Ізоляціонізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ізоляціонізм — напрям в офіційній зовнішній політиці, в основу якого покладено ідею незалученості у справах за межами певної держави, та метою якого є досягнення усіх нагальних цілей розвитку держави виключно силами цієї держави, без залучення економічного чи політичного співробітництва з іноземними державами або наддержавними структурами.

Приклади політичного ізоляціонізму[ред.ред. код]

  • Японія — політика «Сакоку», XVII-XIX ст.
  • Зовнішня політика США (1920-1930-х років), суть якої згідно Доктрині Монро полягала у невтручанні США в міжнародні справи, економія на зовнішній політиці, внутрішній економічний протекціонізм.
  • Односторонній ізоляціонізм сталінського режиму в СРСР (зовнішня експансія та втручання в справи інших країн, але закритість та недоторканість ззовні режиму диктатури КПРС)
  • Політика періоду правління Мао Дзедуна в КНР
  • Албанія часів диктатури Енвера Ходжи
  • Режим сім'ї Кімів в КНДР — опора на «вчення чучхе»
  • Путінізм (так само як і в СРСР - зовнішня військова експансія, зсередини «обложена фортеця»)

Див. також[ред.ред. код]


Політика Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.