Іксодові кліщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іксодові кліщі
Ixodes ricinus
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Підклас: Кліщі (Acari)
Надряд: Паразитоформні кліщі (Parasitiformes)
Ряд: Ixodida
Родина: Іксодові кліщі (Ixodidae)
C. L. Koch, 1844
Роди
Дивитись текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Ixodidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ixodidae
EOL logo.svg EOL: 219
ITIS logo.svg ITIS: 82766
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6939
Fossilworks: 308556

Іксодові кліщі (Ixodidae) — родина паразитоморфних кліщів ряду Ixodida.

Опис[ред.ред. код]

Порівняння розмірів голодного кліща та кліща після живлення

Всі іксодові кліщі є тимчасовими кровосисущими ектопаразитами людини і тварин. Тимчасовий господар, на якому вони харчуються, називається господарем. Це досить великі кліщі (їх розмір до 2 см залежно від ступеня насичення). Характерною особливістю цих кліщів є те, що покриви тіла і травна система самиці сильно розтяжні. Це дозволяє їм харчуватися рідко (іноді раз в житті), але багато. Ротовий апарат пристосований для проколювання шкіри і висмоктування крові. Хоботок має гіпостом: довгий сплощений виріст, на якому розташовані гострі, спрямовані до заду зубці. Хеліцери зазубрені з бічних сторін. З їх допомогою на шкірі хазяїна утворюється ранка, в яку занурюється гіпостом. При укусі в ранку вводиться слина, яка застигає навколо хоботка. Так кліщ може щільно прикріплятися до тіла господаря і мешкати на ньому довгий час (іноді до 1 місяця).

У самиці хітиновий щиток покриває не більше половини поверхні тіла, тому вони можуть поглинати значну кількість крові. Самці ж покриті нерозтяжним хітиновим щитком повністю.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Іксодові кліщі мають значну плодовитість, яка протистоїть їх масовій загибелі в період голодування і відсутності господаря. Після харчування самиця відкладає в землю (нори дрібних гризунів, тріщини ґрунту, лісову підстилку) до 20 000 яєць. Але до статевозрілого стану з них доживає лише невелике число. З яйця вилуплюється личинка, яка харчується зазвичай одноразово на дрібних ссавцях (гризунах, комахоїдних). Потім сита личинка падає на землю, линяє і перетворюється в німфу . Вона крупніше попередньої стадії і харчується на зайцях, білках, щурах. Після линьки вона перетворюється в статевозрілу особину — імаго. Дорослий кліщ смокче кров великих домашніх і диких ссавців (лисиць, вовків, собак) і людини.

Найчастіше кліщ під час розвитку змінює трьох господарів, на кожному з яких він харчується тільки один раз.

Багато іксодових кліщів пасивно підстерігають своїх господарів, але в таких місцях, де зустріч максимально імовірна: на кінцях гілочок на висоті до 1 м по стежинках, де пересуваються тварини. Однак деякі види здатні здійснювати активні пошукові рухи.

Багато іксодових кліщів є переносниками збудників небезпечних захворювань людини і тварин. Серед цих захворювань найбільш відомі кліщовий весняно-літній енцефаліт (це вірусне захворювання). Віруси розмножуються в організмі кліща та накопичуються в слинних залозах і яєчниках. При укусі віруси потрапляють в ранку (відбувається трансмісивна передача вірусу). При відкладанні яєць віруси передаються наступним поколінням кліщів (трансовариальная передача — через яйця).

Серед іксодових кліщів як переносників і природних резервуарів захворювань мають значення такі види: кліщ тайговий (Ixodes persulcatus), кліщ собачий (Ixodes ricinus), кліщі роду Dermatocenter (пасовищний кліщ) і Hyalomma.

Класифікація[ред.ред. код]

Родина містить 702 види у 14 родах,[1]:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Alberto A. Guglielmone, Richard G. Robbing, Dmitry A. Apanaskevich, Trevor N. Petney, Agustín Estrada-Peña, Ivan G. Horak, Renfu Shao & Stephen C. Barker (2010). The Argasidae, Ixodidae and Nuttalliellidae (Acari: Ixodida) of the world: a list of valid species names (PDF). Zootaxa 2528. с. 1–28.