Імені Тараса Шевченка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція імені Тараса Шевченка

Імені Тараса Шевченка — Помічна
Миронівка — Імені Тараса Шевченка
Імені Тараса Шевченка — Знам'янка
Гребінка — Імені Тараса Шевченка
Одеська залізниця
Шевченківська дирекція
Сміла

Вокзал ст. ім. Т. Шевченка.jpg
Південний вокзал
49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д. / 49.20333° пн. ш. 31.89444° сх. д. / 49.20333; 31.89444Координати: 49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д. / 49.20333° пн. ш. 31.89444° сх. д. / 49.20333; 31.89444
Рік відкриття 1876 (144 роки)
Попередня назва Бобринська,
імені Постишева,
імені Єжова
Тип дільнична, вузлова
Відстань до Києва, км 216
Відстань до Знам'янки, км 92
Відстань до Черкас, км 30
Відстань до Дніпра, км 316
Код станції 420008 ?
Код «Експрес-3» 2208350 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Супутні послуги Довідкове бюро Кафе Таксофон Автобус Таксі
імені Тараса Шевченка. Карта розташування: Черкаська область
імені Тараса Шевченка
імені Тараса Шевченка
імені Тараса Шевченка на Вікісховищі

Імені Тарáса Шевчéнка (до 1936 року та у 19411944 роках — Бóбринська[1], у 19361938 роках — Імені Пóстишева, у 19381940 роках — Імені Єжóва) — вузлова електрифікована дільнична залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці. Розташована у місті Сміла за адресою: провулок Тараса Шевченка, 1.

Історія[ред. | ред. код]

У 1872 році під тиском цукрозаводчиків генерал-губернатор князь Дондуков-Корсаков був змушений піти на з'єднання Києво-Берестейської та Харківсько-Миколаївської залізниць, закінчувалися станціями Фастів I та Знам'янка відповідно. З цією метою було утворено Товариство Фастівської залізниці. Товариство планувало прокладання залізниці через район Новомиргород — Златопілля, однак Міністр шляхів сполучення граф Георгій Бобринський домігся виконання Уставу Товариства, яким було зобов'язано прокласти залізницю через Смілу з правом експлуатації до 1957 року. Тож на околиці Сміли, паралельно з будівництвом залізниці, будується головна станція Фастівської залізниці. Назву їй було обрано Бобринська на честь графів Бобринських. Граф задумав будівництво станції заздалегідь, тож назва Бобринська уперше з'явилася на мапі 1870 року, що нині зберігається у бібліотеці імені Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург).

23 листопада 1876 року розпочався рух потягів від Фастова через Бобринську до Знам'янки з відгалуженнями до станцій Шпола та Черкаси, як свідчать телеграми з Фастова та Сміли у Товариство Фастівської залізниці, що засідало у Петербурзі. Управління ж залізниці було розміщено у місті Сміла.

На станції Бобринська було облаштовано депо на 9 паровозів і сарай на 8 вагонів, головну майстерню для ремонту паровозів та вагонів (нині — Смілянський електромеханічний завод), магазин для запчастин і матеріалів.

Незважаючи на низький вантажообіг, наявність станції дала швидкий імпульс зростанню розвитку міста та скорочення безробіття. Умови роботи були надзвичайно важкі — працювали по 12 годин, а заробіток одержували у розмірі 80-90 карбованців на рік. Робітники та стрілочники жили у тісних холодних бараках по 2-3 родини разом. Лікарні у залізничників не було, тож доводилося користуватися лікарнею графа Бобринського за плату.

У 1897 році Фастівська залізниця була поглинута Південно-Західною залізницею.

Напередодні Першої світової війни станцію було переобладнано. У цей час була збудована залізниця Москва — Одеса і через станцію розпочався рух потягів з півдня у центр Російської імперії.

1914 року побудована залізнична лінія Бобринська — Одеса через станції Помічна та Колосівка.

Українська революція[ред. | ред. код]

Проти ночі з 21 на 22 лютого 1918 року Звенигородський кіш вільного козацтво під командуванням Юрка Тютюнника розбив на станції переважаючі сили більшовиків (8-ми тисячну групу Михайла Муравйова). Бій тривав цілий день, при цьому обидві сторони зазнали значних втрат. Він закінчився нічною атакою на росіян, по якій останні були розбиті й розбіглися у різних напрямках. Тут мало не був захоплений комендант російських військ на Україні Муравйов, який пробивався з Одеси на північ. Під час операції звенигородцями командував Хведот Бондар (с. Кирилівка), черкасцями — Яків Водяний, єлисаветцями — Кульчицький, всією операцією кермував штаб Звенигородського коша. Це була одна з найвидатніших операцій Вільного козацтва[2]. В цьому бою брав участь і Іван Лютенко-Лютий, після якого на деякий час склав зброю. За його словами в цьому бою протистояли переважно червоні матроси з Чорноморського флоту, які хоч і були фронтовиками, на суші виявились слабким супротивником.

