До кінця 1894 року, заохочена позитивними відгуками на редагування автобіографії чоловіка, леді Грегорі звернула увагу на інший редакційний проект. Вона вирішила підготувати для публікації уривки з листування діда сера Вільяма Грегорі під назвою Mr Gregory's Letter-Box 1813–30 («Поштова скринька містера Грегорі 1813-30», 1898 рік). Це потягло за собою необхідність вивчення ірландської історії цього періоду; одним з результатів цієї роботи стала зміна її політичної позиції, від «м'якого» юніонізму[en], характерного її ранньому твору про гомрул, до відвертої підтримки ірландського націоналізму та республіканізму[en] і до того, що вона пізніше описала як «неприязнь і недовіра до Англії».[21]

Заснування Еббі[ред.ред. код]

THE NATIONAL THEATRE SOCIETY / SPREADING THE NEWS / ON BAILE'S STRAND / KATHLEEN NI HOULIHAN / ON THE SHADOW OF THE GLEN / ABBEY THEATRE / TUESDAY, 27 Dec, '04 / TUESDAY, 3 Jan, '05
Плакат до відкриття сезону театру Еббі, що тривав з 27 грудня 1904 по 3 січня 1905 року.

Сусідом леді Грегорі був Едвард Мартін[en], і під час візиту до нього додому, у замок Тулліра в 1896 році, вона вперше зустрілася з Вільямом Б. Єйтсом.[22] Дискусії між ними трьома упродовж наступного року призвели до створення Ірландського літературного театру в 1899 році.[23] Леді Грегорі взялася за збір коштів, і перша програма складалися з п'єс Мартіна The Heather Field («Вересове поле») і Єйтса The Countess Cathleen («Графиня Кетлін[en]»).

Проект Ірландського літературного театру тривав до 1901 року,[24] коли він занепав через відсутність фінансування. У 1904 році леді Грегорі, Мартін, Єйтс, Джон Міллінгтона Сінг, Æ[en], Енні Горніман[en] і Вільям[en] та Френк Фей[en] зібралися разом, щоб сформувати Ірландське національне театральне товариство[en]. Перші спектаклі товариства проходили в будівлі під назвою Молсворт-хол. Коли звільнилося приміщення Гібернійського театру вар'єте[en] на Лоу-Еббі-стріт і суміжний будинок на Марлборо-стріт, Горніман і Вільям Фей домовилися їх придбати та переобладнати на потреби товариства.[25]

11 травня 1904 року товариство офіційно прийняло пропозицію Горніман про використання будівлі. Оскільки Горніман зазвичай не проживала в Ірландії, вона оплатила необхідну королівську патентну грамоту[en], яка була надана на ім'я леді Грегорі.[26] Одна з її власних п'єс, Spreading the News[en] («Новини поширюються»), була виконана на вечорі відкриття 27 грудня 1904 року.[27] На відкритті The Playboy of the Western World[en] («Плейбой західного світу») Сінга в січні 1907 року частина натовпу влаштувала безлад, у результаті чого решту вистави можна було втілити лише як пантоміму.[28] Леді Грегорі була не такої високої думки про п'єсу, як Єйтс, але захищала Сінга з принципу. Її погляд на цей випадок підсумований в листі до Єйтса, де вона пише про заворушення: «Це стара битва: між тими, хто використовує зубну щітку, і тими, хто ні».[29]

Пізня кар'єра[ред.ред. код]

Print of a woman and a dog on a leash. Underneath is «The WHITE COCKADE. A Comedy in Three Acts, by Lady Gregory, being Volume VIII. of the Abbey Theatre Series.»
Обкладинка п'єси леді Грегорі 1905 року

Леді Грегорі залишалася активним керівником театру, поки стан здоров'я не змусив її відійти від справ у 1928 році. За цей час вона написала понад 19 п'єс, здебільшого для постановки в Еббі. Чимало з них були написані в спробі транслітерації гіберно-англійського[en] діалекту, на якому говорили довкола Кул-Парку і який став широко відомий як «кілтартанська», від назви сусіднього села Кілтартан[en]. Її п'єси були одними з найуспішніших у ранні роки Еббі,[30] але їх популярність поступово спала. Більше того, ірландський письменник Олівер Сент-Джон Гогарті[en] одного разу написав: «Вічні постановки її п'єс мало не зруйнували Еббі».[31] Окрім п'єс вона написала двотомну працю про фольклор рідного краю під назвою Visions and Beliefs in the West of Ireland («Погляди і вірування на Заході Ірландії») в 1920 році. Вона також грала головну роль у трьох постановках Cathleen Ni Houlihan[en] («Кетлін-ні-Хуліган») в 1919 році.

