Імені Тараса Шевченка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Імені Тараса Шевченка

Імені Тараса Шевченка — Помічна,
Миронівка — Імені Тараса Шевченка,
Імені Тараса Шевченка —  Знам'янка,
Гребінка — Імені Тараса Шевченка
Одеська залізниця
Шевченківська дирекція
Сміла

Південний вокзал
49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д. / 49.20333° пн. ш. 31.89444° сх. д. / 49.20333; 31.89444Координати: 49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д. / 49.20333° пн. ш. 31.89444° сх. д. / 49.20333; 31.89444
Дата відкриття 15 серпня
Рік відкриття 1876 (142 роки)
Попередня назва Бобринська
Тип дільнична
Відстань до Києва, км 212
Код станції 420008 ?
Код «Експрес-3» 2208350 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Імені Тараса Шевченка. Карта розташування: Черкаська область
Імені Тараса Шевченка
Імені Тараса Шевченка
Імені Тараса Шевченка на Вікісховищі

Íмені Тарáса Шевчéнка (до 1936 року та у 19411944 роках — Бóбринська[1], у 19361938 роках — Íмені Пóстишева, у 19381940 роках — Íмені Єжóва) — вузлова електрифікована дільнична залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці, розташована у місті Сміла за адресою: провулок Тараса Шевченка, 1.

Історія[ред. | ред. код]

У 1872 році під тиском цукрозаводчиків генерал-губернатор князь Дундуков-Корсаков був змушений піти на з'єднання Києво-Брестської та Харково-Миколаївської залізниць що кінчалися станціями Фастів та Знам'янка відповідно. З цією метою було утворено Товариство Фастівської залізниці. Товариство планувало прокладення залізниці через район Новомиргород-Златопілля, однак Міністр шляхів сполучення граф Бобринський домігся виконання Уставу Товариства, яким було зобов'язано прокласти колію через Смілу з правом експлуатації до 1957 року.

Тож на околиці Сміли паралельно з будівництвом залізниці будується головна станція Фастівської залізниці. Назву їй було обрано Бобринська на честь графів Бобринських.

Граф задумав будівництво станції заздалегідь, тож назва Бобринська уперше з'явилася на карті 1870 року, що нині зберігається у бібліотеці імені Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург).

Рух поїздів розпочався 23 листопада 1876 року, як свідчать телеграми з Фастова та Сміли у Товариство залізниці, що засідало у Петербурзі. Управління ж залізниці було розміщено у Смілі.

На Бобринській було облаштовано депо на дев'ять паровозів і сарай на 8 вагонів. Там же були: головна майстерня для ремонту паровозів та вагонів (зараз Смілянський електромеханічний завод), магазин для запчастин і матеріалів.

Незважаючи на низький вантажообіг, наявність станції дала швидкий імпульс зростання розвитку міста та скорочення безробіття. Умови роботи були надзвичайно важкі — працювали по 12 годин, а заробіток одержували по 80-90 карбованців на рік. Робітники та стрілочники жили у тісних холодних бараках по дві-три родини разом. Лікарні у залізничників не було, тож доводилося користуватися лікарнею графа Бобринського за плату.

Напередодні Першої світової війни станцію було переобладнано. У цей час було збудовано залізницю Одеса-Москва, і через станцію пішов потік поїздів з півдня у центр Російської імперії.

У 1897 році Фастівська залізниця була поглинута Південно-Західною залізницею.

Українська революція[ред. | ред. код]

Вночі з 21 на 22 лютого 1918 року Звенигородський кіш (батальйон) вільного козацтво Юрка Тютюнника розбив на станції переважаючі сили більшовиків (8-ми тисячну групу Михайла Муравйова). Бій тривав цілий день, при цьому обидві сторони зазнали значних втрат; він закінчився нічною атакою на росіян, по якій останні були розбиті й розбіглися в різних напрямках. Тут мало не був захоплений командант російських військ на Україні Муравйов, який пробивався з Одеси на північ. Під час операції звенигородцями командував Хведот Бондар (с. Кирилівка), черкасцями – Водяний, єлисаветцями – Кульчицький; всією операцією кермував штаб Звенигородського коша. Це була одна з найвидатніших операцій Вільного козацтва.[2] В цьому бою приймав участь і Іван Лютенко-Лютий, після якого на деякий час склав зброю. За його словами в цьому бою протистояли переважно червоні матроси з Чорноморської фльоти, які хоч і були фронтовиками, на суші виявились слабким супротивником.

З 1936 року станція Бобринська стала станцією Одеської залізниці

Друге переобладнання станція пережила у 19581964 роках, тоді ж на станції з'явився електричний транспорт.

У 1991 році увійшла до підпорядкування «Укрзалізниці».

