Ізабелла фон Крой (1856–1931)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізабелла фон Крой
Isabella von Croÿ
Luckhardt - Isabella von Croÿ (ÖNB 9839828).jpg
Принцеса Ізабелла фон Крой на фото Фріца Лукхардта
23-а герцогиня Тешенська[1]
Початок правління: 18 лютого 1895
Кінець правління: 5 листопада 1918
Інші титули:ерцгерцогиня Австрійська
Попередник: Хільдегарда Баварська
Наступник:не було
Дата народження: 27 лютого 1856(1856-02-27)
Місце народження:Дюльмен, провінція Вестфалія
Країна:Королівство Пруссія
Дата смерті:5 вересня 1931(1931-09-05) (75 років)
Місце смерті:Будапешт, Королівство Угорщина
Чоловік:Фрідріх Габсбург
Діти:Марія Крістіна, Марія Анна, Марія Генрієтта, Наталія, Стефанія, Ґабріела, Ізабелла, Марія Аліса, Альбрехт
Династія:Крой, Габсбурги
Батько:Рудольф фон Крой
Мати:Наталі де Лінь

Ізабелла фон Крой (нім. Isabella von Croÿ), зустрічається вимова Ізабелла де Круа та Ізабелла де Крой (фр. Isabelle de Croÿ), повне ім'я Ізабелла Ядвіґа Франциска Наталія, принцеса фон Крой-Дюльмен (нім. Isabella Hedwig Franziska Natalia Prinzessin von Croÿ-Dülmen), після заміжжя Ізабелла Австрійська (нім. Isabella von Österreich), після 1895 року також Ізабелла Австро-Тешенська (нім. Isabella von Österreich-Teschen), (нар. 27 лютого 1856 — пом. 5 вересня 1931) — представниця вестфальської гілки шляхетного дому Крой із Нижніх країн, донька герцога Рудольфа фон Крой та бельгійської принцеси Наталі де Лінь, дружина князя Тешену Фрідріха Австрійського.

Була відома як вправна тенісистка та фотографиня.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Ізабелла народилася 27 лютого 1856 року в Дюльмені у провінції Вестфалія, яка входила до складу Королівства Пруссія. Вона була другою дитиною та другою донькою в родині принца Рудольфа фон Крой та його першої дружини Наталі де Лінь. Головою родини в цей час був її дідусь із батьківського боку, Альфред де Крой-Дюльмен, який належав до медіатизованої німецької аристократії та був крупним землевласником Вестфалії, Франції та Бельгії, а також мав титул пера Франції. Дідусь із материнського боку, Ежен де Лінь, володів величезними статками та був президентом сенату Бельгії.[2] У 1830 році йому пропонували корону новоствореної Бельгії, однак він відмовився.[3]

Замок Дюльмен на старій поштівці

Дівчинка мала старшу сестру Євгенію. Згодом сім'я поповнилася молодшими дітьми доньками Клементиною та Наталією та сином Карлом Альфредом.

Резиденцією сімейства був замок Дюльмен. У 1861 році сад навколо нього був перероблений у ландшафтний парк.[4][5] Родині також належав маєток Мерфельд в 6 км від Дюльмена,[6] до складу якого входили садиба, вартова вежа та каплиця. На прилеглих до нього територіях був створений заповідник для коней дюльменскої породи, який існує і досі.[7][8]

У липні 1861 батько Ізабелли успадкував титул герцога фон Крой і згодом зайняв своє місце у Прусській палаті панів та Провінційному ландтазі Вестфалії. Матір померла молодою влітку 1863, за тиждень після народження молодшої дитини, коли Ізабеллі було 7. Доки діти були малими, Рудольф не брав другий шлюб.

Дюльмен в молоді роки Ізабелли динамічно розвивався: була створена самостійна парафія євангелічної церкви, відкрита нова синагога, проведена залізниця лінії ЕссенМюнстер,[9] впроваджувалося механічне ткацтво.[10]

Заміжжя[ред. | ред. код]

У віці 22 років принцеса взяла шлюб із австрійським ерцгерцогом Фрідріхом Габсбургом, своїм однолітком. Весілля відбулося 8 жовтня 1878 року на півночі Франції, у родовому замку нареченої Ермітаж, збудованому для її прапрадіда наприкінці XVIII сторіччя.[11] Наречений був військовиком і за кілька тижнів до церемонії став підполковником. Разом із братами і сестрою він був за два роки перед цим всиновлений своїм багатим дядьком, герцогом Тешену Альбрехтом, який потребував спадкоємця, тому мав у майбутньому отримати великий спадок.

У подружжя народилося восьмеро доньок та синː

Ізабелла з доньками на фото 1898 року

Молодою енергійна ерцгерцогиня підтримувала чоловіка в його діяльності. Зразково оволоділа веденням домашнього господарства та вихованням дітей, при цьому зберігаючи соціальну активність. Сприяла розвитку рукоділля як мистецтва серед угорських жінок шляхом створення шкіл.

