Іларіон (Алфеєв)
Іларіон Алфеєв | |
---|---|
рос. Григорий Валерьевич Дашевский | |
митрополит Іларіон | |
Основні відомості | |
Народження |
24 липня 1966 (53 роки) Москва |
Країна: |
![]() ![]() |
Альма-матер: | Московська консерваторія Чайковського, Московська духовна семінарія, Московська духовна академія, Оксфордський університет |
Заклад: | Університет Фрібура |
Конфесія: | РПЦ МП |
Праці й досягнення | |
Рід діяльності: | композитор, клірик |
Основні інтереси: | теологія |
Звання: | професор, почесний доктор |
Ступінь: | доктор богослов'я |
Титул: | митрополит |
Нагороди: | |
Сайт: | hilarion.ru |
Іларіон у Вікісховищі? | |
![]() |
Митрополит Іларіо́н, Григорій Валерійович Алфеєв (рос. Григорий Валерьевич Дашевский, Григо́рий Вале́риевич Алфе́ев, митрополи́т Иларио́н; *24 липня 1966, Москва) — єпископ Російської Православної Церкви; з 7 травня 2003 року єпископ Віденський і Австрійський, представник Московського Патріархату при європейських міжнародних організаціях у Брюсселі. З 31 березня 2009 року єпископ Волоколамський, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату (з 1 лютого 2010 року — митрополит). Богослов, патролог, церковний історик, композитор. Автор монографій, присвячених життю та вченням отців Церкви, перекладів з грецької та сирійської мов, праць з Догматичне богослов'я, численних публікацій в періодичній пресі. Автор музичних творів камерного та ораторіального жанру.
Його батько — Валерій Григорович Дашевський, мати — Валерія Анатоліївна Алфеєва.
2018 року виступав проти надання автокефалії УПЦ в Україні і заявив, що «на УПЦ МП нападають … демони для того, щоб відторгнути її від церковної єдності»[1].
Критика[ред. | ред. код]
У вересні 2019 його розкритикував митрополит Нігерійський Олександр (Янніріс) :"Нехай ліпше… російський архієрей усвідомить, що в нього немає взагалі жодного права шельмувати, виправляти, роздавати поради, а ще ж «погрожувати» ескалацією кризи архієреям інших (географічних) широт. Одне слово, що заманулося сказати …поетові?? Що буде перервано спілкування з тією Церквою, яка, бачте, посміла розійтися з поглядом Російської Церкви у питанні України??? А чи не уникає з її уваги той факт, що будь-яка така дія виявиться бумерангом для Російської Церкви, ба більше, що цими діями вона ще й сама опиниться у цілковитій ізоляції. Нехай буде відомо преосвященнішому братові, що Африка, Олександрійський Патріархат не стане і ми ніколи не дозволимо йому стати протекторатом Російської Церкви. І нехай буде відомо братові, що ні Блаженніший, ні архієреї Трону не стануть підданими у васальній залежності….«Ти завдав нам рани, ти і вилікуй її, Волоколамський митрополите!…Вимагаємо негайного публічного вибачення з Вашого боку перед нашим Предстоятелем і його синодом за цю Вашу недоречність. Іншого вибору у Вас немає…"[2].
"Ця сама недоречність (безглуздя) преосвященнішого Іларіона повинна подіяти на багатьох із нас як пробудження, не лише за нашу позицію в питанні з українською автокефалією, але й для того, щоб ми постійно протидіяли дедалі загрозливішому й «агресивнішому» російському церковному імперіалізмові і його неканонічному втручанню в інші юрисдикції з потоптанням православної екклезіології..." - додав він.[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Лауреат Макаріївської премії.
- Орден «За заслуги» III ст. (Україна, 27 липня 2013) — за значний особистий внесок у розвиток духовності, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[3]
- Орден Заслуг (Угорщина)
- Орден Дружби (Російська Федерація)
Музичні твори[ред. | ред. код]
Слід зазначити, що дуже часто роботи Іларіона містять явні цитати з класики (Бах, Гендель, Сен-Санс та ін.)
