Ізотопи менделєвію

Менделєвій (Md) є синтезованим елементом, отож стандартні атомні маси не можуть бути подані. Як і будь-який штучний елемент, він не має жодного стабільного ізотопа. Першим синтезованим ізотопом був ²⁵⁶Md (також був першим ізотопом серед усіх елементів коли за один раз отримано один атом) у 1955 році. Відомі 16 радіонуклідів, атомні маси яких перебувають в діапазоні від ²⁴⁵Md до ²⁶⁰Md, а також 5 ізомерів ядер. Найбільш довгоживучим ізотопом є ²⁵⁸Md, який має період напіврозпаду 51.3 доби, а найдовшу тривалість життя серед ізомерів має ^258mMd з періодом напіврозпаду 58.0 хвилини.

Таблиця[ред. | ред. код]

Символ ізотопу	Z(p)	N(n)	Маса ізотопу (u)	Період напіврозпаду	Типи розпаду^[1]^{[n 1]}	Дочірні ізотопи	Спін і парність ядра
Символ ізотопу	Енергія збудження			Період напіврозпаду	Типи розпаду^[1]^{[n 1]}	Дочірні ізотопи	Спін і парність ядра
²⁴⁵Md	101	144	245.08081(33)#	0.90(25) мс	СП	(різні)	(1/2−)#
²⁴⁵Md	101	144	245.08081(33)#	0.90(25) мс	α (рідко)	²⁴¹Es	(1/2−)#
^245mMd	200(100)# кеВ			400(200) мс [0.35(+23−16) с]	α	²⁴¹Es	(7/2+)
^245mMd	200(100)# кеВ			400(200) мс [0.35(+23−16) с]	β⁺ (рідко)	²⁴⁵Fm	(7/2+)
²⁴⁶Md	101	145	246.08171(28)#	1.0(4) с	α	²⁴²Es
²⁴⁶Md	101	145	246.08171(28)#	1.0(4) с	β⁺ (рідко)	²⁴⁶Fm
²⁴⁷Md	101	146	247.08152(22)#	1.12(22) с	СП	(різні)	1/2−#
²⁴⁷Md	101	146	247.08152(22)#	1.12(22) с	α (рідко)	²⁴³Es	1/2−#
^247mMd				~0.2 с	α (99.99%)	²⁴³Es
^247mMd				~0.2 с	СП (10⁻⁴%)	(різні)
²⁴⁸Md	101	147	248.08282(26)#	7(3) с	β⁺ (80%)	²⁴⁸Fm
					α (20%)	²⁴⁴Es
					β⁺, СП (.05%)	(різні)
²⁴⁹Md	101	148	249.08291(22)#	24(4) с	α (60%)	²⁴⁵Es	(7/2−)
²⁴⁹Md	101	148	249.08291(22)#	24(4) с	β⁺ (40%)	²⁴⁹Fm	(7/2−)
^249mMd	100(100)# кеВ			1.9(9) с			(1/2−)
²⁵⁰Md	101	149	250.08442(32)#	52(6) с	β⁺ (93%)	²⁵⁰Fm
					α (7%)	²⁴⁶Es
					β⁺, СП (.02%)	(різні)
²⁵¹Md	101	150	251.084774(20)	4.0(5) хв	β⁺ (90%)	²⁵¹Fm	7/2−#
²⁵¹Md	101	150	251.084774(20)	4.0(5) хв	α (10%)	²⁴⁷Es	7/2−#
²⁵²Md	101	151	252.08643(14)#	2.3(8) хв	β⁺ (50%)	²⁵²Fm
²⁵²Md	101	151	252.08643(14)#	2.3(8) хв	α (50%)	²⁴⁸Es
²⁵³Md	101	152	253.08714(3)#	12(8) хв [6(+12−3) хв]	β⁺	²⁵³Fm	7/2−#
²⁵³Md	101	152	253.08714(3)#	12(8) хв [6(+12−3) хв]	α	²⁴⁹Es	7/2−#
²⁵⁴Md	101	153	254.08959(11)#	10(3) хв	β⁺	²⁵⁴Fm	(0−)
²⁵⁴Md	101	153	254.08959(11)#	10(3) хв	α (рідко)	²⁵⁰Es	(0−)
^254mMd	50(100)# кеВ			28(8) хв	β⁺	²⁵⁴Fm	(3−)
^254mMd	50(100)# кеВ			28(8) хв	α (рідко)	²⁵⁰Es	(3−)
²⁵⁵Md	101	154	255.091084(7)	27(2) хв	β⁺ (92%)	²⁵⁵Fm	(7/2−)
					α (8%)	²⁵¹Es
					СП (.15%)	(різні)
²⁵⁶Md	101	155	256.09389(13)#	77(2) хв	β⁺ (89%)	²⁵⁶Fm	(1−)
²⁵⁶Md	101	155	256.09389(13)#	77(2) хв	α (11%)	²⁵²Es	(1−)
²⁵⁷Md	101	156	257.0955424(29)	5.52(5) год	ЗЕ (84.8%)	²⁵⁷Fm	(7/2−)
					α (15.2%)	²⁵³Es
					СП (1%)	(різні)
²⁵⁸Md	101	157	258.098431(5)	51.5(3) доби	α (99.99%)	²⁵⁴Es	(8−)#
					β⁻ (.0015%)	²⁵⁸No
					β⁺ (.0015%)	²⁵⁸Fm
^258mMd	0(200)# кеВ			57.0(9) хв	ЗЕ (70%)	²⁵⁸Fm	1−#
					СП (20%)	(різні)
					β⁻ (10%)	²⁵⁸No
					α (1.2%)	²⁵⁴Es
²⁵⁹Md^{[n 2]}	101	158	259.10051(22)#	1.60(6) год	СП (98.7%)	(різні)	7/2−#
²⁵⁹Md^{[n 2]}	101	158	259.10051(22)#	1.60(6) год	α (1.3%)	²⁵⁵Es	7/2−#
²⁶⁰Md	101	159	260.10365(34)#	27.8(8) доби	СП (85%)	(різні)
					α (5%)	²⁵⁶Es
					ЗЕ (5%)	²⁶⁰Fm
					β⁻ (3.5%)	²⁶⁰No

