Ізабелла (герцогиня Лотарингії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізабелла
Народилася 1400[1]
невідомо або Лотарингія, Метрополія Франції, Франція
Померла 28 лютого 1453[1]
Анже, Мен і Луара[1]
Поховання Angers Cathedrald
Країна  Франція
Діяльність феодал
Знання мов французька
Титул князь Лотарингіїd, герцогиня[d] і князь Лотарингіїd[1]
Рід Лотаринзький дім[1]
Батько Карл II (герцог Лотарингії)[1]
Мати Margaret of the Palatinated[1]
Брати, сестри Catherine of Lorraine, Margravine of Baden-Badend[1]
У шлюбі з Рене Добрий[2][3]
Діти Жан II[2], Луї Анжуйськийd[2], Йоланда Анжуйська[2], Ніколя Анжуd[2], Маргарита Анжуйська[2][3], Шарль Анжуd[2], Ізабель Анжуd[2], Рене Анжуd[2] і Ганна Анжуd[2]

Ізабелла I (фр. Isabelle Ire; нім. Isabella; 1400 — 28 лютого 1453) — герцогиня Лотаринзька у 1431—1453 роках, королева-консорт Неаполя.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походила з Лотаринзького дому. Старша донька Карла II, герцога Лотарингії, та його першої дружини Маргарити Віттельсбах. Народилася 1400 року. У 1410 році після смерті братів оголошується спадкоємицею лотаринзького трону. Здобула ґрунтовну освіту, відзначалася дотепністю та вмінням приймати складні рішення.

1413 року попередньо було домовлено про шлюб Ізабелли з Людвигом Віттельсбахом, герцогом Баварія-Інгольштадт. 1419 року відбулися заручини з Рене Анжуйським, а 1420 року — весілля.

Герцогинія[ред. | ред. код]

Після смерті батька в 1431 році успадкувала Лотарингію. Стала панувати спільно з чоловіком. Останній намагався відстояти спадкові права Ізабелли I від зазіхань її стрийка — Антуана де Водемона, що спирався на підтримку Бургундії. Того ж року Рене Анжуйський зазнав поразки й потрапив у полон до Водемона. Ізабелла зібрала викуп й водночас вела перемовини з Філіппом III, герцогом Бургундським, щодо замирення та визнання її влади в Лотарингії. Ізабеллі надали допомогу Конрад II фон Боппард, єпископ Меца, й Генріх II де Віль-сюр-Іллон, єпископ Туля.

Зрештою чоловікові герцогині вдалося звільнитися після обіцянки видати свою доньку Іоланду за Фредеріка де Водемона, віддавши в посаг частину спірних земель. Водночас Рене не міг заплатити викуп вчасно, він повернувся до в'язниці герцога Бургундського. В цей же час Ізабелла I заручила свою другу доньку Маргариту з графом де Сен-Поль. 1433 року від його імені уклала союз з важливим містом Мец.

Регент Неаполя[ред. | ред. код]

У 1434 році Рене Анжуйського було обрано королем Неаполя. Проте герцог Бургундії відмовився його відпустити. В цей же час Ізабелла отримала визнання з боку імператора Сигізмунда I на управління Лотарингією. Водночас неаполітанські посли коронували Ізабеллу I, яка відбула до Італії, де з 1435 року була змушена вести боротьбу проти Альфонсо Арагонського, претендента на трон. За підтримки Генуї та найманців вдалося підкорити Амбруццо і Кампанію, а також захопити Неаполь, перемігши суперника у морській битві біля о. Понса. При цьому Ізабелла I була призначена своїм чоловіком генерал-губернатором Неаполя, Анжу, Провансу та Мена. Вона передала управління Лотарингією та Баром єпископам Тула та Меца. У 1438 році передала управління Неаполем чоловікові, що звільнився та прибув до Італії. Втім у 1439 році війська Рене і Ізабелли зазнали поразки від арагонців.

Останні роки[ред. | ред. код]

У 1440 році разом з сином Людовиком повернулася до Лотарингії. Її чолвоік вів війну за Неаполь до 1442 року, але зазнав поразки. У 1441 році Ізабелла I завдала поразки графу Анетуану де Водемону, що знову намагався захопити Лотарингію. Втім вимушена була визнати незалежність графства Водемон. У 1445 році призначила сина Жана генерал-губернатором Лотарингії, а сама відійшла від справ, перебравшись до маєтку Лоне.

Померла після тривалої хвороби у 1453 році. Її син Жан став новим герцогом Лотарингії.

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік[ред. | ред. код]

Ренат I (герцог Анжу) ( 16 січня 1409(14090116) — 10 липня 1480) — король Неаполя, герцог Анжу, Бара, граф Мена і Прованса.

Діти[ред. | ред. код]

  1. Ізабелла (1424) — померла немовлям.
  2. Іоанн ( 2 серпня 1425(14250802) — 16 грудня 1470) — маркіз Понт-а-Муссона (з 1444), герцог Лотарингії (з 28 лютого 1453).
  3. Ренат (1426) — помер немовлям.
  4. Людовик ( 16 жовтня 1427(14271016) — 1444) — маркіз Понт-а-Муссона. Він і його старший брат Іоанн були передані бургундцям в якості заручників у квітні 1432 року, в обмін на звільнення їх батька Рената з полону. Помер у в'язниці від пневмонії, у віці шістнадцяти років. Похований в церкві Св. Антонія в Понт-а-Муссоні.
  5. Ніколя ( 2 листопада 1428(14281102) — 1430) — старший брат-близнюк Іоланди. Помер в дитинстві.
  6. Іоланда ( 2 листопада 1428(14281102) — 23 березня 1483) — герцогиня Лотарингії (з 27 липня 1473) та Бара (з 10 липня 1480). Дружина графа Водемона Фрідріха II (з 1445). Баронесса-консорт Ламбеска (з 1453 по 31 серпня 1470), графиня-консорт Водемону (з 22 березня 1458 по 31 серпня 1470).
  7. Маргарита ( 23 березня 1430(14300323) — 25 серпня 1482) — дружина Генріха VI Ланкастера, короля Англії.
  8. Карл (1431 — 1432) — граф де Гіз.
  9. Луїза (1436 — 1438) — померла в дитинстві.
  10. Анна (1437 — 1450) — померла в юності. Похована в Гардані.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families — P. http://fmg.ac/Projects/MedLands/ANJOU,%20MAINE.htm.
  3. ↑ а б Kindred Britain

Джерела[ред. | ред. код]

  • Salmonson, Jessica Amanda (1991) The Encyclopedia of Amazons. Paragon House. Page 126-7. ISBN 1-55778-420-5
  • Detlev Schwennicke: Europäische Stammtafeln. Neue Folge Band 1, 2: Přemysliden, Askanier, Herzoge von Lothringen, die Häuser Hessen, Württemberg und Zähringen. Klostermann, Frankfurt am Main 1999, ISBN 3-465-03020-6, Tafel 205.
  • Henry Bogdan: La Lorraine des ducs. Sept siècles d'histoire. Perrin, Paris 2005, ISBN 2-262-02113-9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ізабелла_(герцогиня_Лотарингії)&oldid=41661230