Ізабела I (королева Кастилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ізабелла I Кастильська)
Перейти до: навігація, пошук
Ізабела
Isabel I la Católica
Ізабела

потрет Ізабели в похилому віці, близько 1490 року, робота Хуана Фландеса або Міхеля Зіттова.
Королева Кастилії
 
Народження: 22 квітня 1451(1451-04-22)
Мадрігаль-де-лас-Альтас-Торрес
Смерть: 26 листопада 1504(1504-11-26) (53 роки)
Медіна-дель-Кампо
° рак матки[d]
Похована: Королівська каплиця, Ґранада, Іспанія
Віросповідання: Християнство (Католицтво)
Династія: Трастамарська
Батько: Хуан II (король Кастилії)
Мати: Ізабела Авіс
Чоловік: Фердинанд II Арагонський
Діти: 1. Ізабела
2. Син
3. Іоанн
4. Іоанна
5. Син
6. Син
7. Марія
8. Донька
9. Катерина
10. Педро
Автограф: Isabella I of Castile Signature.svg
Монограма: Монограма
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Ізабе́лла I (22 квітня 1451 — 26 листопада 1504) — католицька королева Кастилії з 1474 року після смерті її брата Генріха IV. Вийшла заміж за Фердинанда Арагонського в 1469 році. Її вважають національною героїнею Іспанії.

Біографія[ред.ред. код]

Походження і питання престолонаслідування[ред.ред. код]

Дочка Хуана II, короля Кастилії, від другого шлюбу.

Ізабела в рік вступу на престол

Після смерті батька в 1454 році, королем Кастилії став старший брат Ізабели — Енріке IV. Через свою нездатність зробити потомство цей правитель отримав прізвисько «Безсилий».

Другий раз король одружився на Жуані Португальській, сестрі короля Альфонса V Африканця, яка також, як говорили, залишилась недоторканою після першої шлюбної ночі, незабаром Жуана взяла собі коханця Бельтрана де ла Куеву. Народжена нею дівчинка, Хуана, сприймалася всіма як плід адюльтеру і отримала прізвисько Бельтранеха на честь свого передбачуваного батька. З другою дружиною король також розлучився.

Ці чинники — безсилля короля Енріке, зради королеви Жуани і сумнівність походження її дочки Хуани зробили питання престолонаслідування актуальним. Знать примусила короля Енріке назвати спадкоємцем свого молодшого брата Альфонсо (Ізабела була середньою дитиною). Король спочатку погодився, припускаючи, що Альфонсо одружиться на його дочці Хуані Бельтранесі, але через деякий час передумав.

Корона Ізабели Кастильської в Королівській капелі у Гранаді

Кортеси, взявши під контроль Альфонсо і проголосивши його спадкоємцем, вступили в боротьбу з королем Енріке (битва при Ольмедо, 1467 рік). Вся Кастилія розділилася на два ворожих табори: північні провінції були за Енріке, південні — за Альфонса. Через рік у віці 14 років Альфонсо помер, і надії бунтівних дворян зосередилися на Ізабелі. Але вона відкинула їх загравання, залишаючись лояльною до брата, і він офіційно проголосив її спадкоємицею престолу.

Нарешті в 1468 році поблизу Биків Гісандо було підписано договір, в силу якого спадкоємицею престолу (принцесою Астурійською) визнавалася Ізабела, причому король зобов'язувався не примушувати її до небажаного для неї шлюбу, а вона зобов'язувалася не виходити заміж без згоди брата. Король вже офіційно знехтував своєю передбачуваною дочкою Хуаною Бельтранехою, яку, в свою чергу, в 1475 році її дядько португальський король Альфонс V взяв у дружини з метою закріплення своїх домагань на Кастилію. Але цей шлюб був анульований папою римським Сікстом IV через близьке споріднення. Енріке IV намагався видати свою сестру Ізабелу заміж, пропонуючи їй кілька кандидатів, але вона відкинула його варіанти, обравши Фердинанда, принца Арагонського.

Шлюб з Фердинандом[ред.ред. код]

Весілльний портрет Ізабели та її чоловіка Фердинанда

Ініціатива вінчання виходила від архієпископа Толедського Альфонсо Каррільо де Акунья. Шлюб з 17-річним Фердинандом був укладений 19 жовтня 1469 року приблизно в Вальядоліді, хоча є версія, що він був укладений у Алькасарі Сеговії. Одруження було таємним, король Енріке не дав на нього свого дозволу. Свита нареченого прибула в Кастилію, замаскувавшись купцями. Крім того, так як наречений і наречена були троюрідними братом і сестрою, потрібен дозвіл від папи. Необхідний документ був сфабрикований, а дозвіл було отримано заднім числом.

Фердинанд, спадкоємець трону Арагона, в силу шлюбного договору зобов'язувався жити в Кастилії, дотримуватися законів країни і нічого не робити без згоди Ізабели, стаючи, таким чином, принцом-консортом при майбутній королеві.

Енріке оголосив сестру позбавленої престолу. Але прихильники Ізабели піднялися на захист її прав, і протистояння відновилося. В ході цього Енріке помер, і кортеси у 1476 році Ізабелу визнали королевою.

