Із житія Остапа Вишні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Із життя Остапа Вишні M:
Жанр біографічний, драма
Режисер Ярослав Ланчак
Сценарист Анатолій Журавський[1]
У головних
ролях
Богдан Ступка, Людмила Чиншева, Володимир Олексієнко, Микола Бабенко, Богдан Бенюк, Геннадій Болотов, Володимир Волков, Віктор Демерташ, А. Довгань, М. Євтушенко, О. Єфремов, Ніна Колчина-Бунь, І. Кондратюк, Юрій Крітенко, Людмила Кузьміна, Леся Ланчак та ін.
Оператор Павло Небера, Віктор Політов
Композитор Іван Карабиць
Художник Віталій Волинський; художник по костюмах — Т. Александрова
Звукорежисер М. Глушко
Кінокомпанія Київська кіностудія імені О.Довженка, ТВО «Союзтелефільм»
Тривалість 76 хвилин
Мова українська, російська
Країна СРСР
Рік 1991
IMDb ID 5824332

«Із життя Остапа Вишні» — український художній фільм режисера Ярослава Ланчака про страждання Остапа Вишні у засланні до Сибіру.

Опис[ред.ред. код]

У 1991 році на кіностудії ім. Олександра Довженка було знято фільм «Із житія Остапа Вишні». А за 47 років до цього, в 1944 році, Олександр Довженко вніс ім'я Остапа Вишні в список політичних ув'язнених, про амністію яких він просив Сталіна.

Фільм розповідає про історію кохання, гідну декабристів. Історію молодого українського письменника-сатирика Павла Михайловича Губенка та актриси Варвари Олексіївни Маслюченко.

У 1933 році відомий письменник-фейлетоніст Остап Вишня, подібно до багатьох людей свого часу, був заарештований за безпідставним звинуваченням і засуджений на 10 років таборів. Дружина Остапа, Варвара, пише дружині Максима Горького і домагається права жити поруч з чоловіком.

Перший рік життя близько табору на Кольському півострові подружжя живе від побачення до побачення, але потім Вишню переводять в інше місце, де заборонено навіть листування. Судячи з фільму — так проходять п'ять років. Варвару з донькою виселяють з Архангельська, вони переїжджають в Рязанську область.

Остап поневіряється по таборах, не раз опиняючись на межі життя і смерті, але знайомиться з чудовими людьми. Саме в цей час він пише у щоденниках: «Якби не зустрінуті прекрасні люди, чудові лікарі, — мене б і не було вже на світі».

У 1955 році Остапа Вишню реабілітували, а в 1956 році він помер у Києві від серцевого нападу.

У фільм включені унікальні кадри документальної зйомки прощання киян з улюбленим письменником.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]