Ізотов Микита Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Никита Алексеевич Изотов
Народився 27 січня (9 лютого) 1902[1]
Помер 14 січня 1951(1951-01-14)[1] (48 років)
Єнакієве, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство (підданство) Romanov Flag.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923).svg СРСР
Діяльність шахтар
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Орден Леніна Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора
Пам'ятник Микиті Ізотову в Горлівці

Микита Олексійович Ізотов, рідко Никифор Олександрович Ізотов (27 січня 1902 — 14 січня 1951, Єнакієве) — український шахтар, передовик, зачинатель ізотовського руху.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 9 лютого (27 січня) 1902 року в селі Мала Драгунка (нині село Орловської області РФ) в селянській родині. Від 1914 року мешкав у місті Горлівка на Донбасі. Від 12 років почав працювати на брикетній фабриці. З 1922 року працював вибійником на шахті № 1 «Кочегарка».

1932 року застосував пневматичний відбійний молоток, виступив з ініціативою передачі досвіду молодим робітникам. 1933 року організував на шахті ділянку-школу («ізотовську школу») підвищення кваліфікації молодих вибійників шляхом виробітку інструктажу на робочому місці. У вересні 1935 році підтримав почин О. Стаханова і видобув за 6 годин 240 т вугілля (понад 30 змінних норм).

У лютому 1936 року встановив світовий рекорд — 607 т вугілля за 6-годинну зміну. Впродовж 1935–1937 років навчався у Промисловій академії.

З 1937 року на керівній роботі у вугільній промисловості — керівник тресту «Орджонікідзевугілля» в м. Єнакієве.

Помер 14 січня 1951 у місті Єнакієве, Донецька область.

Автор книги «Моє життя. Моя робота» (Харків, 1934)

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]