При цьому, за деякими даними, була амбітною, властолюбною та скупою, вважала фрейлін своїм службовим персоналом і поводилася з ними, як зі служницями.[13] Мала репутацію пихатої та суворої дами.

Цікавилася циганською музикою,[14] вправно грала в теніс, добре фотографувала, залишила етнографічні записи. Її фотокартки [15] розглядаються нині як цінні історичні документи та неодноразово виставлялися на показах.

Герцогиня Тешену[ред. | ред. код]

Наприкінці зими 1895 року помер Альбрехт Тешенський. Тешенське герцогство, а також інша нерухомість та майно відійшли чоловіку Ізабелли.[16] Його частка спадку включала Мошонмадяровар, Беллеже, Зайбух, Зеєловіц, Фридек, нерухомість у Прессбурзі, а також віденську резиденцію Палац Альбрехта із колекцією Альбертіна. На отриманих ним землях Чехії, Моравії, Сілезії та Угорщини, окрім ферм та лісів, активно розвивалася промисловість, яка дуже зацікавила Фрідріха. Він навіть приводив усю сім'ю на заводи, шахти та лісові склади, щоб ознайомити їх із бізнесом.[17] Згодом князь придбав ще кілька маєтків у Словаччині та Штирії. Ізабелла допомагала чоловікові у керуванні ними. Також займалася благодійністю.

Фото Ізабелли фон Крой

Наприкінці 1890-х спадкоємець австрійського престолу Франц Фердинанд почав часто навідувати подружжя Тешенів у Прессбурзі, інколи два рази на тиждень.[18] Сам він в той час служив у Чеське Будейовіце.[19] Княгиня сподівалася, що ці візити викликані цікавістю ерцгерцога до котроїсь із старших доньок, однак справжньою пристрастю принца виявилася її власна фрейліна Софія Хотек, що надзвичайно розлютило Ізабеллу.[20] Про почуття ерцгерцога стало відомо у їхньому палаці Хальбтурн[21] неподалік Відня, коли Франц Фердинанд забув на тенісному корті свій годинник із світлиною Софії. Принц не став відпиратися й оголосив привселюдно про свої почуття та намір одружитися із коханою жінкою.[22] Ізабелла відразу звільнила Софію і всіляко намагалася розладнати цей шлюб. Окрім іншого, вона налаштувала братів ерцгерцога, Отто та Фердинанда Карла, проти цього союзу, разом із обергофмейстером Альфредом Монтенуово поширювала чутки про непорядність графині, об'єднавшись із іншими дамами, у тому числі ерцгерцогинею Єлизаветою Марією, намагалася виставити колишню фрейліну підступною авантюристкою.[23] Однак її зусилля виявилися марними, і у 1900 році пара побралася.

Вважаючи, що в майбутньому Франц Фердинанд стане імператором, Ізабелла спонукала чоловіка залишити військову службу, однак після інциденту в Сараєво це виявилося не потрібним, і Фрідріх залишився у армії, на той час уже дослужившись до чину головнокомандуючого ландвера. Невдовзі він отримав звання головнокомандуючого збройних сил Австро-Угорщини.[24]

У 1905 році родина переїхала до Відня, де оселилася у Палаці Альбрехта у 1-му районі міста.[20]

У 1913 році Ізабелла активно протидіяла весіллю свого небожа Карла Рудольфа, 13-го герцога фон Крой, із донькою американського посла в Німеччині Ненсі Лейшман.[25] Однак, шлюб відбувся, зважаючи на те, що, згідно деяких даних, на ньому наполіг сам кайзер Вільгельм II, помітивши, що Ненсі багато уваги приділяє кронпринц Вільгельм,[26] який вже був одруженим.

У 1916 році новим імператором Австро-Угорщини став ерцгерцог Карл Йозеф. Він відразу проголосив себе головнокомандуючим військами, тим самим понизивши Фрідріха у його повноваженнях, що Ізабелла сприйняла як особисту образу. Ситуація погіршилася тим, що нова імператриця була рідною сестрою зятя Ізабелли, Елії, та мала із ним погані відносини. Жінки постійно конфліктували, і зрештою ситуація була вирішена відставкою ерцгерцога Фрідріха наприкінці зими 1917 року.[20]

Подружжя після цього жило у Вейбурзі поблизу Бадена, а з осені 1918 — у своїх угорських володіннях.[20][27]

Ізабелла в поважні роки стала огрядною і отримала глузливе прізвисько Бусабелла[28] (від нім. bus — омнібус).

Після розпаду імперії[ред. | ред. код]

Після Першої світової війни княгиня намагалася зробити сина королем Угорщини, однак монархія там змінилася республікою, а згодом до влади прийшли комуністи, яких у 1920 році змінив режим Горті.

У 1920 році уряди Австрії та Чехословаччини експропріювали володіння Габсбургів на своїх територіях, їхнє майно та нерухомість. Родина герцога Тешенського втратила багато землі та маєтків, однак продовжувала залишатися багатою та впливовою в Угорщині.[20] На додачу, у 1929 році Фрідріх виграв справу у суді щодо компенсації йому збитків урядом Чехословаччини.[29]

Ізабелла пішла з життя у будапештському санаторії 5 вересня 1931 у віці 75 років. Тимчасово була похована у крипті церкви Матьяша у Будапешті.

