Іловайський Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іловайський Іван Григорович
Народився 1831
Російська імперія
Помер 1883
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність підприємець
Знання мов російська
Батько Іловайський Григорій Дмитрович

Іван Григорович Іловайський (*1831—†1883) — підприємець та меценат Російської імперії, один із ініціаторів створення З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив зі старовинного козацько-дворянського роду Іловайських. Син генерала Григорія Дмитровича Іловайського. Закінчив школу гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів. 13 червня 1848 р. підвищений до корнета, з 25 червня того ж року — в Лейб-Гвардійському Отаманському полку. 8 квітня 1851 р. отримав звання поручика. 28 травня 1855 р. переведений у полк Ульянова № 42. Був учасником Східної війни 1853—1856 рр. у діючих боях за Крим та Севастополь. За відмінність у військовій справі 4 жовтня 1855 р. отримав чин осавула.[1]

З 60-х рр. XIX ст. активно займався підприємницькою діяльністю. Заснував Макіївський кам'яновугільний рудник (1859—1870)[2] та механічний завод (1866 р.) в слободі Зуївці (нині м. Зуївка Донецької області)[3]. У 1874 році Іван Іловайський закупив у Великій Британії 3 парові машини та починає технічну реконструкцію копальні, додаючи до неї ще одну шахту. Він став першим підприємцем у Росії, хто обладнав паровими машинами та іншими засобами механізації 5 шахт свого рудника.[4] Окрім ремонтно-механічного заводу, він побудував також великий винокурний завод, відкрив у Зуївці кінний завод, де розводили чистокровних англійських породистих верхових коней.[5]Займався побудовою та інспектуванням парафіяльних шкіл та училищ у Міуській окрузі.[6]

Був одружений з Яновою Катериною Василівною. Мав дев'ятеро дітей.[7]

Похований на кладовищі при підземній церкві пр. Антонія і Феодосія Святогірської лаври.[8]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Державний архів Ростовської області. — ф. 341 «Послужной список есаула И. Г. Иловайского». — Оп. 1, сп. 289, подл. 41.
  2. Бовыкин В. И., Куприянова Л. В. История предпринимательства в России/ Книга 2. Вторая половина XIX — начало ХХ в. — М.: РОССПЭН, 1999. — С. 223.
  3. Ляшенко В. Г. Предприниматель Иван Григорьевич Иловайский [II половина XIX в. (Шахтовладелец, промышленник)] // Летопись Донбасса: краевед. сб. — Донецк, 1994. — Вып. 2. — С. 77-78.
  4. Ляшенко В. Г. Очерки истории частного предпринимательства в Донбассе. — С. 37.
  5. С. М. Нестерцова, Д. О. Заярна. Родина Іловайських — підприємці півдня Росії.[недоступне посилання з вересня 2019]
  6. Сборник Миусского окружного земства.-Ст. Новониколаевская, 1880. — С. 44.
  7. Держархів Ростовської області. — ф. 46. «Рапорт наказному атаману Войска Донского от заседателя Дикового». — Оп. 1, сп. 2640, арк. 1.
  8. Усыпальница рода Иловайских XIX в. и другие захоронения XIX в.

Посилання[ред. | ред. код]