25 січня 1919 року в район станції Бобринська було перекинуто панцирний потяг «Гайдамака» — для ліквідації повстання отамана Зеленого проти Директорії Української Народної Республіки[3]. Загалом станом на 28 січня 1919 року у складі Південної групи ДА УНР у напрямку станцій Черкаси та Знам'янка проти радянських повстанців оперувало 3 панцерні потяги, крім згаданого «Гайдамаки», ще «Республіканець» та «Самостійник»[4]. У лютомуберезні 1919 року для боротьби з більшовиками долучився панцирник «Мазепинець» з 2-го полку ім. І. Мазепи Запорізького корпусу ДА УНР[5].

10 травня 1919 року, внаслідок Григор'ївського повстання проти більшовицької влади, одною з перших повстанцями була захоплена станція Бобринська. 22 травня 1919 року червоноармійські підрозділи повернули станцію собі під контроль.

5 серпня 1919 року розпочався наступ на вузлову станцію білогвардійських військ під командуванням начальника 1-ї Терської козачої дивізії. В авангарді наступу знаходився бронепотяг «Генерал Шкуро», що переслідував бронепотяг та відступаючі сили червоних. Проти ночі з 6 на 7 серпня бронепотяг зайняв станцію. Було захоплено близько 20 полонених. На ранок 7 серпня підтягнулися пластунські батальйони. Бронепотяг провів розвідку на відстані близько 10 верст у напрямку станції Сміла, в бік мосту через Дніпро, і згодом повернувся на станцію Бобринська[6]. Нечисельні білі війська продовжували наступ у напрямку станції Цвіткове. Передові загони генерала Андрія Шкуро покинули 11 серпня Смілу, залишивши на станції один ешелон. Через станцію проходило багато різних білогвардійських військових частин, що супроводжувалось чисельними погромами єврейського населення Сміли.

9 січня 1920 року частини радянської 12-ї армії відбили залізничний вузол.

Українська РСР[ред. | ред. код]

У 1933 році засноване ремонтне вагонне депо.

З 1936 року станція Бобринська стала станцією Одеської залізниці.

11 березня 1940 року ремонтне вагонне депо отримало назву імені Тараса Шевченка.

1952 року побудований сучасний вокзал станції за проєктом архітектора Геннадія Гранаткіна. Друге переобладнання станція пережила впродовж 19581964 років. Перша на Одеській залізниці електрифікована змінним струмом (~25 кВ) ділянка Миронівка — Імені Тараса Шевченка — Знам'янка була прийнята в експлуатацію 1962 року, а вже згодом потяги на електротязі почали курсувати між Києвом та Придніпров'ям і півднем України.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

1991 року станція увійшла до підпорядкування «Укрзалізниці». З 1999 року на станції відкритий сервісний центр, який обладнаний системою «Експрес УЗ».

Впродовж 20052008 років станцію реконструйовано, у зв'язку з відкриттям швидкісного руху на дільниці Київ — Дніпро.

13 вересня 2012 року локомотивне депо (ТЧ-5) станції імені Тараса Шевченка було нагороджено як найкраще локомотивне депо у галузевому змаганні першого півріччя 2012 року. Зокрема, відзначена висока продуктивність праці, зростання обсягів перевезень та ефективна економія експлуатаційних витрат за виконання плану поточних ремонтних робіт, впровадження технологічних новацій у оснащенні та відсутності виробничого травматизму[7].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Станція обслуговує пасажирські та вантажні потяги[8].