Після смерті ерцгерцога Фрідріха п'ять років потому, їх у 1937 році перепоховали разом у парафіяльній церкві Святого Готтарда у Мошонмадяроварі.[30][31]

Нагороди[ред. | ред. код]

Кіновтілення[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Август де Крой-Дюльмен
 
Анна-Віктюрьєнна де Рошфор-Мортемар
 
Костянтин цу Сальм-Сальм
 
Марія Вальпурга Штернберг
 
Луї Євген де Лінь
 
Луїза ван дер Ноот
 
Георг Філіп де Тразеньє
 
Марія Луїза де Мальдем
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альфред де Крой-Дюльмен
Alfred Franz Friedrich Philipp X. Herzog von Croÿ.jpg
 
 
 
 
 
Елеонора Сальм-Сальмська
 
 
 
 
 
Євген де Лінь
Eugene de ligne.jpg
 
 
 
 
 
Наталі де Тразеньє
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рудольф фон Крой
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Наталі де Лінь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Якщо враховувати дружину герцога Мешка I, особа якої точно не встановлена, то Ізабелла була 24 герцогинею Тешенською
  2. Ежен де Лінь перебував на цій посаді від 1852 до 1879 року.
  3. Constantin von Wurzbach: De Ligne, Lamoral Fürst. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 3. Theil. Verlag der typogr.-literar.-artist. Anstalt (L. C. Zamarski, C. Dittmarsch & Comp.), Wien 1858, стор. 219 [1] (нім.)
  4. Всі замки. Замок Дюльмен. [2] (нім.)
  5. Дикий парк Дюльмена [3] (нім.)
  6. Історія Мерфельда [4] Архівовано 26 березень 2017 у Wayback Machine. (нім.)
  7. Сайт князя де Крой, присвячений заповіднику [5] (нім.)
  8. Офіційний сайт міста Дюльмен. Дюльменські коні. [6] Архівовано 21 квітень 2017 у Wayback Machine. (нім.)
  9. Dietmar Rabich: Die Eisenbahn in Dülmen. In: Dülmener Heimatblätter. Sonderausgabe 1311–2011, 700 Jahre Stadt Dülmen
  10. Історія міста Дюльмен [7] (нім.)
  11. Замок Ермітаж [8] (фр.)
  12. Профіль на Geni.com [9] (англ.)
  13. Конопіште — притулок для морганатичного подружжя [10] (рос.)
  14. Щоденник Готського альманаху [11] (фр.)
  15. Переважно від 1904 року.
  16. Альбрехт, эрцгерцог австрийский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  17. Біографія Фрідріха Австро-Тешенського [12] (нім.)
  18. І.А.Мусський «100 великих подружніх пар» «Франц Фердинанд та Софія Хотек» [13] (рос.)
  19. Сайт, присвячений ерцгерцогу Францу Фердинанду. Софія Хотек [14] Архівовано 2 липень 2014 у Wayback Machine. (чес.)
  20. а б в г д Австро-угорська армія. Ерцгерцог Фрідріх [15] (англ.)
  21. Історія замку Хальбтурн [16] Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine. (нім.)
  22. 100 великих весіль. Ерцгерцог Франц-Фердинанд і графиня Софія Хотек [17] Архівовано 23 березня 2017 у Wayback Machine. (рос.)
  23. Грег Кинг, Сью Вулманс «Первая мировая. Убийство, развязавшее войну» [18] (рос.)
  24. Фельдмаршал ерцгерцог Фрідріх [19] (укр.)
  25. Стаття «Nancy Leishman's blood „not dukely“» [20] (англ.)
  26. Гендерсони з Північної Ірландії. Глава 26 [21] (англ.)
  27. Портал «Хронос» «Фрідріх-Марія-Альбрехт-Вільгельм-Карл» [22] (рос.)
  28. Brigitte Hamann (Hrsg.): Die Habsburger – Ein biographisches Lexikon, Piper Verlag München 1988, ISBN 3-492-03163-3
  29. Стаття у журналі «Time» від 18 лютого 1929 року [23] (англ.)
  30. Дім фон Крой [24] Архівовано 22 березень 2017 у Wayback Machine. (англ.)
  31. Тешенські Габсбурги [25] Архівовано 18 березня 2017 у Wayback Machine. (англ.)
  32. Hof- und Staats-Handbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie - 1912 [26][недоступне посилання з травень 2019] (нім.)
  33. Фільм «Сараєво» на сайті Imdb.com [27] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Hamannová, Brigitte. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: Brána ; Knižní klub, 1996. 408 с. ISBN 80-85946-19-X. стор. 167–168.
  • Friedrich Weissensteiner: Franz Ferdinand - Der verhinderte Herrscher. Öst.Bundesverlag, Copyr.1983
  • Heiszler, Vilmos. Photo Habsburg: Frederick Habsburg and his Family. Budapest: Corvina, 1989.

Посилання[ред. | ред. код]