Ільф Ілля Арнольдович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ільф Ілля Арнольдович
Ilya Ilf.jpg
При народженні Ієхієл-Лейб Файнзільберг
Псевдоніми, криптоніми Ілля Ільф
Дата народження 4 (16) жовтня 1897(1897-10-16)
Місце народження Одеса
Дата смерті 13 квітня 1937(1937-04-13) (39 років)
Місце смерті Москва
Національність єврей
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Мова творів російська мова
Рід діяльності письменник-сатирик
Роки активності: 19231937
Напрямок реалізм
Жанр фейлетон, роман, новела, повість
Magnum opus: «Дванадцять стільців»

Ілля́ Арно́льдович І́льф (справжнє ім'я Ієхієл-Лейб Файнзільберг, * 4 (16) жовтня 1897(18971016), Одеса — 13 квітня 1937, Москва) — радянський письменник, гуморист, фейлетоніст. У співавторстві з Євгеном Петровим написав кілька книг, найвідоміші з яких «Дванадцять стільців» (1928) і «Золоте теля» (1931).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 4 жовтня (за новим стилем — 16-го) 1897 року в Одесі в родині банківського службовця Ар'є Беньяміновича (1863—1933) і Міндлі Аронівни (в дівоцтві Котлова; 1868—1922) Файнзільберг. В 1913 закінчив технічну школу, після чого працював у креслярському бюро, на телефонній станції, на військовому заводі. Після революції був бухгалтером, журналістом, а потім редактором у гумористичних журналах. Був членом Одеського союзу поетів. В 1923 приїхав у Москву, став співробітником газети «Гудок». Ільф писав матеріали гумористичного й сатиричного характеру — в основному фейлетони.

1927 року зі спільної роботи над романом «Дванадцять стільців» почалася творча співпраця Іллі Ільфа та Євгена Петрова (який також працював у газеті «Гудок»).

Згодом у співавторстві з Євгенієм Петровим написано:

У 1932 — 1937 роках Ільф і Петров писали фейлетони для газети «Правда».

Ілля Ільф помер від туберкульозу в Москві 13 квітня 1937 року.

Псевдонім[ред.ред. код]

Псевдонім «Ільф» може бути скороченням від його імені Ілля Файнзильберг, але більш імовірно абревіатурою його єврейського імені відповідно до єврейської традиції іменних абревіатур.

Дослідження літературної спадщини І.Ільфа[ред.ред. код]

У 1950-х — 1960-х рр. перші в СРСР літературознавчі досліждення творів І. Ільфа та Є. Петрова здійснила київський літературознавець і текстолог Лідія Яновська [1].

Див. також[ред.ред. код]

  • 3668 Ільфпетров — астероїд головного поясу, названий на честь тандему письменників Ільфа та Петрова

Виноски[ред.ред. код]

Література та джерела[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. Київ: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Литературная энциклопедия. Москва, 1930, т. 4, с. 460.
  • Сценаристы советского художественного кино. Москва, 1972, с. 154.
  • Знаменитые евреи: Краткие биографии. Москва, 1997, с. 219—223.
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. Москва, 1998, с. 303.
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. Київ, 1999, с. 551.
  • Иллюстрированный энциклопедический словарь. Москва, 2000, с. 494.
  • Е. Петров. Мой друг Ильф. Москва, 2002.


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.