Ізолятор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ізолятор ЛЕП.

Ізоля́тор (від нім. Isolator) — слово, що Має такі значення:

  • Ізолятор — діелектрик, що погано проводить електричний струм, тепло тощо.
  • Ізолятор — порцеляновий, пластмасовий виріб для кріплення проводів, шин та частин приладів, які знаходяться під електричною напругою. Розрізняють: лінійні — для кріплення проводів до опор ЛЕП; стаціонарні — для монтажу струмопровідних частин у розподільчих установках (РУ); апаратні — для кріплення і розділення деталей в електричних апаратах та машинах.
  • Ізолятор — металевий відрізок короткозамкнутої на одному кінці 2-провідної або коаксіальної лінії довжиною ¼ довжини робочої радіохвилі. Має дуже великий електричний опір на другому кінці лінії. Використовується як опора НВЧ-конструкцій або як штучний зазор (обрив) на лінії.
  • Ізолятор — камера попереднього утримання затриманих:
  • Ізолятор — спеціальна палата, бокс, що використовується для карантину та лікування хворих на висококонтагіозні захворювання. Має герметичні двері, або має окремий вхід з вулиці, окремий санвузол, витяжну вентиляцію.

Література[ред.ред. код]