Під час її перебування у складі Еббі, Кул-Парк залишився для леді Грегорі домом; вона проводила час у Дубліні, проживаючи в готелях. Наприклад, під час національного перепису 1911 року зупинялася в готелі на Саут-Фредерік-стріт, 16.[32] В готелях вона вечеряла скромно, часто їжею, яку привезла з собою з дому. Часто використовувала свій готельний номер для інтерв'ю з майбутніми драматургами Еббі і для розваг товариства після прем'єри нових вистав. Багато днів провела за роботою над перекладами в Національній бібліотеці Ірландії. Вона здобула репутацію дещо консервативної постаті.[33] Наприклад, коли Деніс Джонстон[en] подав Еббі свою першу п'єсу Shadowdance, леді Грегорі її відхилила і повернула автору зі словами «Стара леді каже „ні“», написаними на титульному аркуші.[34] Джонстон вирішив перейменувати п'єсу, і врешті вистава The Old Lady Says 'No!' («Стара леді каже „ні“») була поставлена у театрі Gate Theatre[en] в 1928 році.

Останні роки[ред.ред. код]

Half length portrait of a serious elderly woman in a black Victorian dress, standing with hands clasped at her waist
Леді Грегорі наприкінці життя

Після того як леді Грегорі облишила управління Еббі вона повернулася жити в Голвей, хоча продовжувала регулярно відвідувати Дублін. Будинок і маєток в Кул-Парку було продано ірландській лісовій комісії Кеілте[en] в 1927 році зі збереженням за леді Грегорі пожиттєвої оренди.[35] Її будинок у Голвеї давно став координаційним центром для письменників, пов'язаних з Ірландським літературним відродженням, і це продовжувалося і після виходу на пенсію. На дереві поблизу будинку досі можна побачити різьблені ініціали, які залишили Сінг, Æ, Єйтс і його брат-художник Джек, Джордж Мур, Шон О'Кейсі[en], Джордж Бернард Шоу, Кетрін Тайнен[en] і Вайолет Мартін[en]. Єйтс написав п'ять віршів про сам будинок або маючи його на думці: The Wild Swans at Coole («Дикі лебеді в Кулі»), I walked among the seven woods of Coole («Я гуляв у семи лісах Кула»), In the Seven Woods («У семи лісах»), Coole Park, 1929 («Кул-Парк, 1929») і Coole Park and Ballylee, 1931 («Кул-Парк і Белілі, 1931»).

Леді Грегорі, яку Шоу одного разу назвав «найвидатнішою з нині живих ірландок»,[36] померла у своєму домі у віці 80 років від раку молочної залози, і похована на Новому кладовищі в Богерморі, графство Голвей. Все майно Кул-Парку було продане на аукціоні через три місяці після її смерті, а будинок знесено в 1941 році.[37]

П'єси Леді Грегорі втратили популярність після її смерті і тепер ставляться рідко.[38] Багато щоденників і журналів, які вона вела більшу частину свого дорослого життя, були опубліковані, ставши багатим джерелом інформації про ірландську літературну історію перших трьох десятиліть XX століття.[39]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC
  4. Yeats 2002, p. 391.
  5. Foster (2003), p. 484.
  6. Shrank and Demastes 1997, p. 108.
  7. Coxhead, Elizabeth. Lady Gregory: a literary portrait, Harcourt, Brace & World, 1961, p. 22.
  8. «Representing the Great War: Texts and Contexts», The Norton Anthology of English Literature, 8th edition, accessed 5 October 2007.
  9. Kermode 1957, p. 31.
  10. Hennessy 2007; Holmes 2005, p. 103.
  11. Gregory 1976, p. 54.
  12. Kirkpatrick 2000, p. 109.
  13. Garrigan Mattar 2004, p. 187.
  14. Yeats, Kelly and Schuchard 2005, p. 165, fn 2.
  15. Gonzalez 1997, p. 98.
  16. Owens and Radner 1990, p. 12.
  17. Lady Gregory". Irish Writers Online, accessed 23 September 2007.
  18. Rouse, Paul (2009). Borthwick, Mariella Norma. У McGuire, James; Quinn, James. Dictionary of Irish Biography. Cambridge: Cambridge University Press. 
  19. Love, Damian. «Sailing to Ithaca: Remaking Yeats in Ulysses». The Cambridge Quarterly — Volume 36, Number 1, 2007, pp. 1–10.
  20. Emerson Rogers 1948, pp. 306—327.
  21. Komesu and Sekine 1990, p. 102.
  22. Graham, Rigby. «Letter from Dublin». American Notes & Queries, Vol. 10, 1972.
  23. Foster (2003). pp. 486, 662.
  24. Kavanagh, Peter. «The Story of the Abbey Theatre: From Its Origins in 1899 to the Present». (New York): Devin-Adair, 1950.
  25. McCormack 1999, pp. 5–6.
  26. Yeats, Kelly and Schuchard 2005, p. 902.
  27. Murray, Christopher.Introduction to the abbeyonehundred Special Lecture Series. Архів оригіналу за 7 March 2008. Процитовано 6 October 2007.  (PDF). abbeytheatre.ie, accessed 6 August 2009.
  28. Ellis 2003
  29. Frazier 2002
  30. Pethica 2004
  31. Augusta Gregory. Ricorso
  32. 1911 Census Form
  33. DiBattista and McDiarmid 1996, p. 216.
  34. Dick, Ellmann and Kiberd 1992. p. 183.
  35. Genet, Jacqueline. «The Big House in Ireland: Reality and Representation». Barnes & Noble, 1991. p. 271.
  36. Goldsmith 1854, p. 178.
  37. «Brief History of Coole Park», The Department of Arts, Heritage and the GAeltacht, accessed 6 April 2013.
  38. Gordon 1970, p. 28.
  39. Pethica 1995.

