Іларіон (Алфеєв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алфеєв.
Іларіон Алфеєв
рос. Григорий Валерьевич Дашевский
Митрополит Иларион на встрече с Ставросом Димасом.jpg
митрополит Іларіон
Основні відомості
Народження 24 липня 1966(1966-07-24)[1][2] (56 років)
Москва, СРСР[3][4][5]
Країна: СРСР СРСР
Росія Росія
Альма-матер: Московська консерваторія Чайковського, Московська духовна семінарія, Московська духовна академія, Оксфордський університет
Заклад: Університет Фрібура
Конфесія: РПЦ МП
Праці й досягнення
Рід діяльності: композитор, клірик
Основні інтереси: теологія
Звання: професор, почесний доктор
Ступінь: доктор богослов'я
Титул: митрополит
Нагороди:
Сайт: hilarion.ru
CMNS: Іларіон у Вікісховищі
Wikiquote-logo.svg Висловлюваня у Вікіцитатах

Митрополит Іларіо́н, Григорій Валерійович Алфеєв (рос. Григорий Валерьевич Дашевский, Григо́рий Вале́риевич Алфе́ев, митрополи́т Иларио́н; *24 липня 1966, Москва) — єпископ РПЦ, з 7 травня 2003 року єпископ Віденський і Австрійський, представник Московського Патріархату при європейських міжнародних організаціях у Брюсселі. З 31 березня 2009 року єпископ Волоколамський, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату (з 1 лютого 2010 року — митрополит). Богослов, патролог, церковний історик, композитор. Автор монографій, присвячених життю та вченням отців Церкви, перекладів з грецької та сирійської мов, праць з Догматичного богослов'я, численних публікацій в періодичній пресі. Автор музичних творів камерного та ораторіального жанру.

7 червня 2022 синод РПЦ звільнив Алфеєва з посту глави ВЗЦЗ МП[6].

Батько — Валерій Григорович Дашевський, мати — Валерія Анатоліївна Алфеєва.

За даними credo.press, він є одним із кандидатів на пост глави Православної Церкви Америки.[7]

Життєпис[ред. | ред. код]

2018 року виступав проти надання автокефалії ПЦУ в Україні і заявив, що «на УПЦ МП нападають… демони для того, щоб відторгнути її від церковної єдності»[8].

На початку 2020 року в інтерв'ю розповів про ідею РПЦ організувати реабілітаційні центри для дітей постраждалих від війни у Сирії[9][10].

Власник дорогих апартаментів у Іспанії згідно з офіційним буклету забудовника, становить понад 235 кв. м, а ціна (станом на 2011 рік) — 950 000 євро.[11]

У 2020 році назвав Володимира Леніна зрадником якого треба судити і рано чи пізно поховати[12].

25 листопада 2020 року після визнання Кірською православною Церквою ПЦУ заявив що «процес розколу світового православ'я триває» і звинуватив у всьому Вселенського патріарха Варфоломія.[13]

У травні 2021 року глава Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Іларіон порівняв очолювану ним структуру із прикордонною службою і назвав однією із основних задач захищати кордони Московської Церкви в Україні, які за його словами, порушив Вселенський патріархат, коли надав Томос про автокефалію ПЦУ. «Діяльність ВЗЦЗ можна порівняти зі служінням прикордонників: ми покликані охороняти зовнішні рубежі нашої Церкви. Найважчим викликом, […] стали антиканонічні дії Константинопольського Патріарха, який своїм визнанням розкольників в Україні […] зруйнував відносини з Московським Патріархатом […]», — сказав митрополит РПЦ Іларіон (Алфеєв).[14]

7 червня 2022 Синод РПЦ звільнив Алфеєва з посту глави Відділу Зовнішніх церковних зв'язків РПЦ і направив його на Будапештсько-Угорську кафедру[6].

