Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова Pictogram infobox palace.png
Izyum museum.jpg
49°11′44″ пн. ш. 37°16′33″ сх. д. / 49.1956391786027112° пн. ш. 37.27592516903087017° сх. д. / 49.1956391786027112; 37.27592516903087017Координати: 49°11′44″ пн. ш. 37°16′33″ сх. д. / 49.1956391786027112° пн. ш. 37.27592516903087017° сх. д. / 49.1956391786027112; 37.27592516903087017
Тип краєзнавчий
Назва на честь Сібільов Микола Вікентійович
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Ізюм
Харківська область
Адреса 64300 вул. Соборна, 12
Засновник Сібільов Микола Вікентійович
Засновано 14 січня 1920
Відкрито 20 травня 1920
Директор Махортова Ольга Володимирівна
Сайт ikm2002.narod.ru
Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова. Карта розташування: Україна
Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова
Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова (Україна)

CMNS: Ізюмський краєзнавчий музей імені М. В. Сібільова у Вікісховищі

Ізю́мський краєзна́вчий музе́й і́мені М. В. Сібільо́ва — краєзнавчий музей у місті Ізюмі Харківської області. Заклад підпорядковується відділу культури Ізюмської міської ради.[1]

Адреса музею: вулиця Соборна, 12.

Ізюмський краєзнавчий музей з 2009 року носить ім'я свого засновника і першого директора, українського вченого, музейника, археолога і дослідника археологічних пам'яток Слобожанщини, Донеччини та Донщини — Миколи Вікентійовича Сібільова.[1]

Історія музею[ред. | ред. код]

М. В. Сібільов, засновник і перший директор Ізюмського музею

Музей створений 14 січня 1920 року з ініціативи ізюмського краєзнавця та археолога Миколи Сібільова, якого призначили директором і зберігачем музею.[2] 20 травня 1920 року музей відкрився для відвідувачів.[3]

З моменту утворення музейна експозиція складалася з картинної галереї та 3-х відділів: природи, історичного й історико-революційного. Згодом сформований археологічний відділ. До музею потрапили збережені від воєнних дій 1918–1920 років культурні цінності, зокрема частина архіву ізюмського міського врядування; предмети з поміщицьких маєтків: старовинні книги, картини, твори прикладного мистецтва; військові нагороди козаків Ізюмського полку; палеонтологічна та зоологічна колекції Ізюмського реального училища; зібрані земством в Ізюмському повіті корисні копалини.[1][2][3] У музей був переданий портрет громадського діяча XVIII ст., найбільшого землевласника Ізюмського повіту А. О. Самборського пензля австрійського портретиста Й. Б. Лампі.[3] 1921 року фонд музею складали 1039 експонати.[1][2] За 1920 рік з колекціями музею ознайомилися 3815 відвідувачів.[2]

У 1920-х роках музейна експозиція збільшилася завдяки надходженням після проведених на території Ізюмщини археологічних експедицій під керівництвом Олександра Федоровського, Петра Єфименка та Сергія Гамченка.[1] У музеї виставляються приватні археологічні колекції лісничого Ю. В. Богдановича та інженера О. Ф. Запоріна. Музей видає друком низку краєзнавчих збірок. Через 3 роки після відкриття музею професор О. С. Федоровський писав: «Прикладом великої культурної роботи, присвяченої справі краєзнавства, є Ізюмський музей».[2]

1925 року музей отримав статус державного.[1]

Поступово тематика експонатів, що зберігались у музеї, розширювалась і тому були створені три нові музейні відділи: побуту, сільського господарства та місцевої промисловості. 1929 року музейний фонд становив 28122 одиниці зберігання.[1] У 1928 році музей відвідали 39634 особи.[2]

Під час 2-ї світової війни музей втратив більшу частину своєї колекції, а приміщення, де містилась установа, було зруйновано. Після війни влада відвела під музей іншу будову — старовинний житловий будинок.[1]

У 1950-х роках музей отримав нові колекції завдяки проведеним кільком археологічним експедиціям.[1]

Експозиція[ред. | ред. код]

Музейна експозиція розміщується в житловому будинку, побудованому 1818 року.[4]

Постійно діють три демонстраційні зали:[2]

  • Історія краю (XVIII–XIX ст.ст.):
предмети побуту, портрет А. О. Самборського, пейзажі ізюмських художників.
  • Історія краю (XIX–XX ст.ст.):
предмети, що ілюструють життя Ізюмщини за радянських часів, колекція грошових знаків, зброя часів німецько-радянської війни.
  • Етнографічна експозиція народних майстрів:
роботи ізюмських майстрів.

У 2011 році музейні фонди налічували близько 12 тис. одиниць зберігання.[1]

Серед унікальних експонатів музею:[1][2][3]

Картинна галерея містить етюди Сергія Васильківського, картини Митрофана Федорова, Василя Забашти, Івана Плиса та Ф. Коган .[4][3]

У залах музею працюють виставки: «Історія Ізюмщини», «Ізюм — повітове місто», фотовиставка «Ізюм з висоти пташиного польоту».[3]

Разом з Музеєм археології та етнографії Слобідської України та Святогірським історико-архітектурним заповідником проводяться спільні виставки.[3]

У рамках святкування Дня міста на березі Сіверського Дінця проходить фестиваль «Меч Святослава», присвячений подіям XII століття на Ізюмщині.[3]

Музей організовує екскурсії містом Ізюмом, а також надає науково-методичну допомогу навчальним закладам міста.[1]

Директори музею[ред. | ред. код]

  • Махортова Ольга Володимирівна[4] 2006–[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Федоровський О. С. Ізюмський музей // ЧШ. 1923. № 1–3
  • Федоровський О. С. Труды экспедиции для изучения Изюмского края под руководством профессора Федоровского. Изюм, 1923
  • Сібільов М. В. Старовинності Ізюмщини. Ізюм, 1926. Вип. 1–2; 1930. Вип. 4
  • Дєдов В. Вчений-подвижник // Комуніст. 1982, 10 берез.
  • Анапченко Н. С. З історії музейної справи Ізюмщини // Мат. 8-ї Всеукр. наук. конф. «Істор. краєзнавство і культура». Х., 1997.