Перейти до вмісту

Іл-38

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іл-38
Радянський Іл-38 на патрулюванні. 1986 рік
Призначення:протичовновий літак
Перший політ:27 вересня 1961
Прийнятий на озброєння:17 січня 1969
Знятий з озброєння:31 жовтня 2023[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
На озброєнні у:Росія ВМФ РФ
Розробник:Авіаційний комплекс імені Іллюшина Редагувати інформацію у Вікіданих
Виробник:Завод № 30 «Знамя труда»
Всього збудовано:65
Конструктор:Сергій Ільюшин, ДКБ Ільюшина
Екіпаж:7 осіб
Двигуни:4 × ТГД АІ-20М серії 6І
Іл-38 у Вікісховищі

Іл-38 (по класифікації МО США і НАТО: May) — протичовновий літак, розроблений в ДКБ Іллюшина на основі пасажирського Іл-18В. Літак призначено для самостійного або спільного з протичовновими кораблями пошуку і знищення підводних човнів, морської розвідки, пошуково-рятувальних операцій, постановки мінних загороджень.

Перший політ виконаний 27 вересня 1961 року. Серійне виробництво машини здійснювалося на машинобудівному заводі № 30 «Знамя Труда» (розташованому поблизу Центрального аеродрому на Ходинському полі в Москві) з 1967 до середини 1970-х років. Всього було побудовано 65 машин.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Іл-38 — чотирьохдвигуневий суцільнометалевий моноплан з низькорозташованим трапецієвидним прямим крилом, традиційним однокільовим оперенням і тристійковим шасі. В порівнянні з Іл-18, на Іл-38 в середній частині фюзеляжу обладнано два вантажних відсіки для засобів пошуку та ураження підводних човнів. Крило зміщене вперед на три метри, під кабіною знаходиться обтічник антени РЛС пошуково-прицільного комплексу «Беркут-38». У кормі машини, за хвостовим оперенням розташований обтічник давача магнітометра.

Силова установка — чотири ТГД АІ-20М серії 6І з повітряними гвинтами АВ-64 серії 04А. У хвостовій частині фюзеляжу встановлена ​​турбогенераторна установка (ЗСУ) ТГ-16. Паливна система загальною ємністю 35153 л авіагасу ТС-1.

Вперше у практиці радянського літакобудування на Іл-38 була застосована бортова цифрова обчислювальна машина «Полум'я-264», у складі пошуково-прицільного комплексу «Беркут-38», розробленого НДІ-131.

Екіпаж

[ред. | ред. код]

Екіпаж Іл-38 складається з семи осіб: два пілоти (командир корабля, помічник командира корабля), штурман-навігатор, штурман-оператор РЛС, оператор приймального індикаторного пристрою, бортінженер, бортрадист.

Обладнання

[ред. | ред. код]
  • Пілотажно-навігаційна система: «Путь-4Б-2К»;
  • Автопілот: АП-6Е
  • Навігаційний прилад: АНП-3В
  • Курсова система: ТКС-П
  • Радіокомпас: АРК-Б
  • Пошуково-прицільна система: «Беркут-38»;
  • Магнітометр: АПМ-60 або АПМ-73.

Частина літаків (близько 12) пройшла модернізацію для використання сучасніших радіогідробуїв РГБ-16. Для цієї мети на літак встановили апаратуру «Ізумруд», у складі якої 68-канальний приймальний пристрій «Волхов», апаратура обробки й відображення інформації, блоки сполучення з ППЗ «Беркут».

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • Засоби пошуку підводних човнів — спрямовані радіогідролокаціонні буї РГБ-1, пасивні спрямовані РГБ-2, автономні гідроакустичні пасивно-активні станції РГБ-3, РГБ-16 (144 РГБ-1, 10 РГБ-2, 3 РГБ-3).
  • Засоби ураження підводних човнів — дві протичовнові торпеди АТ-1 або АТ-2 або АПР-1 або АПР-2.
  • Протичовнові бомби, морські міни, рятувальні контейнери КАС, морські маркери (орієнтирні морські авіабомби ОМАБ-12Д) тощо.
  • Оборонне стрілецько-гарматне озброєння — відсутнє.
Іл-38SD

Варіанти та модифікації

[ред. | ред. код]
  • Іл-38SD — модернізований патрульний та протичовновий літак оснащений новим прицільно-навігаційним комплексом «Морський дракон» виробництва НВО «Ленінець». У рамках робіт з модернізації літаків передбачалося продовження їх технічного ресурсу на 10-15 років. Додаткові вузли підвіски розміщені під центропланом літака (2 вузли)
  • Іл-38Н («Новела») — варіант модернізації Іл-38 для авіації ВМФ Росії до рівня Іл-38SD (5 березня 2012 року один літак поставлений авіабазі Північного флоту[2]).

