Ілля (гравер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілля
Народження перша половина 17 ст.
Смерть друга половина 17 ст. (до 1661 року)
Жанр книжкова ілюстрація, станкова графіка
Діяльність художник
Роки творчості 1630–1660
Вплив Йоганн Піскатор[en]
Твори «Біблія Ілії»

Ілля (роки нар. і см. невідомі) — український гравер на дереві 17 століття. Працював у 1630–1660 роках у Львові і Києві. Чернець львівського Свято-Онуфріївського монастиря, потім — Києво-Печерської лаври. Виконав понад 500 робіт. З творчістю Іллі пов'язані найвищі досягнення української ксилографії 17 століття.

Серед робіт: ілюстрації до Требника Петра Могили (1646), гравюри до «Лицевої біблії» (1645—49) і «Печерського патерика» (1661). До своїх творів Ілля вводив жанрові сцени, краєвиди, зокрема Києва.

Підписувався: Iлля, Iлi, Iлiа, Iлиiя, Илiя, I.С.С.К., И, ИА, ИЛ, ИЛI, ИЛIССК, Helias та ін.[1]

Канва біографії[ред. | ред. код]

Роки життя, перше ім'я достеменно не відомі. Чернець Онуфріївського монастиря в місті Львів. Або у Львові, або поряд отримав первісне художнє навчання і опанував техніку ксилографії. Мав монастирську (?) освіту і добре знав Біблію.

Був запрошений Петром Могилою до Києва, де в 1630-1650 роки працював гравером для монастирів, друкарень і церков Львова та Києва. Серед збережених творів - світлини до так званої «Біблії Ілії» (створені в період 1645 - 1649 років) та гравюри до Києво-Печерського Патерика, друкованого 1661 року вже по смерті ченця-дереворитника Ілії.

«Біблія Ілії» — не була закінчена (за висновками сучасних дослідників), ніколи не була надрукована і відома лише у п'яти примірниках чи то кінця 17, чи то початку 18 століть. Дошки - матриці до світлин Біблії роботи Ілії були спалені ще 1718 року.[2]

Голландець Піскатор і чернець українець Ілія[ред. | ред. код]

Гравюра в мистецтві українських земель 17 століття — це мистецтво релігійне і за світосприйняттям, і за тематикою. Персонажі гравюр постають як творіння всемогутнього Бога, гріховні, але здатні каятися і хвалити отця небесного за створення світу, величного і вже незмінного. В добу бароко прийшло усвідомлення, що Бог створив Світ і більше перестав в творіння втручатися. Але перебування на краю європейської ойкумени не перешкодило митцям українських земель бачити і вивчати здобутки релігійної графіки Німеччини, Голландії, Речі Посполитої. Іноді це були навіть гравюри-шедеври Альбрехта Дюрера чи Рембрандта. Свідомість українських митців важко поверталась у бік новітніх впливів, обережно використовуючи композиційні знахідки західноєвропейських граверів, обов'язково корегуючи їх з візантійським надбанням. Про це доводить досвід творчості Ілії дереворитника, що спромігся створити Біблію в картинках для неписьменних. Це був місцевий, український аналог «Біблії Піскатора», розкішного видання з гравюрами на міді (Мідьорит) декількох голландських художників-маньєристів.

Ілія не мав можливостей працювати ні з мідними стулками, ні з коштовними сумішами для гравюр чи офортів. Мав лише можливість використовувати деревину та ножі-різаки. Це обумовило грубуватість відбитків і сміливі спрощення в дереворитах Ілії. Однак велич неба і Бога, спостереження за змінами небесних сфер, їх нечувану ангельську музику це не перешкодило йому відтворювати в дереворитах. Могутнє, непізнане небо (як втілення величі і непізнанності християнського Бога) практично стало другим головним персонажем його дереворитів. Воно різне в дереворитах Ілії: благе до Мойсея, що спілкується із самим Богом чи в сцені ловів перепелів і безжально караюче блискавкою і градом грішне місто за промислом Божим. Ніби орієнтований на візантійський іконопис, Ілія-чернець розімкнув в дереворитах замкнений, неширокий світ ікони — і вбік, і вверх.

Свідоцтвом знайомства ченця Ілії з Біблією Піскатора була і композиція «Повернення із Ханаана». В Західній Європі композицію розробляли Нікола Пуссен, маньєристи, реалісти. Свій варіант створив і Ілія, вимушено спрощуючи зображення тих, хто повертався з родючих земель Ханаана з велетенською гілкою винограду. В матриці Ілії персонажі теж йшли у той же бік, що і в Біблії Піскатора. При створенні відбитку вони повернулись в інший бік, що додало композиції Ілії своєрідності і незвичності. Щось занадто сміливе в дереворитах православного Ілії відчули і православні очільники-цензори. Можливо сміливість митця розцінили як єретичність, бо Біблія Ілії ніколи не була надрукована в Україні. А її дошки-матриці спалили в 1718 році. (Ілія встиг створити 150 дощок-матриць, лише 132 відбитки яких збережені). Біблія Ілії відома лише в п'яти зразках, а майже всі дереворити Ілії вивезені в Москву і Санкт-Петербург (Національна бібліотека Росії, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна).[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ИЛИЯ // Православная энциклопедия, Т. 22, С. 281-282. (рос.)
  2. а б «Панорама искусств», № 6, Москва, 1983, с. 335-346.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]