- «Літургія» для змішаного хору (2006)
- «Всенічне бденіє» для солістів та змішаного хору (2006)
- «Пристрасті за Матвієм» для солістів, хору та оркестру (2006)
- «Різдвяна ораторія» для солістів, хору хлопчиків, змішаного хору та симфонічного оркестру (2007)
- «Memento» для симфонічного оркестру (2007)
- «Песнь сходження». Симфонія для хору та оркестру (2008)
Праці[ред. | ред. код]
- Таинство веры. Введение в православное догматическое богословие. М.-Клин: Изд-во Братства Святителя Тихона, 1996. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2000. Издание третье — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004. Издание четвёртое — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2005. Издание пятое — Санкт-Петербург: Библиополис, 2007.
- Отцы и учители Церкви III века. Антология. Т. 1-2. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 1996.
- Жизнь и учение св. Григория Богослова. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — М.: Сретенский монастырь, 2007.
- Духовный мир преподобного Исаака Сирина. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — СПб.: Алетейя, 2005.
- Преподобный Симеон Новый Богослов и православное Предание. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2008.
- Преподобный Исаак Сирин. О божественных тайнах и о духовной жизни. Новооткрытые тексты. Перевод с сирийского. М.: Изд-во «Зачатьевский монастырь», 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2003. Издание третье — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2006.
- Преподобный Симеон Новый Богослов. Главы богословские, умозрительные и практические. Перевод с греческого. М.: Изд-во «Зачатьевский монастырь», 1998.
- Восточные Отцы и учители Церкви IV века. Антология. Т. 1-3. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 1998—1999.
- Ночь прошла, а день приблизился. Проповеди и беседы. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1999.
- Православное богословие на рубеже эпох. Статьи, доклады. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1999. Издание второе, дополненное — Киев: Дух і літера, 2002.
- Преподобный Симеон Новый Богослов. «Прииди, Свет истинный». Избранные гимны в стихотворном переводе с греческого. СПб.: Алетейя, 2000. Издание второе — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2008.
- Восточные Отцы и учители Церкви V века. Антология. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 2000.
- Христос — Победитель ада. Тема сошествия во ад в восточно-христианской традиции. СПб.: Алетейя, 2001. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2005.
- О молитве. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
- Вы — свет мира. Беседы о христианской жизни. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
- Человеческий лик Бога. Проповеди. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001.
- Преподобный Симеон Новый Богослов. Преподобный Никита Стифат. Аскетические произведения в новых переводах. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание 2-е — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2006.
- Священная тайна Церкви. Введение в историю и проблематику имяславских споров. В двух томах. СПб.: Алетейя, 2002. Издание второе — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2007.
- Во что верят православные христиане. Катехизические беседы. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
- Православное свидетельство в современном мире. СПб: Издательство Олега Абышко, 2006.
- Православие. Том I: История, каноническое устройство и вероучение Православной Церкви. М.: Сретенский монастырь, 2008.
- Англійською мовою
- St Symeon the New Theologian and Orthodox Tradition. Oxford: Oxford University Press, 2000.
- The Spiritual World of Isaac the Syrian. Cistercian Studies No 175. Kalamazoo, Michigan: Cistercian Publications, 2000.
- The Mystery of Faith. Introduction to the Teaching and Spirituality of the Orthodox Church. London: Darton, Longman and Todd, 2002.
- Orthodox Witness in a Modern Age. Geneva: WCC Publications, 2006.
- Christ the Conqueror of Hell. The Descent into Hell in Orthodox Tradition. New York: SVS Press (in preparation).
- Французькою мовою
- Le mystère de la foi. Introduction à la théologie dogmatique orthodoxe. Paris: Cerf, 2001.
- L'univers spirituel d'Isaac le Syrien. Bellefontaine, 2001.
- Syméon le Studite. Discours ascétique. Introduction, texte critique et notes par H. Alfeyev. Sources Chrétiennes 460. Paris: Cerf, 2001.