Критика[ред. | ред. код]

У вересні 2019 його розкритикував митрополит Нігерійський Олександр (Янніріс): "Нехай ліпше… російський архієрей усвідомить, що в нього немає взагалі жодного права шельмувати, виправляти,  роздавати поради, а ще ж «погрожувати» ескалацією кризи архієреям інших (географічних) широт. Одне слово, що заманулося  сказати …поетові?? Що буде перервано спілкування з тією Церквою, яка, бачте, посміла розійтися з поглядом Російської Церкви у питанні України???  А чи не уникає з її уваги той факт, що будь-яка така дія виявиться бумерангом для Російської Церкви, ба більше, що цими діями  вона  ще й сама опиниться у цілковитій ізоляції. Нехай буде відомо преосвященнішому братові, що Африка, Олександрійський Патріархат не стане і ми ніколи не дозволимо йому стати протекторатом Російської Церкви. І нехай буде відомо братові, що ні Блаженніший, ні архієреї Трону не стануть  підданими у васальній залежності…."Ти завдав нам рани, ти і вилікуй її, Волоколамський митрополите!…Вимагаємо негайного публічного вибачення з Вашого боку перед нашим Предстоятелем і його синодом за цю Вашу недоречність. Іншого вибору у Вас немає…"[15].

«Ця сама недоречність (безглуздя) преосвященнішого Іларіона повинна подіяти на багатьох із нас  як пробудження, не лише  за нашу позицію в питанні  з українською автокефалією, але й  для того, щоб ми постійно протидіяли дедалі загрозливішому  й „агресивнішому“ російському церковному імперіалізмові і його неканонічному втручанню в інші юрисдикції з потоптанням православної екклезіології…» — додав він.[15]

Санції[ред. | ред. код]

Здійснює пропаганду збройної агресії проти України та використаняю транснаціональної корупції для впливу на іноземні уряди, розпалює ворожнечу та нетерпимість між РПЦ та ПЦУ[16]

Нагороди[ред. | ред. код]

Музичні твори[ред. | ред. код]

Слід зазначити, що дуже часто роботи Іларіона містять явні цитати з класики (Бах, Гендель, Сен-Санс та ін.)

  • «Літургія» для змішаного хору (2006)
  • «Всенічне бденіє» для солістів та змішаного хору (2006)
  • «Пристрасті за Матвієм» для солістів, хору та оркестру (2006)
  • «Різдвяна ораторія» для солістів, хору хлопчиків, змішаного хору та симфонічного оркестру (2007)
  • «Memento» для симфонічного оркестру (2007)
  • «Песнь сходження». Симфонія для хору та оркестру (2008)

Праці[ред. | ред. код]