Впродовж 20052008 рр. станцію було реконструйовано у зв'язку з відкриттям швидкісної лінії «Київ — Дніпро».

13 вересня 2012 року локомотивне депо станції імені Тараса Шевченка було нагороджено як найкраще локомотивне депо у галузевому змаганні першого півріччя 2012 року. Зокрема, відзначена висока продуктивність праці, зростання обсягів перевезень та ефективна економія експлуатаційних витрат за виконання плану поточних ремонтних робіт, впровадження технологічних новацій у оснащенні та відсутності виробничого травматизму[3].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Станція обслуговує пасажирські та вантажні поїзди, що курсують між регіонами України, країнами СНД та деякими європейськими країнами.

Згідно розкладу на 2017 рік на станції зупиняються пасажирські потяги[4]:

№ поїзда Маршрут руху № поїзда Маршрут руху Курсування
12 «Славутич» Київ — Новоолексіївка 11 «Славутич» Новоолексіївка — Київ Щоденно
42 Трускавець — Дніпро 41 Дніпро — Трускавець Щоденно
38 «Нічний експрес» Київ — Запоріжжя 738 Запоріжжя — Київ Щоденно
62 Москва — Миколаїв, Херсон 61 Херсон, Миколаїв — Москва Через день
70 Львів — Маріуполь 69 Маріуполь — Львів Щоденно
71 «Запоріжжя» Запоріжжя — Київ 72 «Запоріжжя» Київ — Запоріжжя Щоденно
75 «Криворіжжя» Кривий Ріг — Київ 76 «Криворіжжя» Київ — Кривий Ріг Щоденно
79 «Дніпро» Дніпро — Київ 80 «Дніпро» Київ — Дніпро Щоденно
83 «Азов» Маріуполь — Київ 84 «Азов» Київ — Маріуполь Щоденно
86 Львів — Новоолексіївка 85 Новоолексіївка — Львів Через день
88 «Лісова пісня» Ковель — Новоолексіївка 87 Лісова пісня» Новоолексіївка — Ковель Через день
96 «Тясмин» Львів — Черкаси 95 «Тясмин» Черкаси — Львів 1 раз в 4 дня
102 Київ — Херсон 102 Херсон — Київ Щоденно
103 «Нічний експрес» Маріуполь — Київ 104 «Нічний експрес» Київ — Маріуполь Щоденно
110 Львів — Херсон 109 Херсон — Львів Через день
119 Запоріжжя — Львів 120 Львів — Запоріжжя Щоденно
121 «Миколаїв» Київ — Миколаїв 121 «Миколаїв» Миколаїв — Київ Щоденно
128 Ковель — Харків 127 Харків — Ковель Через день
134 Івано-Франківськ — Миколаїв 133 Миколаїв — Івано-Франківськ Через день
138 Одеса — Черкаси 137 Черкаси — Одеса 1 раз в 4 дня
148 «Хаджибей» Київ — Одеса 148 «Хаджибей» Одеса — Київ Щоденно
162* Київ — Миколаїв, Херсон 162* Херсон, Миколаїв — Київ Сезонний, за вказівкою
179* Дніпро — Київ 180* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
188* Львів — Бердянськ 187* Бердянськ — Львів Сезонний, за вказівкою
204* Київ — Херсон 201* Херсон — Київ За вказівкою
206* Київ — Миколаїв 205* Миколаїв — Київ За вказівкою
226/246 Київ — Бердянськ/Покровськ 225/245 Бердянськ/Покровськ — Київ Щоденно, з 25.03.2018
228* Київ — Бердянськ 227* Бердянськ — Київ Сезонний, за вказівкою
232* Івано-Франківськ — Генічеськ 231* Генічеськ — Івано-Франківськ Сезонний, за вказівкою
248* Київ — Одеса 247* Одеса — Київ Сезонний, за вказівкою
256* Львів — Херсон 255* Херсон — Львів Сезонний, за вказівкою
282/294* Хмельницький — Генічеськ 281/293* Генічеськ — Хмельницький Сезонний, за вказівкою
284* Барановичі — Херсон 283* Херсон — Барановичі Сезонний, за вказівкою
298* Київ — Херсон 297* Херсон — Київ

Сезонний, за вказівкою

732 «Інтерсіті+» Київ — Запоріжжя 731 «Інтерсіті+» Запоріжжя — Київ Щоденно
734 «Інтерсіті+» Київ — Покровськ 731 «Інтерсіті+» Покровськ — Київ Щоденно
736 «Інтерсіті+» Київ — Запоріжжя 735 «Інтерсіті+» Запоріжжя — Київ Щоденно

Зірочкою помічено поїзда, які призначаються переважно в літній період.

Скасовані поїзди

До 2014 року станція обслуговувала такі пасажирські поїзди, наприклад:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]