Ізолятор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізолятор ЛЕП.

Ізолятор (рос. изолятор, англ. insulator, нім. Isolator m) —

  • Ізолятор (виріб) з фарфору, пластмас для кріплення проводів, шин та частин приладів, які знаходяться під електричною напругою. Розрізняють: лінійні — для кріплення проводів до опор ЛЕП; стаціонарні — для монтажу струмопровідних частин у розподільчих установках (РУ); апаратні — для кріплення і розділення деталей в електричних апаратах та машинах.
  • Ізолятор (Опора для монтажу НВЧ-конструкцій). Металевий відрізок короткозамкнутої на одному кінці 2-провідної або коаксіальної лінії довжиною ¼ довжини робочої радіохвилі. Має дуже великий електричний опір на другому кінці лінії. Використовується як опора НВЧ-конструкцій або як штучний зазор (обрив) на лінії.
  • Ізолятор (Камера попереднього утримання затриманих).
  • Ізолятор (Спеціальна палата, бокс) — Використовується для карантину та лікування хворих на висококонтагіозні захворювання. Має герметичні двері, або має окремий вхід з вулиці, окремий санвузол, витяжну вентиляцію.

Література[ред.ред. код]