- Le chantre de la lumière. Initiation à la spiritualité de saint Grégoire de Nazianze. Paris: Cerf, 2006.
- Le Nom grand et glorieux. La vénération du Nom de Dieu et la prière de Jésus dans la tradition orthodoxe. Paris: Cerf, 2007.
- Le mystère sacré de l'Eglise. Introduction à l'histoire et à la problématique des débats athonites sur la vénération du Nom de Dieu. Fribourg: Academic Press, 2007.
- Італійською мовою
- La gloria del Nome. L'opera dello schimonaco Ilarion e la controversia athonita sul Nome di Dio all'inizio dell XX secolo. Edizioni Qiqajon. Bose, Magnano, 2002.
- La forza dell'amore. L'universo spirituale di sant'Isacco il Syro. Bose: Qiqajon, 2003.
- Cristo Vincitore degli inferi. Bose: Qiqajon, 2003.
- Німецькою мовою
- Geheimnis des Glaubens. Einführung in die orthodoxe dogmatische Theologie. Aus dem Russischen übersetzt von Hermann-Josef Röhrig. Herausgegeben von Barbara Hallensleben und Guido Vergauwen. Universitätsverlag Freiburg Schweiz, 2003. 2. Ausgabe — Fribourg: Academic Press, 2005.
- Грецькою мовою
- O agios Isaak o Syros. O pneumatikos tou kosmos. Athina: Akritas, 2005.
- Сербською мовою
- Тајна вере: увод у православно догматско богословље. Превод са руског Ђорђе Лазаревић; редактор превода Ксенија Кончаревић. Краљево: Епархијски управни одбор Епархије жичке, 2005.
- Фінською мовою
- Uskon mysteeri. Johdatus ortodoksineen dogmatiseen teologiaan. Ortodoksisen kirjallisuuden Julkaisuneuvosto. Jyväskylä, 2002.
- Угорською мовою
- A hit titka. Bevezetés az Ortodox Egyház teológiájába és lelkiségébe. Magyar Ortodox Egyházmegye, 2005.
- Польською мовою
- Tajemnica wiary. Wprowadzenie do prawosławnej teologii dogmatycznej. Warszawska Metropolia Prawosławna (w przygotowaniu).
- Румунською мовою
- Hristos, biruitorul iadului. Coborarea la iad din perspectiva teologica. Bucureşti: Editura Sophia, 2008.
- Японською мовою
- Sinkō no kimitsu. Nikolai Takamatsu yaku. Tōkyō Fukkatsu dai Seidō, 2004.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Митрополит Иларион: Будем молиться о том, чтобы Господь сохранил нашу Церковь в мире, единомыслии и единстве | Русская Православная Церковь. mospat.ru (ru-RU). Процитовано 2018-11-19.
- ↑ а б Митрополит Нігерійський Олександр митрополиту Волоколамському Іларіону: «Олександрійський Патріархат не є під протекторатом Російської Церкви і ми ніколи не дозволимо йому бути під ним». PCU (uk). 2019-09-24. Процитовано 2019-09-24.
- ↑ Указ Президента України № 409/2013 від 27 липня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України релігійних діячів Руської православної церкви». Архів оригіналу за 23 жовтень 2013. Процитовано 29 липень 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іларіон (Алфеєв) |
- Епископ Иларион (Алфеев)
- Bishop Hilarion Alfeyev[недоступне посилання з червень 2019]
- єпископ Іларіон. Твори
![]() |
Це незавершена стаття про теолога. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 24 липня
- Народились 1966
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені орденом Заслуг (Угорщина)
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Російські композитори
- Російські теологи
- Уродженці Москви
- Випускники Московської духовної академії
- Випускники Оксфордського університету
- Митрополити Російської православної церкви
- Вікарій
- Професори
- Доктори богослов'я
- Доктори філософії
- Почесні доктори
- Члени Імператорського православного палестинського товариства
- Члени Спілки композиторів РФ
- Лауреати Макаріївської премії
- Богослови Російської православної церкви
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Викладачі Університету Фрібура