Ізюмська лука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука»
 
Категорія МСОПV (Охоронюваний ландшафт)
Ізюм 10.JPG
49°15′ пн. ш. 37°00′ сх. д. / 49.250° пн. ш. 37.000° сх. д. / 49.250; 37.000Координати: 49°15′ пн. ш. 37°00′ сх. д. / 49.250° пн. ш. 37.000° сх. д. / 49.250; 37.000
Розташування: Ізюмський район, Балаклійський район, Харківська область, Україна Україна
Площа: 5 002 га
Заснований: 2003
Керівна
організація:
Ізюмський держлісгосп
Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука». Карта розташування: Харківська область
Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука»
Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука»

CMNS: Ізюмська лука на Вікісховищі

Ізю́мська лу́ка — природний комплекс на території Ізюмського і Балаклійського районів Харківської області, на якому розташований однойменний регіональний ландшафтний парк, один з об'єктів природно-заповідного фонду України.

Історія[ред. | ред. код]

На унікальність природного комплексу Ізюмської Луки науковці звертали увагу ще з 20-х років 20 століття. Завдяки їх зусиллям, у 1937 році ця територія отримала статус заповідника місцевого значення під назвою «Чернеччина». Він мав площу близько 22 000 га. Але у 1951 році заповідник було ліквідовано.

Нові об'єкти природно-заповідного фонду з'явились на цій території у 1984 році: Ізюмська дача, Красношахтарська, Пісківська, Петрівський дуб-велетень але їх загальна площа становила лише 102,1 га.

1990 Постановою Верховної Ради УРСР було заплановано створення тут заказника до 2000 року загальною площею 25 676 га, однак через розвал СРСР це не було реалізовано.

Нарешті 2003 року регіональний ландшафтний парк «Ізюмська Лука» був створений, але в дуже усіченому вигляді через супротив місцевої влади, що була причетна до вирубки лісів і полювання — замість 26 000 га, що спочатку планувалися, під регіональний ландшафтний парк було виділено лише 2 560 га[1]. У 2005 році рішенням Харківської обласної ради площу парку було збільшено до 5 002 га.

Регіональний ландшафтний парк[ред. | ред. код]

Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська Лука» розташований на території двох районів Ізюмського і Балаклійського Харківської області біля сіл Петрівське, Завгороднє та Протопопівка. Територія ландшафтного парку займає частину двох лісництв: Петрівського та Завгороднівського.

Природа[ред. | ред. код]

Парк розташований у заплаві на піщаній терасі долини річки Сіверський Донець, де представлені різноманітні ландшафти і типи природної рослинності. В деревостанах природного походження наявні окремі дерева сосни, дуба, тополі, що мають великі розміри і вік яких досягає 100—150 років. Присутні цінні фітоценози, що занесені до Зеленої книги України.

Природний комплекс має велику рекреаційну цінність. На території «Ізюмської луки» мешкають представники унікального фауністичного комплексу, який не має аналогів як в Харківській області, так і в цілому в Україні. 4 види хребетних тварин занесені до Європейського Червоного списку, серед них 1 вид ссавців і 3 види птахів. 20 видів тварин занесені до Червоної книги України, серед них 2 види плазунів, 14 видів птахів, 4 види ссавців. 33 види є рідкісними для Харківської області, серед них 3 види земноводних, 5 видів плазунів, 24 види птахів.

Загалом 14 представників флори і фауни ландшафтного парку і прилеглої до нього території Ізюмської луки входять до Європейського Червоного списку, 39 — до Червоної книги України, 72 — до Червоних списків Харківської області.

Ізюмська лука є також унікальним за мікорізноманіттям лісовим масивом не тільки в Україні а й на Європейському рівні. Тут знайдено 209 видів афілофороїдних грибів, 14 з яких є першими зареєстрованими на території України, а 4 види вперше відмічені у Східній Європі.

Проблема охоронного статусу[ред. | ред. код]

Зважаючи на видове багатство Ізюмської луки та велику кількість раритетних видів, яка є порівняною або й перевершує такі природоохоронні території як Український степовий заповідник і Національний природний парк «Святі Гори», та на той факт, що з унікального природоохоронного комплексу охороняється лише незначна частина та й то на регіональному рівні, науковці наполягають на реорганізації існуючого регіонального ландшафтного парку «Ізюмська лука» площею 5 002 га у національний парк площею 26 000 га із включенням до нього заплавних лісів, що межують з піщаною терасою.

Стан охорони біорізноманіття[ред. | ред. код]

У парку є дві діючі мисливські вишки мисливського товариства «Гай». Перша мисливська вишка (дерев'яна) знаходиться в кв. 626 Завгороднівського лісництва Ізюмського лісгоспу, а друга (кам'яна) — у кв. 619 Завгороднівського лісництва Ізюмського лісгоспу та живоловушки на кабанів[2]. Згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України», полювання в регіональних ландшафтних парках заборонене[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щодо потурання службовими особами Ізюмського району Харківської області незаконному полюванню (Відкрите звернення Екологічної групи «Печеніги»)
  2. Перевірка регіонального ландшафтного парку «Ізюмська лука» https://www.facebook.com/kekz.ua
  3. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»

Література[ред. | ред. код]

  • Лісовому масиву «Ізюмська лука» — статус національного природного парку! : збірка матеріалів / Уклад. Тетяна Андріївна Атемасова ; Вступ. слово Віктор Андрійович Ющенко; Українське товариство охорони птахів. Харківське відділення . — Харків: Б.в., 2006 . — 44 с. : іл.
  • Горелова Л. Н., Тверетинова В. В. К характеристике современного состояния изюмских лесов Харьковской области // Вестн. Харьков. ун-та. — 1979.
  • Клімов О. В., Грамма В. М., Улановський М. С., Філатова О. В., Тверетинова В. В., Клімов Д. О., Павлова В. І., Харченко І. М. Наукове обґрунтування необхідності оголошення природного комплексу «Ізюмська лука» територією природно-заповідного фонду. — Харків: Науково-дослідний інститут екологічних проблем, 2000. — 43 с.
  • Клімов О. В., Вовк О. Г., Філатова О. В., Подоба І. М., Надточій Г. С., Клімов Д. О., Павлова В. І., Беседіна Д. В. Проект організації та утримання регіонального ландшафтного парку «Ізюмська лука». — Харків: Науково-дослідний інститут екологічних проблем, 2004. — 104 с.
  • Котов М. И. Новые заповедники на Украине. // Природа. — 1937. — № 8. — С. 105—109.
  • Влащенко А. С. Рукокрылые западной части Изюмской луки — материалы к заповеданию // Научные исследования на территориях природно-заповедного фонда Харьковской области. — Х., 2006. — Вып. 2. — С. 73-82.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]