  • Таинство веры. Введение в православное догматическое богословие. М.-Клин: Изд-во Братства Святителя Тихона, 1996. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2000. Издание третье — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004. Издание четвёртое — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2005. Издание пятое — Санкт-Петербург: Библиополис, 2007.
  • Отцы и учители Церкви III века. Антология. Т. 1-2. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 1996.
  • Жизнь и учение св. Григория Богослова. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — М.: Сретенский монастырь, 2007.
  • Духовный мир преподобного Исаака Сирина. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — СПб.: Алетейя, 2005.
  • Преподобный Симеон Новый Богослов и православное Предание. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2001. Издание третье — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2008.
  • Преподобный Исаак Сирин. О божественных тайнах и о духовной жизни. Новооткрытые тексты. Перевод с сирийского. М.: Изд-во «Зачатьевский монастырь», 1998. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2003. Издание третье — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2006.
  • Преподобный Симеон Новый Богослов. Главы богословские, умозрительные и практические. Перевод с греческого. М.: Изд-во «Зачатьевский монастырь», 1998.
  • Восточные Отцы и учители Церкви IV века. Антология. Т. 1-3. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 1998—1999.
  • Ночь прошла, а день приблизился. Проповеди и беседы. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1999.
  • Православное богословие на рубеже эпох. Статьи, доклады. М.: Изд-во Крутицкого патриаршего подворья, 1999. Издание второе, дополненное — Киев: Дух і літера, 2002.
  • Преподобный Симеон Новый Богослов. «Прииди, Свет истинный». Избранные гимны в стихотворном переводе с греческого. СПб.: Алетейя, 2000. Издание второе — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2008.
  • Восточные Отцы и учители Церкви V века. Антология. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, 2000.
  • Христос — Победитель ада. Тема сошествия во ад в восточно-христианской традиции. СПб.: Алетейя, 2001. Издание второе — СПб.: Алетейя, 2005.
  • О молитве. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
  • Вы — свет мира. Беседы о христианской жизни. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание второе — Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
  • Человеческий лик Бога. Проповеди. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001.
  • Преподобный Симеон Новый Богослов. Преподобный Никита Стифат. Аскетические произведения в новых переводах. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2001. Издание 2-е — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2006.
  • Священная тайна Церкви. Введение в историю и проблематику имяславских споров. В двух томах. СПб.: Алетейя, 2002. Издание второе — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2007.
  • Во что верят православные христиане. Катехизические беседы. Клин: Фонд «Христианская жизнь», 2004.
  • Православное свидетельство в современном мире. СПб: Издательство Олега Абышко, 2006.
  • Православие. Том I: История, каноническое устройство и вероучение Православной Церкви. М.: Сретенский монастырь, 2008.
Англійською мовою
  • St Symeon the New Theologian and Orthodox Tradition. Oxford: Oxford University Press, 2000.
  • The Spiritual World of Isaac the Syrian. Cistercian Studies No 175. Kalamazoo, Michigan: Cistercian Publications, 2000.
  • The Mystery of Faith. Introduction to the Teaching and Spirituality of the Orthodox Church. London: Darton, Longman and Todd, 2002.
  • Orthodox Witness in a Modern Age. Geneva: WCC Publications, 2006.
  • Christ the Conqueror of Hell. The Descent into Hell in Orthodox Tradition. New York: SVS Press (in preparation).

Французькою мовою[ред. | ред. код]

