Ілокос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Регіон I
Ілокоc
Адміністративний центр м. Сан Фернандо, Ла Уніон
Країна Філіппіни
Провінції 4
Муніципалітети 116
Офіційна мова Ілоканська,
Тагальська,
Панґасіанська,
Англійська,
Болінао
Населення
 - повне 4 748 372[1] (2010)
Площа
 - повна 13 055 км²
Ph locator region 1.png

Ілокос (філ. Rehiyon ng Ilocos; ілок. Rehion ti Ilocos чи Deppaar ti Ilocos; панг. Rihiyon na Sagor na Baybay na Luzon (Регіон на північно-західному узбережжі острова Лусон)) — регіон на Філіппінах, позначається як Регіон І. Розташований в північно-західній частині острова Лусон, що межує на сході з Кордильєрським адміністративним регіоном і регіоном Долина Кагаян, а на півдні з регіоном Центральний Лусон. На північному заході межує з Південнокитайським морем.

До складу регіону входять чотири провінції: Північний Ілокос, Південний Ілокос, Ла Уніон і Пангасінан. Регіональним центром є Сан Фернандо в провінції Ла Уніон. Ілоканською мовою розмовляє 66 % населення регіону, панґасіанською — 27 %, тагальською — 3 %.[2]

Історія[ред.ред. код]

Регіон Ілокос спочатку був заселений представниками негроїдної раси, а потім вони були витіснені малайськими та австронезійськими мігрантами.

В 16-му столітті в даний регіон прибули іспанці, які створили християнські місії та урядові установи для контролю місцевого наcелення та навернення їх в католицизм. Місцеве населення така ситуація невлаштовувала, тому виникали часті повстання.

В 1901 році регіон потрапив під американське колоніальне управління, а в 1941 році - під японську окупацію.

В 1945 році, під час Другої світової війни, американські війська та філіппінські партизани звільнили Ілокос від японської окупації.

Деякі сучасні президенти Філіппін родом з регіону Ілокос: Ельпідіо Куріно, Маркос Фердинанд, Фідель Рамос.

До формування Кордильєрського адміністративного регіону, до регіону І входили провінції Абра, Гірська провінція та Бенгует.

Географія[ред.ред. код]

Регіон Ілокос займає територію вузької долини між гірською системою Центральна Кордильєра на сході та Південнокитайським морем на заході. Він також займає північну частину рівнини Центральний Лусон та північно-східну частину гір Замбалес.

Затока Лінґайєн є найбільшим водним ресурсом в регіоні, в ній розміщуються десятки островів, в тому числі Національний Парк Сотня Островів.

Річка Агно проходить через провінцію Пангасінан та впадає в затоку Лінґайєн.

До складу регіону входять: 4 провінції, 9 міст, 116 муніципалітетів та 3 265 баранґаїв.[3]

Провінції[ред.ред. код]

Провінція Адміністративний центр Площа Населення
(2010)[4]
Густота Міста Муніципалітети Баранґаї
Північний Ілокос Лаоаг 3 467,89 км2 568 017 160/км2 2 21 557
Південний Ілокос Віган 2 596,00 км2 658 587 250/км2 2 32 768
Ла Уніон Сан Фернандо 1 497,70 км2 741 906 500/км2 1 19 516
Пангасінан Лінгайєн 5 451,01 км2 2 779 862 510/км2 4 44 1 364
Всього 13 012,60 км2 4 748 372 330/км2 9 116 3 265

Економіка[ред.ред. код]

Економіка регіону побудована, головним чином, на агропромисловому секторі. Поширеними є культивування рису, тютюну, кукурудзи, цукрового очерету, фруктів; розведення худоби (свині, кури, кози, буйволи), а також переробка продукції тваринництва, зокрема, переробка риби.

61 % податкових надходжень є з провінції Пангасінан.[5]

Галузі обслуговування та легкої промисловості зосереджені в містах. В Сан-Фернандо аеропорт модернізовано для здійснення міжнародних перевезень.

Поширеною є також туристична галузь. Вона зосереджена в прибережних зонах та в частині екотуризму.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Population and Annual Growth Rates for The Philippines and Its Regions, Provinces, and Highly Urbanized Cities. 2010 Census and Housing Population. National Statistics Office. Процитовано 9 серпня 2013. 
  2. National Statistics Office
  3. List of Regions. National Statistical Coordination Board. Архів оригіналу за 2008-10-27. Процитовано 9 січня 2011. 
  4. 2010 Census of Population and Housing; Total Population by Province, City, Municipality and Barangay: as of May 1, 2010 (Cagayan Valley). National Statistics Office. 10 травня 2010. Процитовано 7 березня 2016. 
  5. National Statistical Coordination Board

Посилання[ред.ред. код]


Філіппіни Це незавершена стаття з географії Філіппін.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.