Династична унія Кастилії і Арагона[ред.ред. код]

Докладніше: Католицькі королі
Ф. Гальєго, «Мадонна Католицьких монархів» зображує Фердинанда і Ізабелу з дітьми, майбутніми перед Богоматір'ю

Кортесами при цьому було визначено, що управління державою повинно належати виключно Ізабелі, що участь у ньому Фердинанд може лише як її уповноважений, що акти про призначення на посаду та виголошення судових вироків мають здійснюватися від імені подружжя, що їхні імена повинні карбувати на монетах, але скарбниця і військо Кастилії і Леона повинні знаходитися у винятковому розпорядженні Ізабели.

Тим не менш, обидва королівства продовжували зберігати автономію — їх інститути влади, а також інші соціальні та економічні структури були повністю роздільними, в Кастилії і Арагоні навіть говорили на різних мовах.

Боротьба з Португалією[ред.ред. код]

Насамперед вони придушили тривалі громадянські міжусобиці через престолонаслідування, які ускладнювалися вторгненням в Кастилію португальського короля Альфонса V, підтримував права своєї племінниці і разом з тим, нареченої — Хуани Бельтранехи. Ця боротьба тривала до жовтня 1479 року. Отримавши поразку при Торо Альфонс V примушений був укласти мир і відмовитися від домагань на Кастильский престол.

Протягом свого майже 30-річного царювання, багатого подіями, Ізабела зуміла підняти королівську владу Кастилії до небувалої висоти. Самоуправство кастильських грандів і незалежність міст були сильно обмежені введенням Германдади; кортеси все більше втрачали свою самостійність і підпорядковувалися королівському абсолютизму. Ту ж долю випробували і 3 духовно-лицарські ордена Кастилії (сантиагський, калатравський і алькантарський), після того, як Ізабела зробила свого чоловіка їх великим магістром. В релігійних справах Ізабела прагнула обмежити залежність кастільської церкви від римської курії і ще більше підпорядкувати їй королівський авторитет.

1492 рік[ред.ред. код]

1492 рік був епохальним для правління Ізабели, в ньому відбулось кілька найбільших подій[1]: взяття Гранади, що означало кінець Реконкісти, заступництво Колумба і відкриття ним Америки, а також вигнання євреїв і маврів з Іспанії.

Смерть[ред.ред. код]

В останні роки життя Ізабела перетворилася з легендарної героїні на меланхолічну затвірницю. Вона стала повільною і похмурою. Із чотирьох її дочок старша померла, молодша була далеко в Англії, третя — в Португалії, другій, Хуані, найкрасивішій й одухотвореній, незабаром судилося зійти з розуму.

Ізабела померла в 1504 році, залишивши спадкоємицею всіх своїх володінь дочку Хуану, вже в той час підозрювану у неврівноваженості. Тому в заповіті були визначені спеціальні умови.

Похована в Королівській капелі в Гранаді.

Характер і зовнішність Ізабели[ред.ред. код]

Портрет королеви Ізабели Кастільської в літньому віці

Ізабела була відома красою, розумом, енергією, непохитним характером, відрізнялася завзятістю, богобоязненностью і самовпевненістю. Вона проводила час у походах, де, сидячи на коні, сама нерідко командувала загонами, то в кабінеті, де разом зі своїми секретарями займалася читанням і складанням державних паперів.

У зовнішності королеви особливо виділялися зеленувато-блакитні очі, характерні для династії Трастамара. Колір обличчя був ніжним, волосся золотистими, зріст — невисокий, а статура не особливо витончена. Тим не менш відзначали, що у вигляді її було вроджене благородство і гідність.

Так як своє дитинство вона провела далеко від двору і її не розглядали як спадкоємицю, освіта її була досить слабкою. Її навчали читанню, письму і гарним манерам. Вишивання залишилося її улюбленим заняттям і відпочинком від державних справ. Багато прогалин у своїй освіті їй згодом довелося надолужувати.

Сім'я[ред.ред. код]

Королева народила всього десять дітей (п'ять доньок, п'ять синів). Досягло повноліття лише п'ятеро, серед яких чотири доньки (Ізабела, Хуана, Марія, Катерина) та син Хуан.

  1. Ізабела (2 жовтня 1470 — 24 серпня 1498)— першим шлюбом за інфантом Альфонсо Португальським, другим за його дядьком Мануелем I Португальським.
  2. Син (31 травня 1475)— народився мертвим.
  3. Хуан (30 червня 1478 — 4 жовтня 1497)— одружений на Маргариті Австрійській.
  4. Хуана (6 листопада 1479 — 12 червня 1555)— королева Кастилії, одружена з Філіпом Красивим (братом Маргарити Австрійської, це були подвійні шлюби).
  5. Син (1480)— прожив декілька годин.
  6. Син (1481)— прожив декiлька годин.
  7. Марія (29 червня 1482 — 7 березня 1517) — після смерті сестри Ізабели стала наступною дружиною Мануеля I Португальського.
  8. Донька (29 червня 1482)— сестра-близнюк Марії, померла при народженні.
  9. Катерина (16 грудня 1485 — 7 січня 1536) — дружина Артура, принца Уельського, потім його брата — Генріха VIII Тюдора.
  10. Педро Арагонський (1488—1490)— прожив два роки.

У культурі[ред.ред. код]

У художній літературі

Примітки[ред.ред. код]

  1. П. Вілар. Історія Іспанії, М., 2006, с. 43

Джерела[ред.ред. код]

  • Перес, Жозеф. Изабела Католичка. Образец для христианского мира? М., Евразия, 2012. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ізабела I (королева Кастилії)