Ільменіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ільменіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Ilm[2]
Хімічна формула Fe²⁺Ti⁴⁺O₃
Клас мінералу оксиди і гідроксиди
Nickel-Strunz 10 4.CB.05[3]
Dana 8 4.3.5.1
Генезис магматичний, гідротермальний
Ідентифікація
Колір залізо-чорний до чорного
Форма кристалів товстотаблитчастого габітусу {0001}, {1011}
Сингонія тригональна сингонія[4]
Просторова група кристалографічна група 148d[4]
Спайність відсутня
Злам раковистий до напівраковистого
Твердість 5,5 ± 1
Блиск напівметалевий
Прозорість непрозорий
Колір риси чорний
Густина 4,72 г/см³
Розчинність повільно розчиняється в гарячій соляній кислоті
Інші характеристики
Хімічні властивості стійкий в гіпергенних умовах
Подібні мінерали магнетит, гематит
Магнетизм слабкий
Названо на честь Ільменські гори[3]
Типова місцевість Ільменський заповідник[3]
CMNS: Ільменіт у Вікісховищі

Ільмені́т, або тита́нистий залізня́к[джерело?] — мінерал класу оксидів і гідроксидів, виду оксидів, з групи корунду-ільменіту.

Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Отримав назву від Ільменських гір на Уралі. Цінна руда для отримання титану. Мінерал вперше був виявлений в долині Менаккан в Корнуоллі (Англія) і описаний Вільямом Грегором в 1791 році. Спочатку його називали менаканітом (також менаханітом або менаканом) за місцем його відкриття.[5]

Мінерал отримав назву ільменіт, яка діє й сьогодні, лише в 1827 році Адольфом Теодором Купфером (1799–1865), який, проаналізувавши мінерал з гори Ільмень у Ільменських горах на півдні Уралу, визначив, що це не титаніт, як передбачалося раніше, а скоріше нова сполука титаніту.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Оксид титану з істотним вмістом заліза, магнію та марганцю шаруватої будови.

Чистий ільменіт має склад FeTiO3. Однак ільменіт найчастіше містить значні кількості магнію і марганцю і до 6 мас.% гематиту Fe2O3, що заміщає в кристалічній структурі FeTiO3. Таким чином, повна хімічна формула може бути виражена як (Fe, Mg, Mn, Ti)O3. Fe — 36,8 %, Ti — 31,6 %, O — 31,6. Fe2+ ізоморфно заміщується Mg2+ i Mn2+; відповідно ільменіт може містити до 17 % MgO (утворюючи безперервний ізоморфний ряд до гейкіліту), і до 14 % MnO (утворюючи безперервний ізоморфний ряд до пірофаніту). Відомі також домішки Al, Nb, V, Cr, Со, Ni.

Кристалічна структура ільменіту подібна до структури гематиту, який часто присутній в ільменіті у вигляді твердого розчину, або є продуктом його розпаду. При кристалізації збагачених Ti залишкових магматичних розплавів з надлишком FeO і Fe2O3 утворюються титаномагнетити[6].

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють такі відміни ільменіту:

  • ільменіт залізний (відміна ільменіту, в якому до 1/3 FeTiO3 заміщено на Fe2O3)
  • ільменіт магніїстий (пікроільменіт, ґейкіліт) MgTiO3
  • ільменіт марганцевистий (пірофаніт) MnTiO3
  • ільменіто-магнетит, або титаномагнетит (магнетит з домішкою ільменіту, як продукту розпаду твердого розчину);
  • ільменіт урановий (відміна ільменіту, яка містить до 9,8 % UO3)
  • ільменокорунд (гьогбоміт) Mg(Al, Fe, Ti)4O7
  • лейкоксен

Структура і габітус[ред. | ред. код]

Сингонія тригональна, вид симетрії ромбоедричний[7]. Структурна комірка містить Fe2Ti2O6. Просторова група R3. Параметри структурної комірки: a = 5.093, c = 14.06, Z = 6; V = 315.84.

Звичайно ільменіт представлений вкрапленими зернами неправильної форми або суцільними зернистими масами, рідко сплощеними таблитчастими кристалами з гранями (0001), (1011), (1120), (1010), (0221) та ін., схожими на кристали гематиту; зустрічаються двійники по (1011)[8].

Генезис і родовища[ред. | ред. код]

Утворюється у вигляді дрібних кристаликів на початковій стадії магматичної кристалізації як акцесорний мінерал. Відомий як мінерал пневматолітового, пегматитового і гідротермального походження. Ільменіт асоціює з магнетитом, сфеном і рутилом, який інколи утворює в ільменіті мірмекітові виділення. На земній поверхні стійкий і утворює розсипні родовища. Ільменіт — основна титанова руда. Крупні родовища знаходяться на Південному Уралі в Росії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, в рудах Бушвельдського комплексу в ПАР і рудного району Седбері в Канаді, крім того ільменітом збагачений місячний ґрунт.

У межах Українського щита розсипі родовища ільменіту і рутилу були відкриті на початку 1950-их років XX століття. Невдовзі почалася їх експлуатація на Іршанському родовищі і Самотканському. Розпочинається розробка Бирзулівського родовища ільменітів.

Головні методи збагачення — гравітаційні (на ґвинтових сепараторах, концентраційних столах, шлюзах, у важких суспензіях, струминних та конусних концентраторах) і магнітна сепарація з виділенням І. в колективний концентрат. Доводка концентратів ведеться магнітною і електростатичною сепарацією, гідравліч. або пневматич. концентрацією на столах. З тонкозернистих колективних концентратів і тонковкраплених титано-магнетитових руд І. добувається флотацією з жирнокислотними збирачами.

Сировинний потенціал України оцінюється в 900 млн т ільменіту і рутилу, що відповідає 30 % зафіксованих світових запасів.

Використання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. а б mineralienatlas.de
  5. Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. Ott Verlag, Thun und München 1968, S. 332 (Titan).
  6. Велика Радянська Енциклопедія[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
  7. Мінералогічна база даних [Архівовано 13 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. Каталог мінералів [Архівовано 20 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]