Ільїн Іван Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ільїн Іван Кіндратович
Ильин Иван Кондратьевич
Прапор
Прапор
член Генеральної військової канцелярії
1741 — 1741
Попередник: Тютчев Андрій Тимофійович (? - 1760)
Спадкоємець: Денисов Яків
Прапор
Прапор
член Генерального військового суду
1743 — 1747
Прапор
Прапор
Член Правління гетьманського уряду
1743 — 1747
Попередник: Барятинський Андрій Трохимович
Спадкоємець: не призначався
 
Народження: 1688(1688)
Смерть: 6 лютого 1747(1747-02-06)
Глухів
Національність: росіянин
Країна: Російська імперія
Батько: Ільїн Кіндрат Петрович (бл. 1650 — ?)
Шлюб: Ільїна Феодосія Семенівна
Діти: Микола (1736-?)
 
Військова служба
Звання: бригадир, полковник

Ільїн Іван Кіндратович (1688 — 6 лютого 1747, Глухів)  — член Генеральної військової канцелярії (з 5 травня 1741 по 1741 рр.), член Генерального військового суду (1743—1747 рр.), член («от великороссийских») тимчасового Правління гетьманського уряду (з 1741 по 6 лютого 1747 рр.)

Походження та служба[ред. | ред. код]

Його батько був міським городовим дворянином[1].

І.Ільїн почав службу в 1708 році в Астраханському драгунському полку. В 1731 році був переведений капітан-поручиком в лейб-гвардії Ізмайловський полк, а потім до Ризького драгунського полку, в якому 20 грудня 1738 отримав звання полковника.

Служба в Глухові[ред. | ред. код]

В 1741 році починається діяльність І.Ільїн в Глухові. В день призначення до складу Генеральної військової канцелярії 4 травня 1741 року отримує чин бригадира[2]

В 1743 році вводиться до складу Генерального військового суду. Потім, паралельно, його призначають членом («от великороссийских») Правління гетьманського уряду[3].

Зокрема, у 1745 році він досліджує справу за скаргою козаків на чернігівського полковника Павла Полуботка і його сина бунчукового товариша Андрія «у залученні козаків до себе в підданство і в заволодінні їх ґрунтами». Як виявилось, козаки чинили тиск на членів Генерального військового суду та давали їм хабарі.

Зокрема, бригадир І.Ільїн узяв 2 куфи «горілки», цінністю на 20 рублів, яку козаки принесли Ільїну «в хороми, де то вино було прийнято» слугою бригадира, за його наказом. Сенат в своєму рішенні у 1747 році постановив стягнути з Ільїна штраф у подвійному розмірі вартості хабара, тобто 40 рублів. Але через смерть виновного, штраф мали відшкодовувати його нащадки — дружина Феодосія Семенівна та 7-річний син Микола.

Поховання[ред. | ред. код]

І.Ільїн помер в Глухові 6 лютого 1747 року.

Його дружина просила у Військовий канцелярії «конвою» для перевезення тіла чоловіка в село Пониззя (нині Московської області. Крім цього маєтку, у Ільїна були маєтки в Єлецькому та Єпіфанському повітах, а всього за ним значилося близько 280 душ кріпаків.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Валерий Федорченко Дворянские роды, прославившие Отечество: энциклопедия дворянских родов
  2. http://www.rusgeneral.ru/general_i1.html Генералитет российской императорской армии и флота [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.].
  3. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. –. Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 290.

Джерела[ред. | ред. код]