↑ Скорочення:
ЗЕ: Захоплення електрону
ІП: Ізомерний перехід
СП: Спонтанний поділ
↑ Напряму не синтезований, а знайдений у продуктах поділу ²⁵⁹No

Нотатки[ред. | ред. код]

Оцінки позначені # отримані не з чисто експериментальних даних, але частково з загальних тенденцій. Спіни зі слабким оцінковим обґрунтуванням взяті в дужки.
Невизначеності подано в скороченій формі в дужках після відповідних останніх цифр. Невизначеність позначає одне стандартне відхилення за винятком ізотопного складу і атомної маси від IUPAC, яка використовує розширені невизначеності.

Хронологія відкриття ізотопів[ред. | ред. код]

Ізотоп	Відкритий	Реакція
²⁴⁵Md	1996	²⁰⁹Bi(⁴⁰Ar,4n)
²⁴⁶Md	1996	²⁰⁹Bi(⁴⁰Ar,3n)
²⁴⁷Md	1981	²⁰⁹Bi(⁴⁰Ar,2n)
²⁴⁸Md	1973	²⁴¹Am(¹²C,5n)
²⁴⁹Md	1973	²⁴¹Am(¹²C,4n)
²⁵⁰Md	1973	²⁴³Am(¹²C,5n), ²⁴³Am(¹³C,6n)
²⁵¹Md	1973	²⁴³Am(¹²C,4n), ²⁴³Am(¹³C,5n)
²⁵²Md	1973	²⁴³Am(¹³C,4n)
²⁵³Md	1992	²⁴³Am(¹³C,3n)
²⁵⁴Md	1970	²⁵³Es(α,3n)
²⁵⁵Md	1958	²⁵³Es(α,2n)
²⁵⁶Md	1955	²⁵³Es(α,n)
²⁵⁷Md	1964	²⁵²Cf(¹¹B,α2n)
²⁵⁸Md	1970	²⁵⁵Es(α,n)
²⁵⁹Md	1982	²⁴⁸Cm(¹⁸O,α3n)^[2]
²⁶⁰Md	1989	²⁵⁴Es+¹⁸O, ²²Ne — transfer

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Universal Nuclide Chart. nucleonica. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 4 січня 2016.
↑ див. нобелій

Посилання[ред. | ред. код]

Маси ізотопів взяті з:
- M. Wang; G. Audi; A. H. Wapstra; F. G. Kondev; M. MacCormick; X. Xu та ін. (2012). The AME2012 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs and references (PDF). Chinese Physics C,. 36 (12): 1603–2014. Bibcode:2012ChPhC..36....3M. doi:10.1088/1674-1137/36/12/003. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2013. Процитовано 4 січня 2016.
- G. Audi; A. H. Wapstra; C. Thibault; J. Blachot; O. Bersillon (2003). The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties (PDF). Nuclear Physics A. 729: 3—128. Bibcode:2003NuPhA.729....3A. doi:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2008. Процитовано 4 січня 2016.
Кількісні співвідношення ізотопів і стандартні атомні маси взяті з:
- J. R. de Laeter; J. K. Böhlke; P. De Bièvre; H. Hidaka; H. S. Peiser; K. J. R. Rosman; P. D. P. Taylor (2003). Atomic weights of the елементs. Review 2000 (IUPAC Technical Report). Pure and Applied Chemistry. 75 (6): 683—800. doi:10.1351/pac200375060683. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 4 січня 2016.
- M. E. Wieser (2006). Atomic weights of the елементs 2005 (IUPAC Technical Report). Pure and Applied Chemistry. 78 (11): 2051—2066. doi:10.1351/pac200678112051. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 4 січня 2016. Загальний огляд.
Період напіврозпаду, спін, і дані ізомерів взяті з: See editing notes on this article's talk page.
- G. Audi; A. H. Wapstra; C. Thibault; J. Blachot; O. Bersillon (2003). The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties (PDF). Nuclear Physics A. 729: 3—128. Bibcode:2003NuPhA.729....3A. doi:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2008. Процитовано 4 січня 2016.
- National Nuclear Data Center. NuDat 2.1 database. Brookhaven National Laboratory. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано September 2005.
- N. E. Holden (2004). Table of the Ізотопи. У D. R. Lide (ред.). CRC Handbook of Chemistry and Physics (вид. 85th). CRC Press. Section 11. ISBN 978-0-8493-0485-9.
- M. Thoennessen (2012). Discovery of Ізотопи of Elements with Z≥100. National Superconducting Cyclotron Laboratory and Department of Physics and Astronomy, Michigan State University, East Lansing, MI 48824, USA. Процитовано July 2012.