Ілва Йоганссон
| Ілва Йоганссон | |
|---|---|
| швед. Ylva Johansson | |
_Home_affairs_(48826433018)_(cropped).jpg) | |
| Народилася |
13 лютого 1964[1] (60 років) комуна Гуддінге, лен Стокгольм, Швеція[1] |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Лундський університет (1988)[1] і Стокгольмський педагогічний інститутd (1992) |
| Знання мов | шведська |
| Посада | міністер охорони здоров'я Швеціїd, міністр освіти Швеціїd, депутат риксдагуd[1], депутат риксдагуd, депутат риксдагуd, депутат риксдагуd[2], міністр працевлаштування Швеціїd, Міністр інтеграціїd, депутат риксдагуd[3], Member of the Committee on Health and Welfared, Member of the Committee on the Labour Marketd і European Commissioner for Home Affairsd[4] |
| Партія | Соціал-демократична партія Швеції і Ліва партія (1991)[1] |
| У шлюбі з | Erik Åsbrinkd[5] і Bo Hammard[1] |
| Нагороди | |
Ілва Юлія Марґарета Йоганссон (швед. Ylva Julia Margareta Johansson) — шведський політик, комісар з питань внутрішніх справ у Комісії фон дер Ляєн, з 2014 по 2019 рік — міністр зайнятості Швеції. Раніше вона працювала міністром шкіл з 1994 по 1998 рік, а також міністром соціального забезпечення і людей похилого віку з 2004 по 2006 рік. Йоганссон є членом шведського Риксдагу з 2006 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Ілва Йоганссон навчалася в Лундському університеті та педагогічному коледжі Стокгольмського університету[en] в 1985—1988 і 1991—1992 роках відповідно. Отримала ступінь магістра наук у галузі освіти. На загальних виборах 1988 року вона була обрана членом Риксдагу від лівої партії — комуністів (ВПК)[6]. Пізніше вона вийшла з партії та приєдналася до соціал-демократів[7].
З 1992 по 1994 роки вона працювала вчителем, поки прем'єр-міністр Інгвар Карлссон не призначив її міністром у справах шкіл у своєму уряді. У 1998 році вона і тодішній міністр фінансів Ерік Абрінк[en] публічно підтвердили, що закохані й оголосили про намір розлучитися зі своїми партнерами. Незабаром після цього Ілва Йоганссон залишила уряд. У наступні роки вона працювала в приватному секторі.
У 2004 році прем'єр-міністр Ганс Перссон призначив Ілву Йоганссон на посаду міністра охорони здоров'я та людей похилого віку.
Вона має двох дітей від шлюбу з колишнім чоловіком, Бо Гаммаром, і сина від Еріка Асбрінка.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» II ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Asker B., Norberg A. Enkammarriksdagen 1971-1993/94 ledamöter och valkretsar / på Riksdagens uppdrag utarbetad av Björn Asker och Anders Norberg. — 1996. — Т. 1. — С. 88.
- ↑ Protokoll 2014/15:6 Fredagen den 3 oktober — 2014.
- ↑ Protokoll 2018/19:1 Måndagen den 24 september — 2018.
- ↑ The Commissioners | 2019-2024
- ↑ Expressen — Bonnierkoncernen, 2015.
- ↑ Därför får Ylva Johansson sparken. Expressen (швед.). Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
- ↑ Regeringskansliet, Regeringen och (27 листопада 2014). Cv Ylva Johansson. Regeringskansliet (sv-se) . Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
