Ікавиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта сербохорватських діалетів. Територію поширення ікавиця позначено червоним.

І́кавиця або і́кавська вимова (хорв. ikavski govor; серб. икавски изговор, икавица, ikavski izgovor, ikavica) — один із двох стандартних типів вимови сербохорватської мови. Притаманний головно діалектам, поширеним в центральній Далмації, які зараховують до хорватської мови (у мовному розумінні це південночакавський та південнозахідний істрійський діалекти чакавського наріччя),[1] а також на півночі Воєводини, який зараховують до сербської мови (у мовному розумінні це діалекти північної частини штокавського ареалу).[2] На відміну від екавиці та ієкавиці, ця вимова вважається діалектною і не має офіційного статусу в жодній мовній нормі сербохорватської. Визначальною рисою є вимова i на місці праслов'янського , що притаманно також українській мові.

Приклад[ред. | ред. код]

Українська Екавиця Ієкавиця Ікавиця
вітер vetar vjetar vitar
молоко mleko mlijeko mliko
хотіти hteti htjeti htiti
стріла strela strijela strila
Але:
стрілка (невелика стріла) strelica strilica

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кречмер А. Г., Невекловский Г. Сербохорватский язык (сербский, хорватский, боснийский языки) // Языки мира. Славянские языки. — М.: Academia, 2005. — 62 с. — ISBN 5-87444-216-2.
  2. Lisac J. Čakavsko narječje // Hrvatska dijalektologija 2. — Zagreb: Golden marketing — Tehnička knjiga, 2009. — 191 p. — ISBN 978-953-212-169-8.