Волинське намісництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ізяславське намісництво)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волинське намісництво
Novohrad-Volynskyi coat of arms (1796).gif

Герб
Map of Volhynian Namestnichestvo 1796 (small atlas).jpg
Центр Заслав (17931795), Новоград-Волинський (17951796)
Утворена 17931796
Попередники Волинське воєводство, Київське воєводство
Наступники Волинська губернія

Воли́нське намі́сництво (рос. Волынское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 17931796 роках. Адміністративний центр — Заслав (до 1795) і Новоград-Волинський (після 1795). Створене 24 квітня 1793 року як Засла́вське намі́сництво (рос. Изяславкое наместничество) на основі Волинського і частини Київського воєводства. Складалося з 13 повітів. 1795 року перейменоване на Волинське. 23 грудня 1796 року перетворене на Волинську губернію.

Повіти[ред. | ред. код]

  1. Володимирський
  2. Домбровицький повіт
  3. Житомирський повіт
  4. Заславський повіт
  5. Ковельський повіт
  6. Лабунський повіт
  7. Луцький повіт
  8. Новоград-Волинський повіт
  9. Овруцький повіт
  10. Острозький повіт
  11. Рівненський повіт
  12. Радомисльський повіт
  13. Чуднівський повіт

Історія[ред. | ред. код]

Імператорський указ № 17352 «Про заснування Волинської та Подільської губерній, першої з 13, а останньої — з 12 повітів.»

Указом імператриці Катерини ІІ від 13 (24) квітня 1793 року[1] утворено Заславське намісництво (від назви міста Заслав у східній Волині), до якого увійшли території ліквідованих Волинського воєводства і північні частини Київського воєводства. Резиденція генерал-губернатора розташовувалася в містечку Лабунь Заславського повіту.

У межах намісництва було залишено чинність польського законодавства, зокрема Литовського статуту. Ліквідовувалися лише найбільш застарілі середньовічні правові норми, скасовувалася смертна кара. Більшість місцевих чиновників залишалася на державній службі. Вищі щаблі адміністративної влади зайняли російські чиновники.

5 (16) липня 1795 року[2] Заславське намісництво перейменоване на Волинське, адміністративний центр перенесено до міста Звягель, яке з цієї нагоди перейменоване на Новоград-Волинський (тимчасово його адміністративні установи були розташовані у Житомирі).

Царат проводив тут посилену політику русифікації та уніфікації, намагаючись привести новоприєднані землі до цілковитої відповідності з устроєм великоросійських губерній «в усіх галузях життя». Намісник підпорядковувався мінському, волинському і подільському генерал-губернаторові.

У ході впровадження на українських землях імперських структур влади Волинське намісництво, відповідно до указу імператора Павла I від 12 (23) грудня 1796 року[3], ліквідовано. Територію Радомисльського повіту включено до Київської губернії, решту повітів — до новоствореної Волинської губернії.

Генерал-губернатори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Імператорський іменний указ Сенату № 17.112 від 13 квітня 1793 року «Про приєднання до Росії від Польщі деяких Областей, та про заснування з них Губерній: Мінської, Заславської та Брацлавської» // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649-1825 гг. Том 23 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 417—419
    На сторінці 417 23-го тому збірника законів Російської імперії помилково вказана дата 23 квітня, однак на останній сторінці в переліку виявлених помилок сказано «На стран. 417, во 2 столб. строка 36: АпрѢля 23 читай АпрѢля 13», у томі 41 для цього закону також вказано дата 13 квітня.
  2. Імператорський іменний указ Сенату № 17.352 від 5 липня 1795 року «Про заснування Волинської та Подільської Губерній» // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649-1825 гг. Том 23 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 727—728
  3. Імператорський іменний указ Сенату № 17.634 від 12 грудня 1796 року «Про нове розділення Держави на Губернії» // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649-1825 гг. Том 24 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 229—230

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]