Рух пасажирських потягів далекого сполучення по станції Імені Тараса Шевченка з 08.12.2019
Маршрут сполучення Маршрут сполучення Періодичність курсування
4
«Нічний експрес»
Ужгород — Запоріжжя По парним, з 18 грудня 2018
12
«Славутич»
Київ — Новоолексіївка 11
«Славутич»
Новоолексіївка — Київ Щоденно
42 Трускавець — Дніпро 41 Дніпро — Трускавець Щоденно
62 Москва — Миколаїв / Херсон 61 Херсон / Миколаїв — Москва Через день
70 Львів — Маріуполь 69 Маріуполь — Львів Щоденно
71
«Запоріжжя»
Запоріжжя — Київ 72
«Запоріжжя»
Київ — Запоріжжя Щоденно
75
«Криворіжжя»
Кривий Ріг — Київ 76
«Криворіжжя»
Київ — Кривий Ріг Щоденно
79
«Дніпро»
Дніпро — Київ 80
«Дніпро»
Київ — Дніпро Щоденно
83
«Азов»
Маріуполь — Київ 84
«Азов»
Київ — Маріуполь Щоденно
86 Львів — Новоолексіївка 85 Новоолексіївка — Львів По непарних
88
«Лісова пісня»
Ковель — Новоолексіївка 87
«Лісова пісня»
Новоолексіївка — Ковель По непарних
96
«Тясмин»
Львів — Черкаси 95
«Тясмин»
Черкаси — Львів 1 раз в 4 дня (по числам)
102 Київ — Херсон 102 Херсон — Київ Щоденно
110 Львів — Херсон 109 Херсон — Львів Щоденно
116/136 «Маяк» Київ — Бердянськ / Покровськ 115/135 «Маяк» Бердянськ / Покровськ — Київ Щоденно з 25.03.2018 (до 08.12.2018
курсував під № 225/245//226/246)
122
«Миколаїв»
Рівне / Київ — Миколаїв 121
«Миколаїв»
Миколаїв — Київ / Рівне Щоденно,
з 09.12.2018 подовжено до станції Рівне. З 26.01.2020 з четверга по неділю до ст. Рівне, з 28.01.2020 з понеділка по середу — до Києва
128 Ковель — Харків 127 Харків — Ковель Через день
134 Івано-Франківськ — Миколаїв 133 Миколаїв — Івано-Франківськ Щоденно
148
«Хаджибей»
Київ — Одеса 148
«Хаджибей»
Одеса — Київ Щоденно
162* Київ — Миколаїв / Херсон 162* Херсон / Миколаїв — Київ Сезонний, за вказівкою
179* Дніпро — Київ 180* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
201* Дніпро — Київ 202* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
204* Київ — Херсон 201* Херсон — Київ Сезонний, за вказівкою
206* Київ — Миколаїв 205* Миколаїв — Київ Сезонний, за вказівкою
228* Київ — Бердянськ 227* Бердянськ — Київ Сезонний, за вказівкою
232* Івано-Франківськ — Генічеськ 231* Генічеськ — Івано-Франківськ Сезонний, за вказівкою
237* Дніпро — Київ 238* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
248* Київ — Одеса 247* Одеса — Київ Сезонний, за вказівкою
256* Львів — Херсон 255* Херсон — Львів Сезонний, за вказівкою
282* Хмельницький / Київ — Новоолексіївка / Генічеськ 281* Генічеськ / Новоолексіївка — Київ / Хмельницький Сезонний, за вказівкою
291* Дніпро — Київ 292* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
298* Київ — Херсон 297* Херсон — Київ Сезонний, за вказівкою
732
«Інтерсіті+»
Київ — Запоріжжя 731
«Інтерсіті+»
Запоріжжя — Київ Щоденно
734
«Інтерсіті+»
Київ — Покровськ 731
«Інтерсіті+»
Покровськ — Київ Щоденно
782
«Столичний експрес»
Київ — Черкаси 781
«Столичний експрес»
Черкаси — Київ Щоденно, крім вівторка та середи
  •  Зірочкою позначено потяги, що призначаються переважно в літній період.

До 2014 року через станцію курсували такі пасажирські потяги далекого сполучення:

Скасовані пасажирські потяги
Маршрут сполучення
11/12 Київ — Сімферополь
28/27 Київ — Севастополь
34/33 Одеса — Москва
40/39 Київ — Севастополь
70/69 Львів — Донецьк / Маріуполь
86/85 Львів — Сімферополь
88/87 Ковель — Сімферополь
166/165
«Столичний експрес»
Київ — Дніпро
Київ — Євпаторія
Київ — Феодосія
Київ — Адлер / Кисловодськ
Херсон — Санкт-Петербург
Вітебськ — Євпаторія
Кишинів — Ростов

До 9 грудня 2017 року через станцію курсував потяг № 119/120 Запоріжжя — Львів, якому змінено маршрут руху через станції Кропивницький, Первомайськ-на-Бузі, Вапнярка, Жмеринка[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Гайван С. Є. — Сміла. Путівник — 1992

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]