Джерела[ред.ред. код]

  • Coxhead, Elizabeth. Lady Gregory: a literary portrait, Harcourt, Brace & World, 1961.
  • DiBattista, Maria; McDiarmid, Lucy. High and Low Moderns: Literature and Culture, 1889—1939. New York: Oxford University Press, 1996.
  • Dick, Susan; Ellmann, Richard; Kiberd, Declan. «Essays for Richard Ellmann: Omnium Gatherum». The Yearbook of English Studies, Vol. 22, Medieval Narrative Special Number, McGill-Queen's Press, 1992.
  • Ellis, Samantha. «The Playboy of the Western World, Dublin, 1907». The Guardian, 16 April 2003, accessed 1 September 2009.
  • Emerson Rogers, Howard. "Irish Myth and the Plot of Ulysses, " ELH, Vol. 15, No. 4, December 1948. pp. 306–327.
  • Foster, R. F. W. B. Yeats: A Life, Vol. II: The Arch-Poet 1915—1939. New York: Oxford University Press, 1993. (ISBN 0-19-818465-4).
  • Garrigan Mattar, Sinéad. Primitivism, Science, and the Irish Revival. Oxford University Press, 2004. (ISBN 0-19-926895-9).
  • Genet, Jacqueline. The Big House in Ireland: Reality and Representation. Barnes & Noble, 1991.
  • Goldsmith, Oliver. The Works of Oliver Goldsmith. London: John Murray, 1854. OCLC: 2180329.
  • Gonzalez, Alexander G. Modern Irish Writers: A Bio-Critical Sourcebook. Greenwood Press, 1997
  • Gordon, Donald James. W. B. Yeats: images of a poet: my permanent or impermanent images, Manchester University Press ND, 1970
  • Graham, Rigby. «Letter from Dublin». American Notes & Queries, Vol. 10, 1972.
  • Gregory, Augusta. Seventy years: being the autobiography of Lady Gregory. Macmillan, 1976
  • Hennessy, Caroline. «Lady Gregory: An Irish Life by Judith Hill», Raidió Teilifís Éireann, 2007, accessed 1 September 2009.
  • Holmes, John. Dante Gabriel Rossetti and the Late Victorian Sonnet Sequence. Aldershot: Ashgate, 2005.
  • Igoe, Vivien. A Literary Guide to Dublin. Methuen, 1994. (ISBN 0-413-69120-9)
  • Kavanagh, Peter. The Story of the Abbey Theatre: From Its Origins in 1899 to the Present. New York: Devin-Adair, 1950.
  • Kermode, Frank. Romantic Image. New York: Vintage Books, 1957.
  • Kirkpatrick, Kathryn. Border Crossings: Irish Women Writers and National Identities. Tuscaloosa: University Of Alabama Press, 2000.
  • Komesu, Okifumi and Sekine, Masuru. Irish Writers and Politics. Rowman & Littlefield, 1990. (ISBN 0-389-20926-0)
  • Love, Damian. "Sailing to Ithaca: Remaking Yeats in Ulysses, " The Cambridge Quarterly, Volume 36, Number 1, 2007, pp. 1–10.
  • McCormack, William. The Blackwell Companion to Modern Irish Culture. Oxford: Blackwell, 1999.
  • Murray, Christopher.Introduction to the abbeyonehundred Special Lecture Series. Архів оригіналу за 7 March 2008. Процитовано 2007-10-06. . abbeytheatre.ie., accessed 6 August 2009.
  • Owens, Cóilín and Radner, Joan Newlon. Irish Drama, 1900—1980, CUA Press, 1990
  • Pethica, James. Lady Gregory's Diaries 1892—1902 Colin Smythe, 1995. (ISBN 0-86140-306-1)
  • Pethica, James L. «Gregory, (Isabella) Augusta, Lady Gregory (1852—1932)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004.
  • Ryan, Philip B. The Lost Theatres of Dublin. The Badger Press, 1998. (ISBN 0-9526076-1-1)
  • Shrank, Bernice and Demastes, William. Irish playwrights, 1880—1995. Westport: Greenwood Press, 1997.
  • Tuohy, Frank. Yeats. London: Herbert, 1991.
  • Yeats, William Butler. Writings on Irish Folklore, Legend and Myth. Penguin Classics, republished 26 February 2002. (ISBN 0-14-018001-X).
  • Yeats, William Butler; Kelly, John; Schuchard, Richard. The collected letters of W. B. Yeats, Oxford University Press, 2005.
  • «Brief History of Coole Park», Department of Arts, Heritage and the Gaeltacht, accessed 6 April 2013.
  • «Representing the Great War: Texts and Contexts», The Norton Anthology of English Literature, 8th edition, accessed 1 September 2009.

Подальше читання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]