Ілі-Казахська автономна область
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
| Ілі-Казахська автономна область | |
|---|---|
| кит. 伊犁哈萨克自治州 каз. ىله قازاق اۆتونوميالى وبلىسى уйг. ئىلى قازاق ئاپتونوم ئوبلاستى  | |
.jpg) | |
| Адм. центр | Кульджа |
| Країна |  КНР |
| Регіон | Сіньцзян-Уйгурський автономний район |
| Номерний знак | 新D、新F、新G、新H |
| Населення | |
• повне | 2 848 393 осіб (2020)[1] |
| Площа | |
• повна | 269 101,18 км² |
| Дата заснування | 1954 |
| Вебсайт | xjyl.gov.cn |
 | |
 | |
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ілі-Казахська автономна область | |
Ілі-Казахська автономна область (також автономна префектура; каз. ىله قازاق اۆتونومىيالى وبلىسى / Ile Qazaq avtonomııalyq oblysy; кит. трад. 伊犁哈薩克自治州, піньїнь: Yīlí Hāsàkè zìzhìzhōu), — автономна область, розташована на півночі Сіньцзян-Уйгурського автономного району КНР.
Після повного розгрому в 1757 році Джунгарського ханства китайським імператором династії Цін Айсін Ґьоро на цих землях в 1761 році була утворена провінція Сіньцзян (Нові землі). Але в заплаві річки Ілі споконвіку кочували казахи Середнього жуза, котрі, щоб позбавитися від гніту джунгар, прийняли підданство Росії ще в 1740 році. Лише через 100 років територіальні стосунки між Китаєм і Росією врегулював Чугучацький протокол 1864 року, що дозволяв казахським племенам, як і раніше кочувати на цих землях. Але за Лівадійським договором 1879 року Ілійський район, відрізаний хребтами Тянь-Шаня від решти Сіньцзяна, все ж офіційно відійшов до Китаю. Казахам, що не бажають залишатися в Китаї, було запропоновано відкочовувати на російську сторону. Але багато родів залишилися на своїх звичних пасовищах.
У 1916 році сотні тисяч казахів утекли з імперської Росії сюди, рятуючись від примусових окопних робіт і репресій. У роки громадянської війни сюди вирушали з білогвардійцями і багаті казахські аули. У тридцяті роки ще сотні тисяч казахів утекли сюди вже з Радянського Союзу, рятуючись від голоду і політики утисків комуністичного режиму відносно корінного населення, яку проводив Філіп Голощокін, перший секретар Казкрайкома ВКП(б). У 1954 році урядом КНР, враховуючи склад населення, у регіоні була створена Ілі-Казахська автономна область (ІКАО) з центром в Кульджа (Інін). У 1962 році історія повторилася, але у зворотну сторону. Десятки тисяч казахів повернулися з Китаю, протестуючи проти політики загальної китаїзації населення. В наш час[коли?] ІКАО СУАР КНР і незалежний Казахстан підтримують дружні взаємини.
- Головне місто: Кульджа
Власне префектура поділяється на 3 міста і 8 повітів (один з них є автономним), але їй також підпорядковані префектури Алтай і Тачен:
| Карта | |||
|---|---|---|---|
| Статус | Назва | Оригінал | Населення (2010) |
| Місто | Кульджа | 伊宁市 | 515 082 |
| Місто | Куйтун | 奎屯市 | 166 261 |
| Місто | Хоргос | 霍尔果斯市 | 56 669 |
| Повіт | Їнін | 伊宁县 | 372 590 |
| Повіт | Кюнес | 新源县 | 282 718 |
| Повіт | Нілка | 尼勒克县 | 157 743 |
| Повіт | Текес | 特克斯县 | 142 718 |
| Повіт | Токкузтара | 巩留县 | 164 860 |
| Повіт | Хочен | 霍城县 | 173 641 |
| Повіт | Чжаосу | 昭苏县 | 148 187 |
| Автономний повіт | Чапчал-Сибо | 察布查尔锡伯自治县 | 171 383 |
- citypopulation.de (англ.)