Імажизм

Імажи́зм  (англ. imagism, від лат. imago: об­раз, зображення)— модерністська течія в американській поезії 1910-их- початку 1920-их. Виникла у Лондоні і поширилася в англо-американських літературних колах; проіснувала до 1930 р.[1]

Теоретиком стилю вважаєть­ся учень А. Бергсона, засновник клубу «Школа іма­жизму» англійський філософ Томас Г'юм (Х’юм) та американський поет Езра Луміс Паунд.

Найвидатніші представники імажизму були:

• англійські поети
  • Томас Стернз Еліот
  • Девід Герберт Лоуренс
  • Річард Олдінгтон
• американські поети
  • Емі Ловелл
  • Гільда Дулітл
  • Джон Флетчер
  • Дж. Джойс,

Імажисти нама­гаються відтворити не саму реальність, а переживання, вражен­ня, які виникають асоціативно. Звідси й тематика їхніх творів: природа, предмети, ефемерні почуття та емоції. (Т.-Є. Г'юм, Т. Еліот, Д. Лоуренс)

Імажисти, поєднуючи філософію інтуїтизму та формальні теорії французького символізму, культивували самодостатній «чистий» образ, вільний вірш.

Метод імажистів полягає в передаванні суб'єктивних вражень, штучному поєднанні метафор і образів

Імажизм знаменував собою відрив від романтизму і перехід до форм сучасної англо-американської поезії.

До імажизму сходить назва імажинізму— літературної школи, що з'явилася в Росії після революції.

Див. також

• Імажинізм

Посилання

• Імажизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 412-413.[2]
• Імажизм // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 223. — 634 с.