  • Le mystère de la foi. Introduction à la théologie dogmatique orthodoxe. Paris: Cerf, 2001.
  • L'univers spirituel d'Isaac le Syrien. Bellefontaine, 2001.
  • Syméon le Studite. Discours ascétique. Introduction, texte critique et notes par H. Alfeyev. Sources Chrétiennes 460. Paris: Cerf, 2001.
  • Le chantre de la lumière. Initiation à la spiritualité de saint Grégoire de Nazianze. Paris: Cerf, 2006.
  • Le Nom grand et glorieux. La vénération du Nom de Dieu et la prière de Jésus dans la tradition orthodoxe. Paris: Cerf, 2007.
  • Le mystère sacré de l'Eglise. Introduction à l'histoire et à la problématique des débats athonites sur la vénération du Nom de Dieu. Fribourg: Academic Press, 2007.
Італійською мовою
  • La gloria del Nome. L'opera dello schimonaco Ilarion e la controversia athonita sul Nome di Dio all'inizio dell XX secolo. Edizioni Qiqajon. Bose, Magnano, 2002.
  • La forza dell'amore. L'universo spirituale di sant'Isacco il Syro. Bose: Qiqajon, 2003.
  • Cristo Vincitore degli inferi. Bose: Qiqajon, 2003.
Німецькою мовою
  • Geheimnis des Glaubens. Einführung in die orthodoxe dogmatische Theologie. Aus dem Russischen übersetzt von Hermann-Josef Röhrig. Herausgegeben von Barbara Hallensleben und Guido Vergauwen. Universitätsverlag Freiburg Schweiz, 2003. 2. Ausgabe — Fribourg: Academic Press, 2005.
Грецькою мовою
  • O agios Isaak o Syros. O pneumatikos tou kosmos. Athina: Akritas, 2005.
Сербською мовою
  • Тајна вере: увод у православно догматско богословље. Превод са руског Ђорђе Лазаревић; редактор превода Ксенија Кончаревић. Краљево: Епархијски управни одбор Епархије жичке, 2005.
Фінською мовою
  • Uskon mysteeri. Johdatus ortodoksineen dogmatiseen teologiaan. Ortodoksisen kirjallisuuden Julkaisuneuvosto. Jyväskylä, 2002.
Угорською мовою
  • A hit titka. Bevezetés az Ortodox Egyház teológiájába és lelkiségébe. Magyar Ortodox Egyházmegye, 2005.
Польською мовою
  • Tajemnica wiary. Wprowadzenie do prawosławnej teologii dogmatycznej. Warszawska Metropolia Prawosławna (w przygotowaniu).
Румунською мовою
  • Hristos, biruitorul iadului. Coborarea la iad din perspectiva teologica. Bucureşti: Editura Sophia, 2008.
Японською мовою
  • Sinkō no kimitsu. Nikolai Takamatsu yaku. Tōkyō Fukkatsu dai Seidō, 2004.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://media.musicasacra.com/publications/sacredmusic/pdf/sm138-1.pdf
  2. ↑ https://mospat.ru/en/decr-chairman/biografiya/
  3. ↑ http://www.orthodoxytoday.org/blog/2013/08/destroying-christianity-in-syria-the-west-supports-the-wrong-side/
  4. ↑ http://www.asianews.it/news-en/A-relic-of-St-Maron-given-to-Moscow's-Annunciation-Cathedral-27263.html
  5. ↑ http://www.acton.org/pub/commentary/2010/09/22/benedict%E2%80%99s-creative-minority
  6. ↑ а б Синод РПЦ звільнив Алфеєва від виконання обов’язків Відділу Зовнішньо церковних зв’язків Московського патріархату. Духовний Фронт України (укр.). 7 червня 2022. Процитовано 9 червня 2022. 
  7. ↑ Председатель ОВЦС МП митрополит Иларион (Алфеев) находится в США — Credo.Press. credo.press. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021. 
  8. ↑ Митрополит Иларион: Будем молиться о том, чтобы Господь сохранил нашу Церковь в мире, единомыслии и единстве | Русская Православная Церковь. mospat.ru (ru-RU). Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018. 
  9. ↑ У РПЦ розповіли як лікують сирійських дітей, постраждалих від війни. Яку веде Росія. Духовний фронт (укр.). 1 лютого 2020. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  10. ↑ Лицемірство Кіріла: В розбомбленій Росією Сирії РПЦ відкриє центр допомоги дітям постраждалим від війни. Духовний фронт (укр.). 23 січня 2020. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  11. ↑ Як єрархи РПЦ беруть участь у шахрайствах та за що їм дарують пентхауси в Іспанії. Духовний фронт (укр.). 23 грудня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  12. ↑ У РПЦ хочуть «обережно» поховати Лєніна: Він був зрадником якого треба було судити. Духовний фронт (укр.). 5 жовтня 2020. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020. 
  13. ↑ Комментарий митрополита Волоколамского Илариона в связи с опубликованным коммюнике Священного Синода Кипрской Церкви | Русская Православная Церковь (ru-RU). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020. 
  14. ↑ Митрополит РПЦ Іларіон закликав захищати кордони Московської Церкви в Україні. Духовний Фронт України (укр.). 21 травня 2021. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021. 
  15. ↑ а б Митрополит Нігерійський Олександр митрополиту Волоколамському Іларіону: «Олександрійський Патріархат не є під протекторатом Російської Церкви і ми ніколи не дозволимо йому бути під ним». PCU (укр.). 24 вересня 2019. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 24 вересня 2019. 
  16. ↑ АЛФЄЄВ Григорій Валерійович / Іларіон - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 15 березня 2023. 
  17. ↑ Указ Президента України № 409/2013 від 27 липня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України релігійних діячів Руської православної церкви». Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 29 липня 2013. 

Література[ред. | ред. код]

  • Предеин Д. С., прот. Митрополит Иларион (Алфеев) — богослов и просветитель. — М.: Лепта Книга, 2020. — 839 с. — ISBN 978-5-91173-584-5

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іларіон (Алфеєв)
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іларіон_(Алфеєв)&oldid=38884227