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Джерело: Артемьев, 2002.

Основні характеристики

  • Екіпаж: 7
  • Довжина: 40.075
  • Висота: 10.12 м
  • Розмах крила: 37.4


Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: 650 км/год на 6000 м
  • Бойовий радіус: 2200 км
  • Технічна дальність: 9500 км
  • Довжина розгону: 1700 м
  • Довжина пробігу: 1070 м

Озброєння

  • Бойове навантаження:  
    • нормальне: 5430 кг
    • максимальне: 8400 кг
  • Бомби: протичовнові:
    • вільнопадаючі: ПЛАБ-250-120, ПЛАБ-50
    • кореговані: ПЛ250-120 «Загон»

 



Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Втрати російської авіації під час вторгнення в Україну 2022

Літаки Іл-38Н використовуються морською авіацією ВМФ РФ у протидії українським БНА.

Втрати під час вторгнення в Україну
№ Дата Місце Коментар
1 15.12.2025 аеродром Ейськ, Краснодарський край, (РФ) СБУ перед підривом російського підводного човна проєкту 636 «Варшавянка» у порту Новоросійська атакувала модернізований літак-розвідник Іл-38Н на аеродромі Ейськ, де базується 859-й Центр бойового застосування та перенавчання льотного складу морської авіації ВМФ РФ[3]. Підготовкою до удару та атакою займались співробітники 13-го Головного управління Департаменту військової контррозвідки СБУ[4]. Росіяни мали лише один літак Іл-38Н, здатний виявити підводний дрон «Sub Sea Baby» під час його руху до цілі. Виведення з ладу даного літака стало одним із ключових етапів спецоперації. Орієнтовна вартість літака становить $24 млн[5].

Оператори

[ред. | ред. код]

В СРСР першим отримав літаки Іл-38 24 окремий протичовновий авіаційний полк Далекої дії ВПС Північного Флоту (аеродром Сєвєроморськ-1) в 1968 році. В 1969 році — 77 окремий протичовновий авіаційний полк Далекої дії ВПС Тихоокеанського Флоту (аеродром Ніколаєвка) і в 1974 році — 145-та окрема протичовнова авіаційна ескадрилья ВПС Балтійського Флоту (аеродром Скулте).

Поточні

[ред. | ред. код]
  • Росія Росія
  • Морська авіація ВМФ РФ — 15 Іл-38 та 7 Іл-38Н на озброєнні, станом на 2025 рік[6].

Колишні

[ред. | ред. код]
  • Індія Індія
    У 2001 році підписано контракт вартістю $150 млн на модернізацію п'яти індійських Іл-38 до модифікації Іл-38SD з установкою системи «Морський змій»[7] У 2010 році контракт був виконаний[7]. За непідтвердженими даними, три модернізовані машини вже до 2011 року були втрачені (дві зіткнулися на авіашоу, ще одна розбита). Військово-морські сили Індії 31 жовтня 2023 року провели церемонію списання останніх протичовнових літаків Іл-38SD[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://pib.gov.in/PressReleaseIframePage.aspx?PRID=1973626
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 1 листопада 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ СБУ перед підривом субмарини уразила російський Іл-38Н: нові деталі спецоперації. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 грудня 2025.
  4. ↑ СБУ уразила морський літак Ил-38Н перед підривом "Варшавянки" в Новоросійську. Мілітарний (укр.). Процитовано 24 грудня 2025.
  5. ↑ СБУ перед підривом російської субмарини в Новоросійську атакувала літак-розвідник: нові деталі спецоперації. Громадське. 23 грудня 2025.
  6. ↑ IISS, 2025, p. 187.
  7. ↑ а б Индийские противолодочные самолёты получили "Морского змея". Лента.Ру. 19.02.2010. Архів оригіналу за 01.03.2012. Процитовано 20 лютого 2010.
  8. ↑ Індія списала радянські Ил-38SD після майже 50 років в строю, заміну взяла в США (укр.). 11 листопада 2023. Процитовано 12 листопада 2023.

Див. також

[ред. | ред. код]
Літаки аналогічного призначення

Література

[ред. | ред. код]
  • Артемьев А. (2000). «Тунец» выходит на охоту. О противолодочном самолёте Ил-38. Крылья Родины (рос.). М. (10): 1—7. ISSN 0130-2701.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання)
  • А. Артемьев. Ил-38 против ракетных подводных. isbn=5-93445-007-9
  • The Military Balance 2025 / IISS. — London : Taylor & Francis, 2025. — 530 p. — ISBN 9781041049678.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іл-38
Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іл-38&oldid=47214639